Принц Франц Марія Луїтпольд Баварський (; 10 жовтня 1875, замок Лойтштеттен, Штарнберг — 25 січня 1957, замок Лойтштеттен, Штарнберг) — німецький воєначальник, генерал-майор Баварської армії. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія Франц був третім сином короля Баварії Людвіга III та королеви Марії Терези.

1 листопада 1891 року зарахований в 2-й піхотний полк «Кронпринц» в Мюнхені. Після завершення середньої освіти принц Франц з 1894 року відвідував лекції та навчальні заняття у Військовому училищі. У 1896 році він взяв тривалу відпустку, щоб подорожувати до Північної Німеччини, Данії, Швеції та Норвегії. Принц з великим інтересом присвятив себе військовій службі у всіх видах збройних сил. 5 жовтня 1896 року вступив в 1-й польовий артилерійський полк «Принц-регент Луїтпольд» в Мюнхені. 1 жовтня 1899 року відряджений в 1-й важкий кінний полк «Принц Карл Баварський» в Мюнхені, 24 жовтня 1900 року зарахований в полк і 15 жовтня 1902 року очолив ескадрон. З 7 жовтня 1906 року — командир роти, з 7 липня 1907 року — батальйону 2-го піхотного полку «Кронпринц». З 16 жовтня 1908 року служив в штабі 1-го важкого кінного полку «Принц Карл Баварський», з 23 жовтня 1910 року — командир полку. Одночасно з 1911 року він обіймав посаду постійного заступника судді, а з 1 січня 1914 року — постійного судді Баварського Верховного військового суду.

З 19 вересня 1912 року — командир 2-го піхотного полку «Кронпринц». Після початку Першої світової війни полк був переведений на Західний фронт, де принц Франц невдовзі був поранений під Вермандовілером.

З 20 жовтня 1914 року — тимчасовий командир 3-ї піхотної бригади, 3 січня 1915 року затверджений на посаді. 26 березня бригада була перейменована на 4-ту піхотну бригаду. Вона повернула Форт Дуомон під його командуванням 23 та 24 травня 1916 року.

28 жовтня 1916 року він став командиром 4-ї Баварської дивізії. У битві за Фландрію влітку 1917 року під Пашендейлем дивізія атакувала британців і відкинула їх до Бродсейнде. Під час так званого Георгіївського наступу у квітні 1918 року підрозділ штурмом взяв Кеммельберг і просунувся на південь аж до Локра; проте йому не вдалося просунутися далі.

Під час оборонної битви наприкінці літа 1918 року між річками Скарп і Сомма принц Франц повів 4-ту дивізію назад до Фландрії, зазнавши важких втрат: до 1 вересня вона налічувала трохи більше 1000 осіб. В останні дні війни 4-ту дивізію було розгорнуто для захисту кордону з Італією до 7 листопада 1918 року. 19 грудня 1918 року прин був звільнений у відставку.

Навіть під час війни принц Франц зберігав свої наукові та цивільні інтереси. Наприклад, як командир відділення на укріпленнях вздовж Західного фронту, він доручив знайти чудові скам'янілості та передати їх до колекцій природничої історії Баварії. На інших ділянках фронту ці природні скарби були недбало знищені. Після 1918 року він ще більше збагатив державні колекції скам'янілостями з сімейних кар'єрів на нижній течії річки Альтмюль.

Професійно він керував маєтком Шарвар (замок Надашді) в Угорщині, який успадкував від батьків, і заснував там відомий кінний завод. Коли він був змушений тікати в 1945 році, він переселився на батьківщину та обробляв землі навколо замку Лойтштеттен, де проживав його брат, кронпринц Рупрехт, і які його батько вже обробляв, будучи королем.

Похований у церкві Святого Михайла в Мюнхені.

Принц Франц дав своє ім'я казармам принца Франца та Королівському баварському 20-му піхотному полку «Принц Франц».

Оцінки У «Біографіях Віттельсбахів» Ганса Ралля (1975) про нього написано наступне: «Високо шанований серед фермерів та мисливців, перевірений баварський солдат, досвідчений фермер і лісник, і, нарешті, але не менш важливо, благочестивий принц, улюблений за свою просту, батьківську доброту, він втілював частинку старої Баварії!»

Сім'я 8 липня 1912 року Франц одружився з принцесою Ізабеллою фон Круа (1890–1982), племінницею ерцгерцогині Ізабелли Австрійської-Тешинської (1856–1931), у каплиці замку Вайльбург у Бадені. В пари народились 6 дітей:

Людвіг Карл Марія (1913–2008) Марія Елізабет (1914–2011) Адельгунда (1917–2004) Елеонора Тереза (1918–2009) Доротея (1920–2015) Рассо (1926–2011)

Звання

Другий лейтенант (1 листопада 1891) Оберлейтенант (10 березня 1899) Гауптман/Ротмістр (9 березня 1902) Майор (7 липня 1907) Оберстлейтенант без патенту (23 жовтня 1910; отримав патент 3 березня 1911) Оберст без патенту (19 вересня 1912; отримав патент 23 січня 1913) Генерал-майор (10 вересня 1914)

Нагороди

Орден Вюртемберзької корони, великий хрест (22 березня 1892) Орден Святого Губерта (6 жовтня 1893) Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест (4 травня 1900) Орден Рутової корони (30 квітня 1903) Медаль принца-регента Луїтпольда (12 березня 1905) Орден «Османіє» 1-го класу (Османська імперія; 13 квітня 1907) Орден Вірності (Баден) (30 липня 1908) Орден Бертольда I (30 липня 1908) Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з короною (17 вересня 1909) 3-го класу з короною (30 грудня 1913) 2-го класу з мечами (10 жовтня 1914) зірка до ордена 2-го класу (5 лютого 1918) Орден Чорного орла (19 вересня 1909) Орден Червоного орла, великий хрест (19 вересня 1909) Орден дому Ліппе, почесний хрест 1-го класу (11 січня 1910) Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест (Австро-Угорщина; 13 лютого 1912) Князівський орден дому Гогенцоллернів, почесний хрест 1-го класу (25 січня 1914) мечі до почасного хреста (4 січня 1916) Орден Людвіга (Гессен-Дармштадт), великий хрест (13 червня 1914) Орден Генріха Лева, великий хрест (10 липня 1914) Залізний хрест 2-го і 1-го класу (12 березня 1915) — отримав 2 нагороди одночасно. Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 1-го класу з військовою відзнакою (16 липня 1915) Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) (4 січня 1916) Срібна медаль «Імтіяз» з шаблями (Османська імперія; 13 січня 1916) Галліполійська зірка (Османська імперія; 13 січня 1916) Військовий орден Максиміліана Йозефа лицарський хрест (25 травня 1916) — «за надзвичайну енергію та особисту хоробрість у важких боях під Верденом у травні та червні 1916 року». командорський хрест (26 квітня 1918) Pour le Mérite (16 травня 1918) Почесний хрест ветерана війни з мечами

Примітки

Література

Konrad Krafft von Dellmensingen, Friedrichfranz Feeser: Das Bayernbuch vom Kriege 1914–1918. Chr. Belser AG, Verlagsbuchhandlung, Stuttgart 1930

Посилання

Франц Баварський на сайті The Prussain Machine.