Перший Віденський конгрес — зустріч провідних монархів центрально-східної Європи, що відбулася в 1515 році. На ній були присутні імператор Священної Римської імперії Максиміліан I та брати Ягеллони: Владислав II, король Угорщини та король Богемії, та Сигізмунд I, король Польщі та великий князь Литовський. Раніше Владислав і Максиміліан у 1506 році домовилися про договір про взаємне спадкоємство між Габсбургами та Ягеллонами."«Panonnian Renaissance: The Hunyadis and the Jagiello Age (1437—1526)» Encyclopaedia Humana Hungarica Це стало поворотним моментом в історії Центральної Європи. Після смерті Владислава, а пізніше його сина та спадкоємця, бездітного короля Людовіка II, у битві при Могачі проти османів у 1526 році, договір про взаємне спадкоємство між Габсбургами та Ягеллонами зрештою посилив владу Габсбургів і зменшив владу Ягеллонів.

Передумови Політичну ситуацію в Європі сформували такі події:

Османська імперія («турки») загрожувала Угорщині та Австрії успішними кампаніями на Балканах та в Південній Європі. Іспанія, Італія, Франція, Англія та Священна Римська імперія боролися за верховенство в Європі, укладаючи мінливі союзи; у конфлікті брали участь не лише світські держави, а й католицька церква.

Максиміліан I боровся з Ягеллонами за вплив у Центральній Європі, використовуючи у своїх цілях Тевтонський орден — державу хрестоносців, підпорядковану Священній Римській імперії та папі римському. В 1501 він офіційно заборонив великому магістру Фрідріху Саксонському провести оммаж і платити данину Яну Ольбрахту (старшому брату і попереднику Сигізмунда на польському троні), до цього Фрідріху вдавалося ухилитися від цієї церемонії самостійно.

Угорський і чеський король Владислав II Ягеллончик у 1506 році уклав угоду з Максиміліаном I, яка підтвердила спадкування Габсбургами угорського та чеського престолів у разі припинення чоловічої лінії Ягеллонів. Це викликало обурення угорського дворянства, проте народження у короля сина, майбутнього Людовика (Лайоша) II, зняло напругу країни.

У 1501 році на польський трон зійшов і до 1506 року панував Олександр (інший старший брат Сигізмунда), на якого великий вплив мав князь Михайло Глинський, що виховувався при дворі Максиміліана I. Крім того, Олександр був одружений з Оленою Іванівною, сестрою великого князя московського Василя III. Очолювана Глинським партія чинила опір здійсненню Ягеллонами нової унії Великого князівства Литовського з Польщею. У московсько-литовській війні 1507—1508 років, що вибухнула після смерті Олександра (1506 рік), глинські виступили проти нового короля Сигізмунда на стороні Московського князівства.

У 1511 році великим магістром Тевтонського ордену було обрано Альбрехта Бранденбург-Ансбахського, племінника польського короля та великого князя литовського Сигізмунда I, що мало сприяти вирішенню польсько-тевтонських суперечностей. На переговорах у Торуні примас Польщі Ян Ласький не зміг домовитися з Помезанським єпископом Гіобом Добенецьким про умови проведення оммажу (принесення ленної присяги польському королю). Розуміючи неминучість війни з Польщею, Альбрехт почав шукати союзників і ініціював переговори з імператором Максиміліаном I.

Тим часом великий князь московський займається безпосередньою підготовкою до оволодіння Смоленськом. Дипломати Василя III заручилися підтримкою Лівонського та Тевтонського орденів, які мали намір вийти з-під влади поляків. Максиміліан підтримував Василія III, правителя Великого князівства Московського, проти ягеллонських правителів Литви, Польщі, Угорщини та Богемії, щоб просунути претензії Габсбургів на спадкоємство в Угорщині та Богемії. Ягеллони стикалися з одночасними загрозами на всіх кордонах: від імператора, московитів, Тевтонського ордену під керівництвом Альберта Прусського та кримських татар.

В 1512 великий князь московський Василь III вторгся в пов'язане особистою унією з Польщею Великое князівство Литовське, що послужило приводом до початку Московсько-литовської війни (1512-1522) . Великий магістр, який, як васал Польщі, був зобов'язаний надати їй військову підтримку, відмовився надати допомогу. Порушення Альбрехтом умов Другого Торунського світу (васалітет Тевтонського ордену стосовно польського короля) давало Польщі casus belli з Орденом.

Місто Смоленськ упало до рук московитів у 1514 році, і Максиміліан планував скликати конгрес, щоб закріпити свої претензії в Центральній Європі. Однак литовські та польські війська завдали рішучої поразки московській армії в битві під Оршею 8 вересня 1514 року, змінивши баланс сил.

Метою зустрічі було досягнення єдиної політики серед східноєвропейських держав проти загрози, що виходила з боку Османської імперії. Переговори завершилися 22 липня 1515 року.

Наслідки

Конгрес розпочався на кордоні імпераії, в Братиславі (Пресбург або Пожоні) в Угорщині, де представник Максиміліана зустрівся з Владиславом та Сигізмундом, і завершився після їхньої спільної подорожі до Австрії, де два королі зустрілися з імператором і вирушили до Відня. Імператор пообіцяв припинити підтримку Москви проти Литви та Польщі, а також виступати арбітром у суперечках між Тевтонським орденом і Польщею за Другим Торунським мирним договором. Максиміліан і Владислав вирішили на конгресі: їхній взаємний договір про спадкоємство був додатково підтверджений подвійним весіллям. Відповідно, єдиний син Владислава, Людовик, одружився з онукою імператора Марією; а онук імператора, ерцгерцог Фердинанд, одружився з дочкою Владислава, Анною. Цими шлюбами претензії Габсбургів на спадкоємство в Угорщині та Богемії були значно посилені. Ксилографія Альбрехта Дюрера вшановує подвійне весілля 22 липня 1515 року.

Король Сигізмунд отримав від Максиміліана письмове запевнення щодо його зусиль в організації подвійного весілля, що він виступатиме в Імперії за визнання польських вимог проти Тевтонського ордену. Крім того, Максиміліан пообіцяв припинити підтримку Московією Польщі.Johannes Sachslehner: Schicksalsorte Österreichs, Wien 2009, ISBN 978-3-222-13278-0, S. 71–77.

Людовик II, який успадкував престол від свого батька в Угорщині та Богемії в 1516 році, загинув у битві при Могачі в 1526 році, що започаткувало процес успадкування престолу, який був організований одинадцятьма роками раніше: Фердинанд формально став новим правителем Угорщини. Однак османи, які завоювали значну частину країни, проголосили королем дядька Людовика , Яна Заполья, фактично розділивши країну майже на 200 років.

Владислав помер 13 березня 1516 року, а Максиміліан — 12 січня 1519 року, але його плани зрештою увінчалися успіхом: після смерті Людовіка в 1526 році його наступником на посаді короля Богемії став онук Максиміліана, Фердинанд I, імператор Священної Римської імперії. Ці шлюби та зумовлені ними претензії Габсбургів на владу в Угорщині заклали основу для пізнішої «Дунайської монархії», яка з кінця XVII століття перетворилася на велику європейську державу.

Різне Гуманіст, поет і дипломат на службі у Габсбургів Йоганнес Куспініан відіграв ключову роль у підготовці та проведенні Першого Віденського конгресу. Він написав яскравий, стислий і правдивий звіт про конгрес Congressus ac celeberrimi conventus caesaris Maximiliani et trium regum Hungariae, Boemiae et Poloniae in Vienna Pannoniae facti brevis ac verissima descriptio, який був надрукований у 1515 році і знайшов багато читачів.Johannes Cuspinianus, Congressus ac celeberrimi conventus caesaris Maximiliani et trium regum Hungariae, Boemiae et Poloniae in Vienna Pannoniae facti brevis ac verissima descriptio., Wien 1515

Примітки

Джерела Borderlands of Western Civilization: A History of East Central Europe, Oskar Halecki, 1952. .