Поцілунок (; ) — серія із сорока скульптур румунського скульптора, натуралізованого у Франції, Константіна Бранкуші, створених починаючи з 1905 року. Перша версія, виконана у 1907–1908 роках, є раннім прикладом протокубістського стилю нелітеральної репрезентації та вважається першою сучасною скульптурою XX століття.BBC News, огляд: Бринкуші в Тейт

Одна зі скульптур серії, найбільш монументальна, розміщена на цвинтарі Монпарнас, де є надгробним пам'ятником.

Опис

Поцілунок — кам'яна скульптура. Вертикальний моноліт зображує двох закоханих, які так тісно переплелися, що здаються єдиним цілим. Зображення симетричне по обидва боки вертикальної лінії, що проходить між двома головами, двома торсами та ногами. Лише волосся й округлість грудей, що порушує лінійність поділу, дозволяють розрізнити чоловіка і жінку.

Тема твору — символістична: двоє закоханих в обіймах, представлена у численних творах мистецтва, насичених еротизмом, — від Огюста Родена та Едварда Мунка до Густава Клімта.

Стиль Бринкуші підкреслює прості геометричні лінії, що врівноважують форми, властиві матеріалу, із символічними алюзіями образотворчого мистецтва. Форма оригінального блоку матеріалу збережена: скульптура є другою роботою, в якій Бринкуші застосував техніку «прямого різьблення».

Бринкуші створив багато версій Поцілунку, щоразу спрощуючи геометричні форми та ведучи їх дедалі дальше до абстракції.BBC News, огляд: Бринкуші в Тейт Отримано 13 січня 2011

Поцілунок є однією з найвідоміших робіт Бринкуші, поряд із Муза, що спить (1908), Прометей (1911), Мадемуазель Погані (1913), Новонароджений (1915), Птах у просторі (1919) та Колоною нескінченності (1938).

Історія

Константін Бринкуші створив першу версію Поцілунку у 1905 році з каменю. Згодом він виконав кілька версій твору, щоразу очищуючи форми. Він також виготовляв гіпсові копії на замовлення Гіпсова версія до 1914 р., The Nasher Sculpture Center..

Скульптура була представлена у 1913 році на Міжнародній виставці сучасного мистецтва «Armory Show» і опублікована у Chicago Tribune від 25 березня 1913 року.Walt Kuhn scrapbook, Armory Show, vol. 2, 1913, стор. 96

Друга монументальна версія встановлена у Парижі як надгробний пам'ятник на цвинтарі Монпарнас. Це стела на могилі молодої студентки з Києва, Тетяни Рачевської, яка наклала на себе руки у 1910 році. Румунський коханий небіжчиці порекомендував родині Рачевської свого знайомого та земляка для виготовлення надгробної стели — ним виявився Константін Бринкуші, тоді ще невідомий, але учень Родена.

Художник запропонував і встановив скульптуру, яку він створив незадовго до замовлення. Серед усієї серії Поцілунку це єдина версія, виконана у техніці прямого різьблення, і єдина, що зображує пару у повний зріст — від голови до ніг. З висотою 90 см це також найбільша скульптура серії. За цю роботу Бринкуші отримав 200 франків.

Скульптура на тривалий час пішла в забуття, ставши таємним місцем зустрічей закоханих. Нині вона прихована під дерев'яним коробом, підключена до сигналізації та перебуває під наглядом трьох камер відеоспостереження, що забороняє будь-яким відвідувачам торкатися пам'ятника.

Юридична суперечка Протягом десятиліть Поцілунок спокійно стояв на могилі, майже забутий. Усе змінилося у 2005 році, коли на аукціоні одна із скульптур Бринкуші сягнула світового рекорду — 27 мільйонів доларів. Ім'я майстра раптово опинилося в центрі уваги арт-ринку, а разом із ним — і його твір на цвинтарі Монпарнас. Саме тоді паризький арт-дилер, добре знайомий з історією скульптури, вирушив на пошуки спадкоємців Тетяни Рачевської. Після тривалих розшуків він знайшов шістьох далеких родичів в Україні. Ті й гадки не мали, що є власниками безстрокової концесії на поховання — а отже, і скульптури, яка прикрашає могилу. Дізнавшись, що найнижчі оцінки твору сягають 50 мільйонів доларів, спадкоємці заявили про свої права та звернулися до Міністерства культури Франції із запитом на сертифікат для вивезення скульптури за кордон з метою продажу. Міністерство відмовило — і цим запустило судовий механізм, який не зупинявся п'ятнадцять років.

Класифікація як пам'ятки Французька держава вжила рішучих заходів: Міністерство культури присвоїло Поцілунку статус національного скарбу, а префект Парижа вніс його до реєстру пам'яток історії. Ключовим аргументом стало те, що могила і скульптура є нероздільними: стела, на якій стоїть Поцілунок, виконана з тієї самої породи каменю, підписана самим Бринкуші і несе епітафію . Разом вони утворюють єдину «нерухомість» у юридичному розумінні. У відповідь арт-дилер і родина спадкоємців звернулися до суду, а щоб убезпечити твір від можливих пошкоджень — чи то від забруднення, чи від вандалів — накрили скульптуру дерев'яним коробом. Відтоді Поцілунок перебуває під цілодобовим наглядом системи відеоспостереження із трьох камер. У 2010 році суд зробив ще один крок: уся могила Тетяни Рачевської разом зі скульптурою отримала статус пам'ятки історії як «нерухомість за своєю природою» — формулювання, яке унеможливлювало будь-яке фізичне відокремлення скульптури від постаменту.

Вирок Державної ради Наприкінці 2020 року апеляційний суд адміністративного трибуналу несподівано став на бік спадкоємців: суд визнав, що Поцілунок був створений раніше за надгробний пам'ятник, а отже є від нього відокремленим і може бути перенесений. Проте вже у липні 2021 року Державна рада, до якої звернулося Міністерство культури, скасувала це рішення. У своєму вироку вона зазначила: Державна рада підтвердила: цей ансамбль є «нерухомістю за своєю природою» у розумінні закону, а його класифікація як пам'ятки історії — цілком законна. Це рішення остаточно поклало край п'ятнадцятирічній суперечці: Поцілунок залишається на місці назавжди.

Місцезнаходження Версія на цвинтарі Монпарнас розташована у секції 22 розділу 22, у північному куті частини цвинтаря, утвореної вулицею Еміля-Річарда, бульваром Едгара Кіне та бульваром Распай (на рівні будинків 234–236 цього бульвару). Скульптура розташована не в основній частині цвинтаря, а по другий бік вулиці Еміля-Річарда.paris-a-nu.fr, сторінка про Поцілунок Бринкуші Найближча станція метро — Raspail.

Примітки

Посилання Офіційний вебсайт про Бринкуші Artsy, Поцілунок, Nasher Sculpture Center Рішення Державної ради Франції (2021)