Отто Мозер, з 25 лютого 1908 року фон Мозер (; 31 березня 1860, Штутгарт — 11 жовтня 1931, Існі-ім-Алльгой) — німецький штабний офіцер, воєначальник, військовий історик та письменник, генерал-лейтенант Вюртемберзької армії. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія Отто був п'ятим сином вюртемберзького комерційного радника Альвіна Мозера (1823–1906), який був останнім головою наглядової ради Німецького видавничого товариства у Штутгарті, та його дружини Августи, уродженої Кляйнлогель (1827–1900).

16 квітня 1877 року вступив в піхотний полк (8-й Вюртемберзький) №126 (24 квітня 1891 року отримав почесну назву «Великий герцог Фрідріх Баденський») в Страсбурзі. З 31 липня 1892 року — студент, з 1 березня 1883 року — інструктор прусського Військового гімнастичного інституту в Берліні. 2 травня 1884 року повернувся в свій полк і був призначений батальйонним ад'ютантом. З 1 жовтня 1889 по 31 липня 1892 року навчався в Прусській військовій академії в Берліні, після чого повернувся в свій полк. 1 жовтня 1892 року відряджений в прусський Великий Генштаб в Берліні. З 1 квітня 1894 року — командир роти гренадерського полку «Королева Ольга» (1-й Вюртемберзький) №119 в Штутгарті. 12 вересня 1896 року призначений у вюртемберзький Генштаб і того ж дня відряджений у Великий Генштаб. З 18 листопада 1897 року — 1-й офіцер Генштабу (начальник оперативного відділу) 27-ї піхотної дивізії (2-ї Королівської Вюртемберзької) в Ульмі, з 22 липня 1900 року — 18-го армійського корпусу у Франкфурті-на-Майні, з 27 лютого 1902 року — 13-го (Королівського Вюртемберзького) армійського корпусу в Штутгарті. З 24 квітня 1904 року — командир батальйону піхотного полку «Імператор Вільгельм, король Прусський» (2-й Вюртемберзький) №120 в Ульмі. З 10 квітня 1906 року служив в штабі піхотного полку «Великий герцог Фрідріх Баденський» (8-й Вюртемберзький) №126. З 21 травня 1906 року — інструктор Прусської військової академії. З 19 листопада 1909 року — начальник відділу Великого Генштабу.

З 1 квітня 1910 року — командир піхотного полку «Старий Вюртемберг» (3-й Вюртемберзький) №121 в Людвігсбурзі, з 27 січня 1913 року — 53-ї піхотної бригади (3-ї Королівської Вюртемберзької) в Ульмі. Мозер зберіг це командування навіть після початку Першої світової війни та мобілізації. Він брав участь у бойових діях зі своєю бригадою на Західному фронті та був поранений під Романьєю під час битви при Варенн-Монфоконі. Після госпіталізації його спочатку відправили в резерв армії, а після одужання 8 червня 1915 року призначили командиром новоствореної 107-ї піхотної дивізії. З цією дивізією він був направлений на Східний фронт і, серед інших боїв, брав участь у захопленні Брест-Литовська та кампанії проти Сербії. 14 червня 1916 року залишив командування, був переведений на Західний фронт і став командиром 27-ї піхотної дивізії. 11 березня 1917 року його було призначено командувачем 14-м резервним корпусом, з яким він відзначився в битві при Аррасі.

Під час битви при Камбре 30 листопада 1917 року Мозер несподівано розпочав контратаку, будучи командиром групи корпусів Аррас. Три новоприбулі дивізії підсилили штурмові війська. Під Бурлоном сили Мозера зазнали важких втрат у бою з вісьмома британськими дивізіями. Однак групи армій Кодрі та Бюсіньї швидко повернули втрачені позиції далі на південь. Мозера було внесено до резервного списку армії 8 лютого 1918 року та 18 липня 1918 року звільнено у відставку.

Після війни Мозер майже безперервно жив у маєтку Людвігсгее в Існі, який успадкував від дружини. У роки, що передували його смерті, він опублікував, як і під час своєї дійсної служби, низку книг з військової історії. Тюбінгенський університет вшанував його працю, присудивши йому почесний докторський ступінь 31 липня 1927 року. Гонорари за його публікацію «Вюртембержці у світовій війні» були передані до заснованого ним фонду в Існі, який займався соціальними справами.

Сім'я 15 жовтня 1883 року одружився в Штутгарті з Антонією Дістель. В пари народились троє дітей: Гелена Гільдегард (1886), Отто (1894) та Альберт (1899).

Звання

Фенріх портупеї запасу (16 квітня 1877) Фенріх портупеї (10 грудня 1877) Другий лейтенант (7 жовтня 1878) Перший лейтенант (23 лютого 1889) Гауптман (14 вересня 1893) Майор (13 вересня 1899) Оберстлейтенант (10 квітня 1906) Оберст (24 березня 1909) Генерал-майор (1 жовтня 1912) Генерал-лейтенант (18 серпня 1915)

Нагороди

Столітня медаль (1 червня 1898) Орден Фрідріха (Вюртемберг) лицарський хрест 1-го класу (19 травня 1899) командорський хрест 2-го класу (25 лютого 1911) командорський хрест 1-го класу з мечами (16 жовтня 1915) великий хрест з мечами (20 квітня 1917) Орден Червоного орла 4-го класу (13 вересня 1899) 3-го класу (23 січня 1908) 2-го класу з мечами (7 лютого 1916) зірка до ордена 2-го класу (2 лютого 1917) Орден Філіппа Великодушного, лицарський хрест 1-го класу (25 квітня 1902) Хрест «За вислугу років» (Вюртемберг) 1-го класу (25 років; 28 травня 1902) Орден Вюртемберзької корони лицарський хрест (13 травня 1903) почесний хрест (25 лютого 1908) командорський хрест із зіркою і мечами (5 вересня 1916) Орден Корони (Пруссія) 3-го класу (7 лютого 1907) Орден Церінгенського лева, командорський хрест 2-го класу (17 вересня 1909) Орден Альберта (Саксонія) командорський хрест 2-го класу (8 серпня 1910) командорський хрест 1-го класу з мечами (24 травня 1917) Орден Вранішнього Сонця 3-го класу (Японська імперія; 30 травня 1911) Залізний хрест 2-го класу (11 травня 1915) 1-го класу Ганзейський хрест (Гамбург; 7 квітня 1916) Срібна медаль «Імтіяз» з шаблями (Османська імперія; 7 квітня 1916) Галліполійська зірка (Османська імперія; 7 квітня 1916) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 2-го класу з військовою відзнакою (4 травня 1916) Pour le Mérite (26 квітня 1917) Орден «За військові заслуги» (Баварія) 2-го класу із зіркою і мечами (24 травня 1917) Хрест «За військові заслуги» (Ліппе) (1 червня 1917) Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) (8 березня 1918) Орден «За військові заслуги» (Болгарія) 1-го ступеня з військовою відзнакою (4 травня 1918) Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), командорський хрест (18 липня 1918)

Бібліографія

(ohne Namensangabe) Reimereien eines Soldaten. Strecker & Moser, Stuttgart 1895. Kurzer strategischer Überblick über den Krieg 1870/71. Mittler-Verlag, Berlin 1896. Die Führung des Armeekorps im Feldkriege. Mittler-Verlag, Berlin 1913. Ausbildung und Führung des Bataillons, des Regiments und der Brigade. Gedanken und Vorschläge. Mittler-Verlag, Berlin 1914. Kampf- und Siegestage 1914: Feldzugsaufzeichnungen. Mittler-Verlag, Berlin 1915. Feldzugsaufzeichnungen 1914-1918 als Brigade-Divisionskommandeur und als Kommandierender General. Belser-Verlag, Stuttgart 1920. Kurzer strategischer Überblick über den Weltkrieg 1914-1918. Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1921. Ernsthafte Plaudereien über den Weltkrieg. Eine kritische militär-politische Geschichte des Krieges für Fachleute und Nichtfachleute. Belser-Verlag, Stuttgart 1925. Das militärisch und politisch Wichtigste vom Weltkriege. Belser-Verlag, Stuttgart 1926. Vorkriegszeit, der Weltkrieg und der Zukunftskrieg. Sonderdruck aus der Zeitschrift „Deutscher Offizier-Bund“, 6. Jahrgang 1927, Nr. 12–14. Berlin 1927, Dob-Verlag GmbH. Die Württemberger im Weltkriege. Belser-Verlag, Stuttgart 1927. Der Weltkrieg und die akademische Jugend der Nachkriegszeit. Belser-Verlag, Stuttgart 1929. Die obersten Gewalten im Weltkrieg. Belser-Verlag, Stuttgart 1931.

Примітки

Література

Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs. Band 2: H-O. Biblio Verlag, Bissendorf 2003, ISBN 3-7648-2516-2. Hanns Möller: Geschichte der Ritter des Ordens pour le mérite im Weltkrieg. Band II: M–Z. Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1935, S. 57–59.

Посилання

Мозер на сайті The Prussian Machine.

Moser-Biographie - Seite des Landesarchivs Baden-Württemberg