Барон Гартманн Марія фон Ов ауф Вахендорф (; 14 серпня 1888, Мюнхен — 13 грудня 1969, Зігсдорф) — німецький офіцер, генерал-майор вермахту. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія Гартманн вступив до Баварської армії 3 липня 1907 року після служби баварським пажем. Син офіцера, він був призначений до 1-го Королівського Баварського важкого кавалерійського полку «Принц Карл Баварський». 1 березня 1913 року його було відряджено до Кавалерійської телеграфної школи в Мюнхені на п'ять місяців навчання. Після цього він повернувся до 1-го Королівського Баварського важкого кавалерійського полку «Принц Карл Баварський», до якого він все ще належав незадовго до початку Першої світової війни у ​​серпні 1914 року. На початку війни його перевели до загону зв'язку Королівської Баварської кавалерійської дивізії, з якою він потім вирушив на фронт. Спочатку його направили на Західний фронт. З весни 1915 року він служив на Східному фронті протягом наступних кількох років до кінця війни. На початку 1917 року його перевели ад'ютантом до штабу 1-ї Королівської Баварської кавалерійської бригади. 1 лютого 1918 року його було призначено бригадним ад'ютантом 1-ї Королівської Баварської кавалерійської бригади. Після війни його прийняли до рейхсверу. Навесні 1920 року, під час переходу до 200-тисячної армії, він служив у 24-му батальйоні зв'язку, де його було призначено заступником командира батальйону. З формуванням 100-тисячного рейхсверу його було звільнено з армії. Навесні 1921 року йому було надано дозвіл носити форму 1-го Королівського Баварського важкого кавалерійського полку «Принц Карл Баварський».

Потім він вступив до лав баварської поліції, де служив у Ландсгуті. Під час розширення Рейхсверу його було звільнено з поліції наприкінці жовтня 1934 року. 1 березня 1935 року він вступив до армії як офіцер служби комплектування, його згодом було призначено до командувань військових районів Нойбург та Інгольштадт. 1 травня 1936 року його було призначено начальником навчальної служби в Регенсбурзі. 6 жовтня 1936 року його було призначено начальником навчальної служби в Гайльбронні. На початку 1939 року йому було дозволено носити форму 17-го кавалерійського полку. Він залишався начальником навчальної служби в Гайльбронні до мобілізації на Другу світову війну влітку 1939 року. Потім його було призначено командиром 380-го піхотного полку 215-ї піхотної дивізії. З початком війни він та його полк зайняли позиції на Верхньому Рейні. У січні 1940 року він та його полк у складі дивізії перемістилися до Саару. Навесні 1940 року він очолив свій полк у Французькій кампанії. Потім він та його полк залишилися у Франції у складі 215-ї піхотної дивізії, виконуючи обов'язки окупаційних сил. 1 червня 1941 року його було зараховано на дійсну службу, його старшинство було підтверджено 1 січня 1941 року. Наприкінці 1941 року його та його полк було переведено на північний сектор Східного фронту у складі дивізії. Наприкінці липня 1942 року він був змушений відмовитися від командування 380-м піхотним полком, а згодом був переведений до командного резерву 5-го військового округу. 15 вересня 1942 року його було призначено командиром 215-го запасного піхотного полку в Гайльбронні. 1 травня 1943 року він відмовився від цього командування та був призначений командиром 867-го гренадерського полку 355-ї піхотної дивізії на півдні Франції. Після його формування у складі дивізії він та його полк були перекинуті до Криму. Згодом він та його полк брали участь у важких боях під Харковом. В середині вересня 1943 року він відмовився від командування 867-м гренадерським полком і знову був переведений до командного резерву 5-го військового округу. Наприкінці листопада 1943 року його перевели до 4-го генерала для особливих доручень під командуванням начальника озброєння армії та командувача Резервної армії. На початку 1944 року його було призначено командувачем патрульної служби армії під командуванням головнокомандувача Північного прикордонного сектору. В середині жовтня 1944 року його було призначено командиром патрульної служби Вермахту у 7-му військовому окрузі в Мюнхені. Його перевели до Норвегії 5 січня 1945 року. Там його було призначено генералом частин порядку в 20-й гірській армії. На початку липня 1945 року, після закінчення війни, він був захоплений британцями в Ліллегаммері. Навесні 1948 року він був звільнений та повернувся до Німеччини.

Сім'я Навесні 1921 року він одружився з баронесою Гізелою фон Зоден, дочкою генерала піхоти у відставці барона Франца фон Зодена, у Штутгарті. У подружжя народилися син і дочка.

Звання

Фенріх (3 липня 1907) Лейтенант (26 травня 1909) Оберлейтенант (22 травня 1915) Ротмістр (14 грудня 1917) Майор служби комплектування (1 березня 1935) Оберстлейтенант служби комплектування (1 квітня 1937) Оберст служби комплектування (1 січня 1941) Оберст (1 червня 1941) Генерал-майор (1 січня 1945)

Нагороди

Медаль принца-регента Луїтпольда (21 березня 1913) Орден Альберта (Саксонія), командорський хрест 2-го класу з мечами (12 грудня 1913) Орден Корони (Пруссія) 4-го класу (15 грудня 1913) Залізний хрест 2-го класу (20 листопада 1914) 1-го класу Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами (9 квітня 1915) Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) 2-го класу Почесний хрест ветерана війни з мечами (1934) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років; 1936) Застібка до Залізного хреста 2-го класу (27 травня 1940) 1-го класу (27 червня 1940) Німецький хрест в золоті (2 квітня 1942) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1 серпня 1942) Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами Нарукавний знак гірської піхоти (1945)

Посилання

Біографія. Нагороди.