Зоря головної послідовності спектрального класу O — зоря, яка має спектральний клас O і лежить на головній послідовності на діаграмі Герцшпрунга — Рассела, тобто перетворює водень на гелій у своєму ядрі. Їхню приналежність до головної послідовності також позначають класом світності V. Зорі головної послідовності спектрального класу O часто мають спектральні особливості через свою надзвичайно високу світність і температуру. Ці зорі мають масу від 15 до 90 мас Сонця, ефективну температуру від 30000 до 50000 і світність від 40000 до 1000000 світностей Сонця.

Спектральні стандартні зорі

+Властивості типових зір головної послідовності спектрального класу OСпектральний класМаса (M☉)Радіус (R☉)Світність (L☉)Ефективна температура (К) Показник кольору О3В 59 13.43 660 693 45 900 −0,330 О4В 48 12.13 448 745 42 900 −0,326 О5В 43 11.45 346 737 41 400 −0,323 О6В 35 10.27 231 206 39 800 −0,321 О7В 28 9.42 151 356 37 900 −0,318 О8В 23.6 8.47 98 175 35 100 −0,315 О9В 20.2 7.72 66 069 33 300 −0,312 «Опорними» стандартами, що визначають сітку класифікації Моргана - Кінана для зір головної послідовності класу O, тобто тими стандартами, які не змінювалися з початку XX століття, є (O7 V) і (O9 V).

Єркський атлас Моргана — Кінана — Келлермана (MKK) 1943 року подавав стандарти класу O між O5 і O9, але розділяв класи світності лише для O9. Двома стандартами MKK типу O9 V були ι Оріона та . Переглянуті єркські стандарти, подані в Johnson & Morgan (1953), не внесли змін до типів O5–O8 і навели 5 стандартів O9 V (, , , , 10 Ящірки) і 3 стандарти O9.5 V (AE Візничого, σ Оріона, ). Важливий огляд спектральної класифікації Моргана і Кінана (1973) навів переглянуті стандарти для типів O4–O7, але знову без поділу стандартів за класами світності. У цьому ж огляді наведено основні стандарти (так звані ): O9 V для 10 Ящірки та O9.5 V для σ Оріона.

Класи світності зір класу O для підтипів раніших за O5 не були визначені за допомогою стандартних зір до 1970-х років. Спектральний атлас Моргана, Абта й Тапскотта (1978) визначив кілька стандартів головної послідовності (клас світності «V») для зір класу O: (O4 V), (O5 V), (O6 V), (O7 V), (O8 V) і (O9 V). Валборн і Фітцпатрік (1990) створили перший цифровий атлас спектрів зір типу OB і включили стандарт головної послідовності для O3 V (). Клас O2 визначили в роботі Вальборна та ін. (2002), де зоря виступає основним стандартом O2 V (фактично тип «O2 V((f*))»). Вони також перекласифікували як стандарт O4 V і навели нові стандарти O3 V ( та ).

Властивості Це надзвичайно рідкісні об'єкти; оцінюють, що в усій Галактиці Чумацький Шлях існує не більше 20 000 зір класу O, тобто приблизно одна на 10 000 000 усіх зір. Усі відомі зорі класу O дуже молоді — не старші за кілька мільйонів років — і в нашій Галактиці мають високу металічність, приблизно вдвічі більшу, ніж у Сонця. Їхні маси лежать у межах від 15 до 90 , тоді як радіуси скромніші — близько . Прискорення вільного падіння на поверхні приблизно у 10 разів більше, ніж на Землі, що відносно мало порівняно з іншими зорями головної послідовності.

Ефективні температури зір головної послідовності класу O лежать у межах 30 000–50 000 К. Вони надзвичайно яскраві: їхні болометричні світності становлять від 30 000 до 1 000 000 . Видимі абсолютні зоряні величини змінюються приблизно від −4 (3 400 ) до −5,8 (18 000 ) до −5,8 (18 000 ).

Їхні зоряні вітри, зумовлені випромінюванням, мають граничну швидкість близько 2 000 км/с. Найяскравіші зорі класу O втрачають масу зі швидкістю понад 10–6 на рік, тоді як найменш яскраві — значно менше. Зорі головної послідовності класу O у Великій Магеллановій Хмарі мають нижчу металічність (що робить їхні надра менш непрозорими порівняно з типовими зорями у Чумацькому Шляху) і помітно вищі температури; найімовірніша причина цього — менші темпи втрати маси через нижчу непрозорість.

Приклади зір головної послідовності класу O  — кратна зоряна система, що містить зорю Вольфа—Рає, зорю головної послідовності класу O та OB-надгігант.  — спектроскопічна подвійна зоря, що містить зорі головної послідовності типів O3.5 і O5–5.5; це найяскравіша зоря, видима в Туманності Лагуна.  — зоря головної послідовності типу O9.5, видима неозброєним оком. θ1 Оріона C — найяскравіша зоря в Трапеції в Туманності Оріона, зоря головної послідовності типу O6 з тьмяним спектроскопічним компаньйоном.  — зоря головної послідовності типу O9.5, найяскравіша на небі серед зір 3-ї зоряної величини. υ Оріона — зоря головної послідовності спектрального типу O9.7, хоча іноді її класифікують як B0V.  — масивна подвійна система, що складається з двох зір класу O, які обертаються одна навколо одної; це одна з наймасивніших відомих подвійних систем.

Планети Станом на 2026 рік жодної планети біля зір головної послідовності класу O не виявлено, що пов'язано з їхньою короткою тривалістю життя. Водночас відомо один приклад зорі головної послідовності класу O з коричневим карликом — .

Див. також

Зоря спектрального класу O

Примітки Tables 1 and 4, Table 5,