Барон Франц Людвіг фон Зоден (; 9 березня 1856, Штутгарт — 29 листопада 1945, Юберлінген) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал піхоти Вюртемберзької армії. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія Франц був сином Альфреда фон Зодена (1826–1894), камергера, таємного радника та голови адміністративного суду в Штутгарті, та його дружини Емілії, уродженої фон Ром (1835–1913).

Зоден відвідував гімназію у Штутгарті та академію в Невшателі. 1 жовтня 1873 року вступив однорічним добровольцем в 1-й Вюртемберзький піхотний полк «Королева Ольга» № 119 в Штутгарті (з 14 грудня 1874 року — гренадерський полк «Королева Ольга» (1-й Вюртемберзький) № 119). З 1 жовтня 1880 по 19 липня 1883 року навчався в Прусській військовій академії в Берліні, після чого повернувся в свій полк. 13 жовтня 1883 року переведений в гренадерський полк «Королева Ольга» (5-й Вюртемберзький) № 123 в Ульмі. 7 липня 1884 року повернувся у гренадерський полк «Королева Ольга» (1-й Вюртемберзький) № 119. 1 травня 1886 року відряджений в прусський Великий Генштаб в Берліні, 27 січня 1889 року — в Генштаб 10-го армійського корпусу в Ганновері, 23 березня 1890 року — в Генштаб прусської 19-ї піхотної дивізії в Ганновері. З 18 вересня 1891 року — командир роти гренадерського полку «Королева Ольга» (1-го Вюртемберзького) № 119. З 5 листопада 1892 року — 1-й офіцер Генштабу (начальник оперативного відділу) 26-ї піхотної дивізії (1-ї Королівської Вюртемберзької) в Штутгарті. 21 квітня 1893 року призначений у вюртемберзький Генштаб, проте залишився на посаді 1-го офіцера Генштабу своєї дивізії. З 15 травня 1895 року — тимчасовий командир батальйону гренадерського полку «Королева Ольга» (1-го Вюртемберзького) № 119. З 18 червня 1895 року — 1-й офіцер Генштабу 13-го (Королівського Вюртемберзького) армійського корпусу в Штутгарті. З 21 квітня 1898 року — командир батальйону піхотного полку «фон Віттіх» (3-го Гессенського) № 83 в Касселі. 29 травня 1900 року знову переведений у вюртемберзький Генштаб і того ж дня призначений тимчасовим начальником Генштабу 10-го армійського корпусу., 16 червня 1901 року затверджений на посаді. З 25 лютого 1903 року — командир піхотного полку «Імператор Фрідріх, король Прусський» (7-го Вюртемберзького) № 125 в Штутгарті. З 20 травня 1906 року — командир 51-ї піхотної бригади (1-ї Королівськогої Вюртемберзької) в Штутгарті, 13 вересня 1906 року затверджений на посаді. З 27 січня 1910 року — командир 26-ї піхотної дивізії (1-ї Королівської Вюртемберзької). 22 березня 1912 року звільнений у відставку.

З початком Першої світової війни 2 серпня 1914 року Зоден зголосився добровольцем і отримав командування 26-ю резервною дивізією (1-ю Королівською Вюртемберзькою). Ця дивізія разом з 14-м резервним корпусом пройшла маршем на схід від Шенау в Ельзасі та брала участь у битвах у горах Вогези між Нансі та Епіналем наприкінці серпня/початку вересня. 9 вересня 1914 року її було виведено звідти та перевезено через Німеччину до північної Франції. Розвантажившись в Камбре, вона почала просування через Бапом, перш ніж вступити в Першу битву на Соммі. Після цього вона вступила в окопну війну і залишалася майже незмінною в Артуа до середини 1916 року. Рух відновився лише 1 липня 1916 року після семиденного артилерійського обстрілу та подальших атак британських піхотних підрозділів у битві на Соммі. Незважаючи на втрати та кілька проривів, Зоден зміг утримати сектор, яким він командував, по обидва боки Тьєпваля, і навіть повернути втрачені території.

17 грудня 1916 року Зодена було призначено командувачем 7-го резервного корпусу. З цим корпусом він брав участь у бойових діях у регіоні Шампань у середині січня 1917 року, відбиваючи численні великі атаки та зірвавши спроби прориву противника. З 27 серпня 1917 року він недовго командував 9-м армійським корпусом, а 17 листопада 1917 року був призначений командувачем 5-го резервного корпусу. Це командування також включало загальне командування групою Маас Схід поблизу Вердена. Після боїв там він та його корпус розпочали відступ на початку осені 1918 року, який супроводжувався оборонними боями між річками Маас та Бомон.

З укладенням перемир'я Зоден повів війська під своїм командуванням назад до Німеччини, де вони були демобілізовані. Згодом, 25 січня, його перевели до офіцерського корпусу армії, а зі скасуванням наказу про мобілізацію 31 січня 1919 року він остаточно вийшов у відставку.

Після війни Зоден опублікував серію статей про Вюртемберзьку армію в газеті Schwäbischer Merkur та був головою офіцерської асоціації 125-го піхотного полку «Імператор Фрідріх, король Пруссії» (7-й Вюртемберзький).

Сім'я Зоден одружився з баронесою Амелі Гуго фон Шпітцемберг 8 січня 1890 року в Штутгарті. Амелі активно займалася благодійністю та освітою, і, як політик Німецької центристської партії, була членом Установчих зборів новоствореної Народної держави Вюртемберг у 1919 році. В цьому шлюбі народилося п'ять дочок: Марія (1890), Ірмгард (1892), Гізела (20 жовтня 1895; вона вийшла заміж за майбутнього генерал-майора вермахту барона Гартманна Марію фон Ов ауф Вахендорф у 1921 році), Елізабет (нар. 1901) та Мехтільд (нар. 1908). Його онук баронМайнрад фон Ов заповів значну частину сімейного майна Земельному архіву Баден-Вюртемберга.

Звання

Офіцер-аспірант (1 жовтня 1873) Фенріх портупеї (1 січня 1874) Другий лейтенант (8 лютого 1875) Перший лейтенант (13 жовтня 1883) Гауптман (17 квітня 1888) Майор (14 вересня 1893) Оберстлейтенант (18 квітня 1900) Оберст (22 квітня 1902) Генерал-майор (13 вересня 1906) Генерал-лейтенант (27 січня 1910) Генерал піхоти запасу (25 лютого 1914) Генерал піхоти (17 грудня 1916)

Нагороди

Орден Вази, лицарський хрест 1-го класу (Шведсько-норвезька унія; 24 грудня 1879) Орден Корони (Пруссія) 4-го класу (28 жовтня 1885) 3-го класу (2 січня 1901) 2-го класу (2 грудня 1904) зірка до ордена 2-го класу (17 вересня 1909) Орден Червоного орла 4-го класу (5 жовтня 1889) 3-го класу (28 лютого 1903) 2-го класу із зіркою та мечами (11 жовтня 1916) Орден Альберта (Саксонія) лицарський хрест 1-го класу (15 червня 1892) великий хрест із золотою зіркою і мечами (6 червня 1918) Орден Фрідріха (Вюртемберг) лицарський хрест 1-го класу (30 травня 1894) командорський хрест 2-го класу (11 травня 1904) командорський хрест 1-го класу (25 лютого 1911) великий хрест (22 березня 1912) мечі до великого хреста (5 липня 1915) корона до великого хреста (13 липня 1915) Столітня медаль (1 червня 1898) Орден Вюртемберзької корони лицарський хрест (19 травня 1898) почесний хрест (1 травня 1901) командорський хрест (9 травня 1908) Хрест «За вислугу років» (Вюртемберг) 1-го класу (25 років; 29 листопада 1898) Орден «За заслуги» (Вальдек) 3-го класу (7 лютого 1900) Орден Генріха Лева, командорський хрест 2-го класу (23 травня 1902) Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга, почесний командорський хрест (8 серпня 1902) Орден дому Ліппе, почесний хрест 2-го класу (29 квітня 1903) Королівський Вікторіанський орден, командорський хрест (Британська імперія; 29 квітня 1904) Орден «За військові заслуги» (Баварія) 2-го класу із зіркою (21 січня 1910) 1-го класу з мечами (6 березня 1915) Орден Грифона, великий хрест (6 січня 1912) Залізний хрест 2-го класу (11 травня 1915) 1-го класу Ганзейський хрест Бремен (7 серпня 1916) Гамбург (21 грудня 1917) Галліполійська зірка (Османська імперія; 13 квітня 1917) Хрест «За військові заслуги» (Ліппе) (1 червня 1917) Pour le Mérite (27 липня 1917) Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе) (9 листопада 1917) Почесний хрест (Ройсс) 1-го класу з короною і мечами (12 січня 1918) Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), командорський хрест (20 лютого 1918) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 1-го класу з військовою відзнакою і мечами (2 листопада 1918) Почесний хрест ветерана війни з мечами

Бібліографія

Die Württembergische Armee im Weltkrieg. Erinnerungen. Erschienen im Schwäbischer Merkur. Beilage Heer und Wehr, Stuttgart 1924–1929. Die Leistungen der Württemberger im Weltkrieg. Tagblatt-Buchdruck, Stuttgart 1925. Die 26. (Württembergische) Reserve-Division im Weltkrieg 1914-1918. Band I: Die Jahre 1914, 1915 und 1916. Berger, Stuttgart 1939.

Примітки

Література

Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs. Band 3: P–Z. Biblio Verlag, Bissendorf 2011, ISBN 3-7648-2586-3, S. 323–325. Hanns Möller: Geschichte der Ritter des Ordens pour le mérite im Weltkrieg. Band II: M–Z. Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1935, S. 343–345. Herman Niethammer: Das Offizierkorps des Infanterie-Regiments Kaiser Friedrich, König von Preußen (7. Württ.) Nr. 125. 1809–1909. Stuttgart 1909, S. 270–271.

Посилання

Зоден на сайті The Prussian Machine. Militärischer Nachlass im Landesarchiv Baden-Württemberg