Ко́лін Дже́ймс Фа́ррелл (; , Дублін) — ірландський кіноактор. Здобув популярність завдяки ролям у фільмах «Олександр», «Телефонна будка», «Особлива думка», «Рекрут», «Поліція Маямі: Відділ моралі» тощо. Лауреат премій «Золотий глобус» (тричі), MTV Movie Award, Teen Choice Awards та багатьох інших. За головну роль у трагікомедії «Банші Інішерина» (2022) нагороджений кубком Вольпі Венеційського кінофестивалю та номінований на премію «Оскар».

Біографія

Юність Колін Фаррелл народився 31 травня 1976 року в Дубліні, Ірландія. Він був четвертою дитиною (є дві сестри, Клодін, його персональний асистент, Кетрін, і брат Імон-молодший) в сім'ї професійного футболіста Імона Фаррелла, що грав у клубі Шемрок Роверс та мав власну пакувальну фірму, і його дружини-домогосподарки Ріти. Виховувався як католик.

Коли хлопчикові було 10 років, сім'я переїхала в передмістя Дубліна Каслнок. Колін відвідував школу Санкт-Брігідс Каслкнок, після — Каслкнок коледж і коледж Gormanston. Проходив прослуховування в групу Boyzone, коли ще був невідомим, але безуспішно.

У юності Фаррелл відрізнявся досить перекірливою вдачею — замість школи тинявся з друзями по місцевих барах, курив марихуану і крав в магазинах. У віці сімнадцяти років його вигнали зі школи за бійку з викладачем, який застав Фаррелла коли той спав на уроці, і замість вибачень, був побитий. Після цього інциденту він на рік поїхав з друзями в Австралію.

Початок кар'єри Повернувшись до Дубліна, Фаррел за порадою старшого брата Імона почав відвідувати школу акторської майстерності The Gaiety School of Acting, але кинув. 1996 року відбувся його дебют у кіно в драмі «Зникнення Фінбар», правда його роль була настільки незначна, що не потрапила в титри. Потім, у 1997 році зіграв невелику роль у низькобюджетному фільмі «Сира нафта», а влітку наступного року Фаррелл знявся в мінісеріалі «Білий танець», дія якого розгорталася в Ірландії 30-х років. В основі сюжету покладена історія дівчини, яка завагітніла після короткого роману з актором і заради порятунку репутації одружилася з людиною, яку не кохала.

Незабаром Фаррелл, який завжди відчував неприязнь до будь-якого роду навчальних закладів, кинув заняття в школі і якийсь час заробляв на життя, знімаючись в рекламі. Потім, маючи за плечима деякий досвід гри на сцені, взяв участь в постановці невеликого лондонського театру Donmar Warehouse. Роль аутичного підлітка Річарда Беламера була примітна для Фаррелла переважно тим, що завдяки їй він познайомився з Кевіном Спейсі — той звернув увагу на гру молодого актора і порадив продюсерам запросити Фаррелла на одну з другорядних ролей свого майбутнього фільму «Звичайний злочинець».

Тим часом відбулась перша помітна поява Фаррелла на екрані — у 1999 році він взяв участь у режисерському дебюті Тіма Рота, психологічному трилері «Зона воєнних дій» з Тільдою Свінтон і Реєм Вінстоном в головних ролях. У той же період Фаррелл досить активно знімався на телебаченні, з'явившись в семи епізодах досить популярного в Ірландії телесеріалу «Ballykissangel» про життя молодого священика-англійця в маленькому ірландському селі і в телесеріалах «Чисто англійське вбивство», «Любов у XXI столітті» і «Девід Копперфільд» (щоправда, при монтажі сцени з його участю в цьому серіалі були вирізані).

Далі у 2000 році, завдяки протекції Кевіна Спейсі, Фаррелл знявся в ролі молодого бандита Алека у кримінальній комедії «Звичайний злочинець» про зухвалого грабіжника Лінча. Попри сильний акторський склад, картина провалилася в прокаті та отримала дуже негативні відгуки критиків.

Визнання У 2000 році актор успішно пройшов проби на роль у антивоєнному фільмі Джоела Шумахера «Країна тигрів» про тренувальний табір в Луїзіані, де новобранці проходили військову підготовку перед відбуттям до В'єтнаму. Роль рядового Роланда Бозза, бунтаря й переконаного пацифіста, стала важливим етапом у розвитку кінокар'єри Фаррелла — його гра отримала схвальні відгуки критиків, які пророкували акторові зоряне майбутнє. Крім того, він був удостоєний нагород Товариства кінокритиків Бостона і Товариства кінокритиків Лондона.

Знявшись у 2001 році в прохідному комедійному вестерні «Американські герої», Фаррелл знову з'явився у військовій драмі — картині «Війна Харта» про табір для військовополонених часів Другої світової війни, де в парі з Брюсом Віллісом виконав одну з головних ролей, за що здобув премію Шанхайського кінофестивалю.

Кар'єра Фаррелла швидкими темпами йшла в гору — у 2002 році він знявся ще у двох успішних картинах. Спочатку він виконав роль урядового агента Денні Уітвера у фантастичному трилері Стівена Спілберга «Особлива думка» за мотивами повісті Філіпа Діка. Ця картина стала одним з головних кіноподій року і здобула величезну популярність у глядачів і критиків, зібравши 358 мільйонів доларів у світовому прокаті і удостоївшись значної кількості престижних кінонагород і номінацій. За роль агента Уітвера Фаррелл був номінований на отримання премії «Імперія».

Далі була ще одна робота у Джоела Шумахера в трилері «Телефонна будка», у якому герой Фаррелла Стю Шепард потрапляє під приціл маніяка, що загрожує застрелити Стю зі снайперської гвинтівки, якщо той вийде з телефонної будки.

2003 рік виявився найуспішнішим роком Фаррелла з точки зору затребуваності — він був задіяний відразу в п'яти проєктах. Знявшись зі знаменитим Аль Пачіно в досить стандартному шпигунському трилері «Рекрут», Фаррелл взяв участь в екранізації коміксу про сліпого супергероя «Шибайголова» з Беном Аффлеком і Дженніфер Гарнер у головних ролях, де з'явився в ролі негативного героя на прізвисько Мечений. Далі була третя за рахунком робота з Джоелом Шумахером — епізодична безіменна роль в біографічній драмі «Полювання на Вероніку» на основі реальної історії ірландської журналістки Вероніки Герін, вбитої в 1996 році на замовлення мафії.

Четвертим фільмом цього року для Фаррелла став бойовик «SWAT Спецназ міста ангелів» за мотивами однойменного серіалу, де актор з'явився в ролі офіцера поліції Лос-Анджелеса Джима Стріта, що увійшов до складу команди сержанта Харрельсона (героя Семюеля Л. Джексона). Потім актор повернувся на батьківщину і знявся в кримінальній трагікомедії «Розрив», яка була добре прийнята критиками — особливо в Ірландії, отримавши від Ірландської академії кіно і телебачення 4 премії і 7 номінацій (у тому числі номінацію Фаррелла за найкращу чоловічу роль другого плану).

Журнал People назвав його у тому ж році одним із п'ятдесяти найкрасивіших людей Землі.

У наступному році Фаррелл знову був номінований на отримання премії IFTA, цього разу за роль Боббі Марлоу в мелодрамі «Будинок на краю світу» за однойменним романом лауреата Пулітцерівської премії Майкла Канінгема, а потім з'явилась перша головна роль у високобюджетному голлівудському проєкті — епічному фільмі Олівера Стоуна «Олександр». Однак попри іменитого режисера, з розмахом відзняті сцени баталій і зірковий склад — крім Фаррелла у фільмі також взяли участь Анджеліна Джолі, Вел Кілмер, Джаред Лето, Ентоні Хопкінс і інші відомі актори — «Олександр» ледь окупив 155 мільйонів доларів витрат на виробництво, зібравши в США всього 34 мільйони і ще 133 мільйонів у іноземному прокаті. У Греції робилися спроби взагалі заборонити прокат фільму. Попри те, що історики припускають ймовірність бісексуальності великого полководця, група грецьких адвокатів звинуватила Стоуна в спотворенні образу Олександра Македонського, який у фільмі приділяє однакову увагу як жінкам, так і своєму фавориту :Гефестіону. Фіналом провалу стало висунення Фаррелла на отримання анти-премії «Золота малина» як гіршого актора року.

У 2005 році актор взяв участь у ще одному історичному фільмі — драмі «Новий Світ» про колонізацію європейцями індіанських територій на початку XVII століття. Ця картина, де Фаррелл знявся в ролі капітана Джона Сміта, вийшла в обмеженому прокаті і теж не здобула особливого успіху. Далі в 2006 році знімався в мелодрамі «Запитай у пилу», історії кохання красуні-мексиканки Камілли Лопес (її роль виконала Сальма Хайєк) і письменника-італійця :Артуро Бандіні. Другою картиною Фаррелла цього року став бойовик Майкла Манна за мотивами однойменного телесеріалу 80-х «Поліція Маямі. Відділ моралі», де актор зіграв детектива Санні Крокета (у серіалі його грав Дон Джонсон).

У 2006 році Фаррелл завершив знімання у фільмі «Гордість і слава», кримінальній драмі про корупційний скандал в поліції, де крім нього знялися :Едвард Нортон і :Ноа Еммеріх. Світова прем'єра фільму відбулась у 2008 році через те, що фільм довго не виходив у світ через затримки з пост-продакшн (завершальним етапом виробництва фільму).

Актор знявся у фільмі «:Мрія Кассандри» культового режисера Вуді Аллена за участю Евана Макгрегора і Гейлі Етвелл, світова прем'єра якого відбулася 18 червня 2007 року. Фільм — трагічна історія двох братів, що встали на шлях вбивства. 17 січня 2008 відбулася світова прем'єра іншого фільму — чорної трагікомедії Мартіна Мак-Дони «Залягти на дно в Брюгге», у якому, крім Фаррелла, зіграли Брендан Глісон і Ральф Файнс.

У червні 2008 року Фаррелл закінчив зніматися в картині «Triage» («Сортування») (режисер :Даніс Танович) про війну в :Курдистані (:Ірак), де він зіграв роль військового журналіста Марка Уолша, який потрапив під бомбардування і втратив свого близького друга-напарника. Для цієї ролі Фаррелл скинув вагу, причому настільки сильно, що став зовсім не схожий на себе.

У вересні 2008 року Фаррелл закінчив роботу на зніманні кінофільму «Ундіна» («Ondine») режисера Ніла Джордана; знімання проходило на південно-західному узбережжі Ірландії, графство Корк. Історія фільму розповідає про ірландського рибака на ім'я Сіракуз, який одного разу виявляє у рибальській сітці дівчину з моря, все розгортається як у легендах про сирен, в кінці фільму казка закінчується і з'ясовується, що дівчина працювала на румунських наркоторговців, але при облаві її скинули в море.

2010-і—2020-і

У 2015 та 2017 роках працював із Йоргосом Лантімосом, зігравши головні ролі в його різножанрових абсурдистських стрічках «Лобстер» і «Убивство священного оленя».

У 2022 році повернувся до співробітництва з Мартіном Мак-Доною та Бренданом Глісоном у трагікомедії «Банші Інішерина», за головну роль у якій був нагороджений кубком Вольпі Венеційського кінофестивалю та номінований на премію «Оскар».

У тому ж році вперше зіграв роль затятого ворога Бетмена Пінгвіна (Освальда Кобблпота) в бойовику Метта Рівза «Бетмен», а через два роки повторив цю роль у мінісеріалі HBO «Пінгвін», за що був нагороджений третьою премією «Золотий глобус» у своїй кар'єрі.

У 2025 році виконав головні ролі у романтичному фільмі «Велика смілива красива подорож» і психологічному трилері «Балада про дрібного гравця».

Фільмографія

Фільми

Серіали

Нагороди та номінації НагородаРікКатегоріяРоботаРезультат Оскар2023Найкраща чоловіча рольБанші Інішерина BAFTA2023 Найкращий акторБанші ІнішеринаЗолотий глобус2009Найкраща чоловіча роль — комедія або мюзиклЗалягти на дно в Брюгге2017Лобстер2023Банші Інішерина2025Найкраща чоловіча роль у мінісеріалі або телефільміПінгвін Премія Гільдії кіноакторів США 2023Найкращий акторський склад в ігровому кіно Банші ІнішеринаНайкраща чоловіча рольСупутник2011Найкращий актор другого плануНестерпні боси2022Найкращий актор мінісеріалу або телефільмуПівнічні води Європейський кіноприз2015Найкращий акторЛобстер 2017Убивство священного оленя Венеційський міжнародний кінофестиваль2022Кубок Вольпі за найкращу чоловічу рольБанші Інішерина Премія британського незалежного кіно2008Найкращий акторЗалягти на дно в Брюгге 2015Залягти на дно в Брюгге Премія Лондонського гуртка кінокритиків2002Британський новачок рокуКраїна тигрів 2016Британський/ірландський актор рокуФрекен Юлія Лобстер 2018Убивство священного оленя Обдурений Сатурн2022Найкращий кіноактор другого плануБетмен

Примітки

Посилання