Хуго Мантель (, 14 травня 1907, Дортмунд — 3 березня 1942, Бердичів) — німецький футболіст, що грав на позиції півзахисника.

Виступав, зокрема, за клуб «Айнтрахт», а також національну збірну Німеччини.

Клубна кар'єра Народився у Дортмунді і розпочав грати у футбол у місцевому клубі «Бевінггаузен», а потім грав за «Дуйсбург 99». 1925 року приєднався до команди «Дрезднер», в якій провів три сезони. 25 квітня 1926 року він виграв з командою фінал чемпіонату Центральної Німеччини, перемігши «Фортуну 1902» (Лейпциг) з рахунком 3:0. Завдяки цьому команді отримала шанс зіграти у чемпіонаті Німеччини, де вилетіла одразу у 1/8 фіналу після поразки від «Бреслауера 08» з рахунком 0:1.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Айнтрахт», до складу якого приєднався 1928 року. Відіграв за франкфуртський клуб наступні десять сезонів своєї ігрової кар'єри і а цей час чотири рази вигравав чемпіонат Майн-Гессена у 1929, 1930, 1931 та 1932 роках, а також вигравав чемпіонат Південної Німеччини в 1930 та 1932 роках.

У лютому 1934 року Гуго Мантель переїхав до Мілана, щоб очолити фармацевтичне агентство. Однак, як «неіталієць», йому було відмовлено в дозволі на гру за «Амброзіану», попередника міланського «Інтернаціонале», де він хотів виступати. Десять місяців по тому він повернувся до Франкфурта і у грудні 1934 року знову приєднався до «Айнтрахта». У своєму останньому сезоні, 1936/37, команда посіла друге місце в Гаулізі Південний Захід, поступившись «Ворматії», яка мала таку ж кількість очок. Всього з 1928 по 1936 рік він зіграв за «Айнтрахт» 185 матчів і забив три голи.

Завершив ігрову кар'єру у команді «Германія 1894», за яку виступав протягом 1938—1942 років.

Виступи за збірну 2 жовтня 1927 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Німеччини в товариському матчі зі збірною Данії (1:3). Пізніше у 1930 році він зіграв у наступних міжнародних матчах проти Італії (2 березня, 0:2), Англії (10 травня, 3:3) та Данії (7 вересня, 3:6), а останній п'ятий матч провів за збірну у грі проти Франції (3:3) в Берліні 19 березня 1933 року.

Смерть Під час Другої світової війни був призваний до армії, воював на Східному фронті. Помер 3 лютого (або 11 лютого) 1942 року у військовому шпиталі в Бердичеві у віці 34 років від отриманих ран. За деякими даними, був похований на військовому цвинтарі в Києві.

Примітки

Посилання