У медицині та медичній статистиці золотий стандарт, критеріальний стандарт або референтний стандарт — це діагностичний тест або орієнтир (бенчмарк), який є найкращим з доступних за розумних умов. Це тест, з яким порівнюються нові тести для оцінки їхньої валідності, і він використовується для оцінки ефективності лікування.
Значення терміну «золотий стандарт» в практичній медицині може відрізнятися від статистичного ідеалу. При деяких захворюваннях лише розтин може гарантувати діагностичну достовірність. У цих випадках «золотий стандарт» є найкращим тестом, який допомагає зберегти життя пацієнта, і навіть його використання може вимагати подальшого спостереження для підтвердження або спростування діагнозу.
Історія Термін «золотий стандарт» у його сучасному значенні в медичних дослідженнях був введений Раддом (Rudd) у 1979 році за аналогією монетарного золотого стандарту.
У медицині «Золотий стандарт» може стосуватися клінічних кінцевих точок, за якими оцінюються наукові докази. Наприклад, у дослідженнях реанімації «золотим стандартом» для ліків або процедур є те, чи призводять вони до збільшення кількості неврологічно неушкоджених пацієнтів, які вижили і виписані з лікарні.ACLS: Principles and Practice. p. 62. Dallas: American Heart Association, 2003. . Інші види медичних досліджень можуть використовувати як «золотий стандарт» статистично значуще зниження 30-денної смертності.
У Посібнику Американської медичної асоціації (AMA) замість терміну «золотий стандарт» рекомендується використовувати термін «критерійний стандарт». Інші журнали також мають свої вимоги у своїх інструкціях для авторів. Однак на практиці використання цього терміна авторами і редакційним колективом, є помітно низьким, принаймні для журналів Американської медичної асоціації.
Коли критерієм є вся процедура клінічного тестування, його зазвичай називають «визначення клінічного випадку». Різні визначення випадків можуть призвести до суттєво відмінних результатів, якщо їх використовувати як основу для оцінки певного діагностичного методу.
Застосування до діагностичних тестів Гіпотетичний ідеальний тест «золотого стандарту» має 100 % чутливість щодо наявності захворювання (він ідентифікує всіх осіб із чітко визначеним процесом захворювання; не дає жодних хибнонегативних результатів) та 100 % специфічність (він не дає хибно виявити когось із захворюванням, у кого цього захворювання немає; не дає жодних хибнопозитивних результатів). На практиці таких тестів не існує.
Іноді тест стає популярним і оголошується «золотим стандартом» без належного розгляду альтернатив або попри його слабкі сторони.
З появою нових діагностичних методів «золотий стандарт» може змінюватися. Наприклад, для діагностики розшарування аорти «золотим стандартом» раніше була аортографія, чутливість якої становила лише 83 %, а специфічність — 87 %. З розвитком магнітно-резонансної томографії магнітно-резонансна ангіографія (МРА) стала новим «золотим стандартом» для діагностики розшарування аорти з чутливістю 95 % та специфічністю 92 %. До широкого визнання будь-якого нового тесту попередній тест зберігає свій статус «золотого стандарту».
Калібрування тесту Оскільки діагностичні тести можуть бути неточними (давати хибнонегативний або хибнопозитивний результат), результати слід інтерпретувати в контексті анамнезу, фізикальних даних та інших результатів тестування особи, яка його проходить. Саме в цьому контексті визначається чутливість та специфічність діагностичного тесту «золотого стандарту».
Коли «золотий стандарт» не є ідеальним, його чутливість та специфічність необхідно калібрувати за допомогою точніших тестів або за допомогою визначення стану іншим способом. Таке калібрування особливо важливе, коли ідеальний тест доступний лише за результатами розтину. Тест повинен відповідати певній узгодженості між спостерігачами, щоб уникнути певної упередженості, спричиненої самим дослідженням. Помилки калібрування можуть призвести до неправильного діагнозу.
Неоднозначність Іноді «золотий стандарт» стосується найкращого з доступних діагностичних тестів. У таких випадках іншого критерію, з яким його можна порівняти, немає. У цьому значенні тести «золотого стандарту» зазвичай взагалі не проводяться. Це пояснюється тим, що його може бути важко або неможливо виконати на живій людині (тобто діагностика проводиться в рамках розтину або може знадобитися занадто багато часу, щоб результати тесту були клінічно корисними).
В інших випадках «золотий стандарт» стосується не найкращого доступного тесту, а найкращого, доступного за розумних умов. Наприклад, МРТ є «золотим стандартом» діагностики пухлини головного мозку, хоча вона не така хороша, як біопсія. У цьому випадку чутливість і специфічність «золотого стандарту» не становлять 100 %, і його називають «недосконалим золотим стандартом» або «модифікованим золотим стандартом».
Див. також
Доказова медицина Статистичний тест
Примітки