Стефан Зіані (, 9 грудня 1971, Нант) — французький футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2021 року очолює тренерський штаб команди «Нант-2».
Виступав, зокрема, за «Нант», з яким став чемпіоном Франції та володарем Суперкубка Франції. У 2022 році журнал So Foot включив його до списку 1000 найкращих гравців чемпіонату Франції, поставивши на 197 позицію.
Ігрова кар'єра Народився 9 грудня 1971 року в місті Нант. Вихованець футбольної школи клубу «Нант». У дорослому футболі дебютував 1987 року виступами за резервну команду «Нант-2», в якій провів чотири сезони, взявши участь у 67 матчах чемпіонату. Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу першої команди, до складу якої приєднався 1991 року. Відіграв за головну команду з Нанта наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Нанта», був основним гравцем команди.
В кінці 1994 року Зіані перейшов до «Бастії», тому він не брав участі в тріумфі своєї рідної команди, що відбувся того сезону у чемпіонаті. Натомість з «Бастією» Стефан дійшов до фіналу Кубка ліги 1995 року. Наступні два сезони він продовжив грати у клубах «Ренн» та «Бордо» і з останнім знову дійшов до фіналу Кубка ліги 1997 року.
18 червня 1997 року Стефан Зіані підписав контракт з «Ланса». Вже у першому турі сезону проти «Осера» (3:0) Зіані забив гол і загалом як опорний півзахисник він забив 11 голів у Лізі 1 за «Ланс» у сезоні 1997/98 і допоміг клубу виграти чемпіонат та став фіналістом Кубка Франції. 2 травня Зіані програв свій четвертий фінал Кубка у кар'єрі, що стало рекордом. Наступного тижня, у останньому турі на полі «Осеру», Зіані з партнерами виривали нічию (1:1) і завоювали титул чемпіона. У тридцяти двох матчах чемпіонату він забив одинадцять голів, ставши другим найкращим бомбардиром клубу після Анто Дробняка, а також віддав сім гольових передач.
1998 року футболіст перейшов у іспанське «Депортіво» (Ла-Корунья), але, незважаючи на хороший сезон, він вирішив повернутися до Франції і уклав контракт з «Бордо». Втім у складі «жирондинців» Зіані не заграв, оскільки серйозно травмувався на початку сезону, що ускладнило його адаптацію. В результаті 2000 року він повернувся до рідного «Нанта». Цього разу провів у складі команді чотири сезони. Граючи у складі «Нанта» знову здебільшого виходив на поле в основному складі команди. За цей час додав до переліку своїх трофеїв ще один титул чемпіона Франції та виграв Суперкубок Франції 2001 року.
Надалі протягом 2004—2005 років захищав кольори клубів «Серветт» та «Бастія», а завершив ігрову кар'єру у команді «Аяччо», за яку виступав протягом 2005 року.
Виступи за збірну Виступав за , , а також збірну Франції до 21 року. Крім того 2007 року зіграв за неофіційну збірну Бретані.
Кар'єра тренера Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, і у сезоні 2008/09 кілька місяців працював головним тренером тодішнього клубу третього дивізіону «Лібурн», однак у грудні 2008 року був звільнений через відсутність результатів.
У 2009/10 він працював на цій самій посаді в нижчоліговому клубі «Верту», після чого у червні 2010 року Зіані очолив юнацьку команду «Нант U-19». 31 травня 2011 року він стає технічним директором «Нанта» після того, як президент клубу Вальдемар Кіта офіційно оголосив нову організаційну структуру клубу. Втім вже 19 серпня 2011 року він подав у відставку через несумісність характерів із керівництвом.
З 2014 по 2016 рік він працював в Об'єднаних Арабських Еміратах, де спочатку був асистентом Івана Гашека у клубі «Аль-Фуджейра», після чого сам ненадовго очолив команду.
2016 року Зіані повернувся до Франції і став тренером юнацької команди «Верту U-17», а з 2017 року знову працював в «Нанті» з юнаками до 19 років. З 2021 року липня очолює тренерський штаб резервної команди «Нанта».
Статистика
Титули і досягнення Чемпіон Франції (2): «Ланс»: 1997/98 «Нант»: 2000/01 Володар Суперкубка Франції (1): «Нант»: 2001
Примітки
Посилання