Південна небесна півкуля — південна половина небесної сфери, що лежить на південь від небесного екватора. Нерухомі зорі на ній утворюють сузір'я, що обертаються на захід навколо полярної осі в наслідок обертання Землі.
З географічного Південного полюса завжди видно все Південне небо. Чим далі на північ знаходиться спостерігач, тим меншу частину Південної небесної півкулі він бачить. Північним аналогом є Північна небесна півкуля.
Астрономія
В астрономічному контексті Південну небесну півкулю називають просто Південною півкулею.
Для картографування небесних світил астрономи можуть уявляти небо як внутрішню частину сфери, розділеної небесним екватором на дві половини. Південна півкуля — це та половина небесної сфери, яка знаходиться на південь від небесного екватора. Навіть якщо ця геоцентрична модель є ідеальною проекцією земного екватора на уявну небесну сферу, північну та південну небесні півкулі не слід плутати з півкулами самої Землі.
Спостереження
Найяскравіша зоря на нічному небі, розташована в південній небесній півкулі, — це Сіріус у сузір'ї Великий Пес, який має видиму зоряну величину -1,46; його радіус вдвічі більший за радіус Сонця, і він знаходиться на відстані 8,6 світлових років від нас. Друга за яскравістю зоря Канопус та третя зоря α Центавра також лежать на південному небі, маючи схилення близько -60°, — занадто близько до південного небесного полюса, щоб їх можна було побачити з УкраїниDavid Ellyard, Wil Tirion: The Southern Sky Guide. Cambridge Univ. Press, Cambridge 2009, .
З 88 сучасних сузір'їв 45 видно лише з південної небесної півкулі, а ще 15 сузір'їв розташовані вздовж екватора й лежать частково в північній, а частково в південній півкулі. Ось список усіх сузір'їв, які повністю або частково лежать в Південній півкулі:
Історія Першу телескопічну карту південного неба склав англійський астроном Едмонд Галлей, спостерігаючи з острова Святої Єлени в південній частині Атлантичного океану та опублікував її 1678 року.
Див. також
Астрономічні системи координат Північна небесна півкуля
Примітки