Феніллітій – це металоорганічний реагент з емпіричною формулою . Його найчастіше використовують як металювальний агент в органічному синтезі, а також як замінник реактивів Гріньяра для введення фенільних груп. Кристалічний феніллітій безбарвний, проте його розчини можуть мати різні відтінки коричневого або червоного кольору залежно від використаного розчинника та наявності домішок у розчиненій речовині.

Отримання Уперше феніллітій було отримано в результаті реакції металевого літію з дифенілртуттю:

Взаємодія феніл галогеніду з металевим літієм також дає феніллітій:

Феніллітій також можна синтезувати за допомогою реакції металево-галогенного обміну:

На сьогодні основними методами виробництва феніллітію є два останні способи синтезу.

Хімічні властивості Основне застосування PhLi полягає у сприянні формуванню зв’язків вуглець—вуглець шляхом реакцій нуклеофільного приєднання та заміщення:

2-Фенілпіридин отримують шляхом взаємодії феніллітію з піридином; цей процес відбувається за механізмом приєднання-елімінування:Evans, J. C. W.; Allen, C. F. H. "2-Phenylpyridine" Organic Syntheses (1938), vol. 18, p. 70

Будова та властивості

Феніллітій — це літійорганічна сполука, що утворює моноклінні кристали. Твердий феніллітій можна описати як структуру, що складається з димерних субодиниць . Атоми Li та іпсо-вуглеці фенільних кілець утворюють плоске чотиричленне кільце. Площина фенільних груп перпендикулярна до площини цього кільця . Додатковий сильний міжмолекулярний зв'язок виникає між цими димерами феніллітію та π-електронами фенільних груп у сусідніх димерах, що призводить до формування нескінченної полімерної «східчастої» структури.

У розчині сполука набуває різноманітних структур залежно від органічного розчинника. У тетрагідрофурані вона перебуває у стані рівноваги між мономером та димером. У етері, у вигляді якого вона зазвичай продається, феніллітій існує як тетрамер. Чотири атоми Li та чотири центри іпсо-вуглецю займають почергові вершини спотвореного куба. Фенільні групи розташовані на гранях тетраедра і зв'язані з трьома найближчими атомами Li.

Довжина зв’язків C–Li становить у середньому 2,33 Å. Молекула етеру координується до кожного з центрів Li через свій атом оксигену. У присутності LiBr (побічного продукту прямої реакції літію з фенілгалогенідом) комплекс замість цього перетворюється на . При цьому атом Li у складі LiBr займає одне з літієвих місць у кластері кубанового типу, а атом Br розташовується у сусідньому вуглецевому вузлі.

Примітки