Копальня Мішрак – гірничодобувний майданчик на півночі Іраку.
Розробку родовища саморідної сірки Мішрак організувала створена в 1969 році компанія National Iraqi Minerals Company (NIMCO), а для безпосереднього ведення робіт законтрактували польську компанію Centrozap (поляки мали великий досвід по роботі з саморідною сіркою завдяки своїм родовищам передкарпатської зони). Запуск копальні в експлуатацію припав на грудень 1971 року.
Розробку вели за допомогою закачування у пласти перегрітої гарячої води (температура 165 градусів Цельсію), що плавила сірку та виносила її на поверхню. Після спорудження трубопроводу Байджи – Мішрак – Мосул котельне обладнання копальні, що здійснювало підігрів води, отримало змогу використовувати природний газ.
Доволі швидко виникли непроєктні втрати закачаної води, що не давало досягнути проєктної потужності та призводило до забруднення річки Тигр, яка протікає прямо через територію родовища. Як наслідок, довелось облаштувати підземну цементно-глинисту завісу завглибшки 100 метрів та завдовжки 0,5 км (інше джерело говорить про буріння свердловин завглибшки 180 метрів на відстані 5 метрів одна від одної). Другою важливою проблемою виявилось забруднення бітумами, частка яких сягала 1% – 2%. Очистку від них впровадили вже у 1972-му за допомогою бентоніту (його видобуток та помол організували в копальні Кара-Тапа) та сульфатної кислоти (комплекс Мішрак отримав власне виробництво цього продукту потужністю 15 тисяч тонн на рік). Втім, при цьому втрати сірки з піною та фільтрокеком сягали від 8% до 25%.
Проєктну потужність копальні визначили як 1 млн тонн сірки на рік – дві черги з показниками 0,25 та 0,75 млн тонн відповідно, при цьому друга черга стала до ладу в 1974 році. Фактичне виробництво в 1975-му досягнуло пікового показника у 650 тисяч тонн, а в 1977-му склало 605 тисяч тон, з яких 522 тисяч тонн експортували. Первісно сірку вивозили у твердому вигляді, проте вже у 1975 році облаштували систему її доставки залізницею до експортного порта Умм-Каср у розплавленому стані. Місцевими споживачами продукції копальні могли бути заводи добрив в Абу-ель-Хасібі та Аль-Каїмі (останній почав роботу в 1983-му).
Війна у Перській затоці, за якою послідував тривалий період санкцій та громадянських конфліктів, призвела до падіння видобутку на Мішрак.Economic Geology of the Mishraq Native Sulfur Deposit, Northern Iraq JAMES M. BARKER, D. E. COCURAN. AND ROBERT SEMRA
В червні 2003-го на Мішрак спалахнула пожежа, що тривала близько місяця. Її приборканням займалист інженерні підрозділи 101-ї повітряно-десантної дивізії США, військовослужбовці з яких зазнали шкідливого впливу діоксиду сірки та сірководню.
В 2016-му після початку наступу урядових військ на Мосул копальню ще раз підпалили бойовики Ісламської держави.
Примітки