Великий голод () — період масового голоду під час окупації Греції країнами Осі (1941—1944) у час Другої світової війни. Місцеве населення дуже постраждало в цей період, тоді як країни Осі розпочали політику масштабного грабунку. Реквізиції, разом із блокадою збоку союзників Антигітлерівської коаліції, зруйнований стан інфраструктури країни після німецького вторгнення в Грецію та поява потужного і добре налагодженого чорного ринку призвели до Великого голоду, смертність від якого досягла піку взимку 1941—1942 роківMazower, 1995: 44–48.

Виниклі внаслідок цього людські страждання та тиск з боку грецької діаспори змусили Королівський флот частково зняти блокаду. До кінця 1941 року Кизилай (), а влітку 1942 року Міжнародний Червоний Хрест змогли розподілити достатню кількість гуманітарної допомоги за допомогою кількох іноземних та грецьких гуманітарних організацій, які надавали фінансову допомогу та підтримку. Ситуація залишалася важкою до кінця нацистської окупації і продовжувалася в меншому масштабі до кінця війни.

Загальна кількість жертв оцінюється в 300 000 осіб (рівень смертності досяг піку взимку 1941–1942 років, а лише у 1941 році — 150 000). Нацистська заявляли на той час про ~70 000 жертв.

Передумови

28 жовтня 1940 року фашистська Італія з Албанії вторглася до Греції, однак вторгнення швидко обернулося принизливою поразкою для італійців. Грецьким військам вдалося проникнути глибоко на територію Албанії, тому 6 квітня 1941 року Греція була атакована нацистською Німеччиною, і грецькі війська швидко відступили під вогнем бліцкригу. Відразу після перемоги окупаційні сили розділили країну на 3 зони, між якими будь-який рух товарів і людей був суворо забороненийNeelsen, Stratmann, 2010: 8.: німці окупували частину Афін, регіон навколо Салонік, кілька стратегічних форпостів в Егейському морі та острів Крит; болгари утримували північні регіони Фракії та Східної Македонії; а італійці контролювали більшу частину материка та Іонічні острови.

Загалом країни Осі розглядали завойовані народи як джерела сировини, продовольства та робочої сили. Згідно з політикою, підкорені народи мали надавати матеріальну підтримку Німеччині та Італії. З самого початку окупації німецькі та італійські війська розпочали широкомасштабне грабування всього цінного, супроводжуване погромами, тортурами, стратами та масовими вбивствами цивільного населення. Нацистське ставлення до окупованих народів було лаконічно висловлено Германном Герінгом у листі до рейхскомісарів та військових командувачів окупованих територій від 6 серпня 1942 року:Kojak, 2006: 4–5

Зима 1941–1942

Ситуація стала критичною влітку 1941 року, а восени перетворилася на повноцінний голодNeelsen, Stratmann, 2010: 9. Особливо під час першої зими окупації (1941–42) дефіцит їжі був гострим, і голод почався, особливо в міських центрах країниMatallas, Grivetti: 132. Нестача їжі досягла апогею, і голод став неминучим. Під час тієї зими рівень смертності досяг пікуHionidou, 2006:, і, за словами британського історика , це був найгірший голод, який греки переживали з давніх часів. Тіла потайки залишали на кладовищах або на вулицях (можливо, щоб їхні картки на продовольство могли й надалі користуватися родичами, що вижили). В інших випадках тіла знаходили через кілька днів після смертіHionidou, 2006: 13. Вид виснажених мертвих тіл був звичним явищем на вулицях АтенVoglis, 2006: p. 23Palairet, 2000: 26.

Ситуація в порту Пірея та на території великих Атен була неконтрольованою; була в повному розпалі, і ціна на хліб зросла майже у 90 разів з квітня 1941 по червень 1942 рокуHionidou, 2002: 183. За даними німецької армії, лише в Атенах рівень смертності досягав 300 смертей на день у грудні 1941 року, тоді як оцінки Червоного Хреста були значно вищими — 400 загиблих, а в деякі дні кількість загиблих сягала 1000Wever, Goethem, Wouters, p. 208. Окрім міських районів, населення островів також постраждало від голоду, особливо ті, хто проживав на Міконосі, Сіросі та Хіосі.

Повністю точних цифр померлих від голоду немає, оскільки цивільні реєстраційні записи не функціонували під час окупаціїHionidou, 2006: 25. Загалом, за оцінками, Греція зазнала приблизно 300'000 втрат загиблими під час окупації країнами Осі внаслідок голоду та недоїдання. Однак не всі частини Греції відчували однаковий рівень нестачі їжі. Хоча повних даних про інтенсивність регіонального голоду немає, наявні дані свідчать, що суворі обмеження на пересування, близькість до сільськогосподарського виробництва та рівень урбанізації були ключовими факторами смертності від голоду.

Зняття блокади союзників

Спочатку Великобританія не хотіла знімати блокаду, проте було досягнуто компромісу, який дозволяв постачання зерна з нейтральної Туреччини. Першим і найважливішим кораблем з продовольством, якому було дозволено постачати Грецію, був SS Kurtuluş з Туреччини у вересні 1941 року. Він відплив зі Стамбула. Продовольство було зібрано в рамках загальнонаціональної кампанії Кизилай (Турецький Червоний Півмісяць), а операція фінансувалася головним чином Греко-американською асоціацією допомоги Греції та Грецьким союзом константинопольців. Спочатку з Туреччини мало бути відправлено 50 000 тонн продовольстваhttp://e-dergi.atauni.edu.tr/ataunitaed/article/download/1020007324/1020006578 p.10, проте фактично було доставлено лише 17'500 тоннhttp://dergiler.ankara.edu.tr/dergiler/45/15690.pdf p.17.

Ця допомога була здебільшого символічною; одне призначене судно не могло самостійно полегшити таку екстремальну ситуацію, а стан турецької економіки на той час був загалом обмеженимVoglis, 2006: p. 24. Після зіткнення з скелею біля узбережжя острова Мармара через важкі погодні умови в Мармуровому морі, SS Kurtuluş було пошкоджено і затонуло наступного дня під час свого п'ятого рейсу зі Стамбула до Пірея, Атен.

Корабель один надав загалом 6700 тонн допомоги під час своєї служби в гуманітарній кампанії. Після затоплення Туреччина та гуманітарні організації, що співпрацювали з нею, продовжували постачати Греції гуманітарну допомогу. Такі кораблі, як SS Dumlupınar, SS Tunç, SS Konya, SS Güneysu та SS Aksu, були призначені для доставки продовольства на півставки з більш обмеженою кількістю поставок. Один корабель, SS Dumlupınar, доставив до Стамбула близько 1000 хворих грецьких дітей віком 13–16 років, щоб вони могли одужати в безпечному місці під час війни, а потім повернув їх до Греціїhttps://acikders.ankara.edu.tr/mod/resource/view.php?id=27246 (PDF in English & Turkish).

Завдяки зусиллям грецької діаспори в США та Великій Британії ситуація з голодуючим цивільним населенням Греції незабаром стала предметом громадського обговорення в країнах-союзницях. Зростаючий тиск громадськості зрештою призвів до скасування морської блокади в лютому 1942 рокуNeelsen, Stratmann, 2010: 9. План був реалізований під егідою Міжнародного Червоного Хреста, а Швеція запропонувала перевезти 15 000 тонн канадської пшениці. Незабаром почалися поставки пшениці, що разом із підвищенням температури навесні призвело до зниження рівня смертності. Наприкінці 1942 року стабільне постачання достатньої кількості продовольства до найбільших портів країни призвело до зниження рівня смертності, але продовольча ситуація залишалася важкою до кінця окупації (у 1944 році).

Міжнародна допомога була спрямована переважно на дітей. В Атенах Червоний Хрест щодня надавав молочні пайки, медичні послуги та одяг дітям віком до двох років. Наступного березня окупанти та союзні війська домовилися про створення Спільної комісії з надання допомоги під керівництвом Швеції для реорганізації системи державного постачання продовольства. Окупанти також зобов'язалися замінити всі конфісковані сільськогосподарські продукти імпортними продуктами харчування з рівноцінною калорійністю та пом'якшили найсуворіші обмеження на пересування та регулювання цін.

Нацистський план порятунку та опір Крах грецької грошової системи був неминучим, і німці були стурбовані тим, що така можливість знецінить потік драхм до їхніх військ. Щоб вирішити цю ситуацію, Герман Нойбачер був призначений спеціальним комісаром Рейху в Греції. Мета Нойбахера полягала в тому, щоб підтримати операції Осі в Греції, не руйнуючи грецьку економіку. Його ініціативу полегшили поставки, надані Міжнародним Червоним ХрестомPalairet, 2000: 33.

З 1943 року на великих територіях сільської місцевості, особливо в Епірі та Фессалії, німці проводили репресії, спалювали поселення та здійснювали масові стратиHionidou, 2006: 17, 30.. Німецькі військові операції проти зростаючої партизанської діяльності в сільській місцевості змусили велику кількість людей переселитися до міст або гір, що призвело до виснаження частини сільської робочої сили. Взимку 1943–1944 років в Етолії та на деяких островах знову виникли умови голодуLaiou-Thomadakis, 1980: 2. Більше того, сільське населення не отримувало поставок Червоного Хреста, як міста, або тому, що німці мстилися селам, підозрюваним у підтримці партизанів, або тому, що вони побоювалися, що постачання потраплять до рук опору. Однак найбільша грецька організація опору, Національний фронт визволення (EAM), взяла на себе ініціативу і розподіляла їжу та одяг у регіонах, які вона контролювала на той часLaiou-Thomadakis, 1980: 3..

Вплив на літературу та мислення У сучасній грецькій мові слово «окупація» є майже синонімом голоду та нестачі їжі через важке становище, в якому опинилося грецьке населення під час Другої світової війни. Накопичення непотрібних запасів їжі та ірраціональний страх при вигляді порожньої комори досі називають «синдромом окупації», оскільки така поведінка була особливо поширеною в повоєнні роки.

У кількох творах згадуються труднощі, з якими стикалося грецьке населення під час окупації. Одним з них є роман «Грек Зорба» Нікоса Казандзакіса, який відображає голод і загальну небезпеку того часу.

Бібліографія

Documents on German Foreign Policy, series D, volume XIII (June 23 - December 11, 1941)

Примітки