Ганс Курт Айзеле (;  — , Мааді, Єгипет) — німецький гауптштурмфюрер СС і лікар концтабору.

Особисте життя Народився в скромній сім'ї церковного художника. Становище сім'ї значно погіршилося через гіперінфляцію у 1920-х роках. Після навчання в школі грамоти в Донауешингені з 1931 року вивчав медицину у Фрайбурзі. 1933 року вступив до Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії (номер квитка 3 125 695)Bundesarchiv R 9361-VIII KARTEI/7910699 та СС (номер члена 237 421). Був одружений і мав трьох дітей.

Злочини в концентраційних таборах У січні 1940 року вступив до лав Ваффен-СС, звідки його перевели до концтабору Заксенхаузен як лікаря. Там він став знаним своїм надзвичайно позитивним ставленням до в'язнів, його називали Янголом за допомогу виснаженим в'язням і за те, що не поводився погано ні з ким. Потім недовго працював у концтаборі Маутхаузен. З лютого по серпень 1941 року працював у концтаборі Бухенвальд. Його ставлення до ув'язнених стало гіршим, він став знаним на прізвисько М'ясник. Служив табірним лікарем і вбив щонайменше 200 євреїв, які страждали на туберкульоз. Також провадив експериментальні операції, іноді без анестезії та/або з летальним наслідком; крім того, знущався з пацієнтів і катував їх. У червні 1942 року переведений до концтабору Нацвайлер, потім працював у шпиталі СС у Празі. Згодом його перевели до дивізії СС «Дас Райх» на Східному фронті для виконання військової служби. У лютому 1945 року відправили до концентраційного табору Дахау, де служив під керівництвом першого табірного лікаря Фріца Гінтермаєра. У квітні 1945 року заарештований американськими військами.

Суд і покарання

13 грудня 1945 року разом з 39 іншими постав перед військовим трибуналом у Дахау. Засуджений за співучасть у трьох стратах, смерть яких, він підтвердив як табірний лікар. Засуджений до смертної кари. Однак після обов'язкового перегляду його справи вирок замінили на тюремне ув'язнення. Причиною пом'якшення вироку стало те, що військові не змогли знайти доказів жорстокого поводження з в'язнями Айзеле. Крім того, цьому сприяло, покращення медичного обслуговування в таборі під його керівництвом, і Айзеле майже не проводив час в Дахау.

11 квітня 1947 року йому знову висунули звинувачення і на Бухенвальдському процесі засуджений до смертної кари за співучасть у вбивстві та ймовірні експерименти на людях. Однак основний вирок Айзеле виявився сумнівним і невизначеним (багато з того, що згодом стало відомо про Айзеле, тоді не знали), тому четверо з восьми військових суддів клопотали про пом'якшення вироку. Термін скоротили до 10 років ув'язнення.

Під час ув'язнення у Ландсберзькій в'язниці для воєнних злочинців написав розгорнуту захисну доповідь «Audiatur et altera pars», у якій заперечував звинувачення та представляв себе переконаним християнином, який завжди був лікарем лише заради інших. Натомість численними свідками його злочинів були колишні в'язні концтаборів, а іноді навіть колишні члени СС. Але після того, як термін скоротили до 10 років, 26 лютого 1952 року звільнений з в'язниці.

Повоєнна кар'єра та втеча до Єгипту Після звільнення відкрив медичну практику в Мюнхені. 1958 року, під час суду над охоронцем у Бухенвальді Мартіном Зоммером, проти Айзеле висунули нові звинувачення. З'ясувалося, що він убив щонайменше 200 євреїв і провадив жахливі медичні експерименти. Айзеле втік до Єгипту за допомогою підпільної групи CC, де оселився під псевдонімом Карл Дебуш у престижному передмісті Каїра Мааді. У липні 1958 року заарештований поліцією в Каїрі. Однак, втік з-під варти наступного місяця.

Айзеле обертався в колах колишніх нацистських науковців у Єгипті після того, як запит Німеччини про екстрадицію відхилили. 25 вересня 1963 року Моссад намагався вбити Айзеля. Однак бомба вибухнула передчасно, вбивши працівника пошти. Айзеле помер 3 травня 1967 року. Похований на невеликому німецькому цвинтарі в могилі № 99.

Примітки

Література

Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich: Wer war was vor und nach 1945. Fischer, Frankfurt am Main 2007, . Ernst Klee: Auschwitz, die NS-Medizin und ihre Opfer. 3rd edition. Fischer, Frankfurt am Main 1997, . Holger Lessing: Der erste Dachauer Prozess (1945/46). Nomos, Baden-Baden 1993, . Case No. 000-50-2 (US vs. Martin Gottfried Weiss et al) Tried December 13, 1945

Harold Marcuse: Legacies of Dachau: The Uses and Abuses of a Concentration Camp, 1933—2001 Buchenwald Concentration Camp, 1937—1945: A Guide to the Permanent Historical Exhibition: Wallstein Verlag, 2004. Devin O. Pendas: «The Frankfurt Auschwitz Trial, 1963—1965: Genocide, History, and the Limits of the Law» Cambridge University Press, Nov 7, 2005.

Посилання