Євген Євгенович Александров (15 липня 1945, Харків) — інженер-механік. Доктор технічних наук (1987), професор (1989). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Лауреат Державної премії України (2000).
Життєпис Закінчив Харківський політехнічний інститут (1969).
У 1969—1975 роках працював інженером та старшим інженером у Конструкторському бюро електроприладобудування (нині ВАТ «Хартрон»).
Від 1975 року — у Харківському політехнічному інституті (нині університеті): асистент, доцент, професор.
Від 1992 року — завідувач кафедри колісних та гусеничних машин ХПІ. Одночасно директор Інституту транспортного машинобудування Північно-Східного відділення Академії наук України.
Наукова діяльність Основні напрями наукової діяльності охоплюють розробку методів оптимального управління рухомими об'єктами, зокрема системами й агрегатами сучасних танків. До наукових досягнень належать модифікація теорії аналітичного конструювання оптимальних регуляторів, зокрема отримання модифікованого матричного рівняння Рікатті; розробка методики параметричного синтезу динамічних систем із використанням функції Ляпунова та з неаналітичними нелінійностями; математичне моделювання збуреного руху танка по пересіченій місцевості.
Основні праці
Автоматизированное проектирование динамических систем с помощью функций Ляпунова. Х., 1993 (співавтор) Системи автоматики транспортних засобів. К., 1994 Многоканальные системы оптимального управления. К., 1995 (співавтор) Параметрическая оптимизация многоканальных систем автоматического управления. Х., 1995 (співавтор) Параметрический синтез систем стабилизации танкового вооружения. К., 1997 (співавтор)
Нагороди
Почесна грамота Верховної Ради України (2005) Медаль МОН України «За наукові досягнення» (2005)
Примітки
Джерела
Література Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова: Библиографический словарь. Х., 1998.