Девід Девіс, перший барон Девіс та член Королівського географічного товариства (11 травня 1880 — 16 червня 1944) — він був політиком Валлійської ліберальної партії та громадським благодійником, також член парламенту від Монтгомерширу з 1906 по 1929 рік. Він був онуком великого валлійського промисловця Девіда Девіса. Як філантроп, він зміг заснувати Валлійську національну меморіальну асоціацію короля Едуарда VII для боротьби за здоро'я з туберкульозом в місті Уельс, а також спромігся створити кафедру міжнародної політики імені Вільсона в Університетському коледжі Уельсу в Аберіствіті.

Раннє життя та освіта Дейвіс народився в місті Лландінамі, Монтгомерішир, він був першою дитиною Едварда Дейвіса та Мей Джонс. Його батько був єдиним сином Девіда Дейвіса, часто також відомого на ім'я Девід Дейвіс Лландінам, який був найвидатнішим валлійським промисловцем Вікторіанської епохи, який зміг збагатитись на вугільних шахтах.

Він здобував освіту в школі Мерчістонського замку і навіть Королівському коледжі Кембриджа, який закінчив у 1903 році. Його родина була заможна, що дозволило молодому Девісу багато подорожувати різними екзотичними місцями, де він насолоджувався полюванням. Він також відвідав Африку, Азію та Сполучені Штати Америки, включаючи Аляску. Його дві молодші сестри, Гвендолін і Маргарет, змогли стати відомими покровительками мистецтв.

Кар'єра У політичному й приватному житті Дейвіс наслідував приклад свого діда. А у 1906 році, коли йому було лише 26 років, його обрали членом парламенту від ліберальної партії від округу Монтгомерішир.

Під час Першої світової війни він був командувачем чотирнадцятого батальйону Королівських валлійських фузилерів до 1916 року, тоді його було призначено парламентським секретарем Девіда Ллойд Джорджа. Він супроводжував лорда Мілнера під час його поїздки до Росії та був членом руху «Садове передмістя». За словами лорда Рідделла, Дейвіс був єдиним членом російської місії, який знаменував російську революцію.

Після війни Дейвіс став активним прихильником Ліги Націй. У 1929 році Дейвіс пішов у відставку саме перед загальними виборами, аби повністю зосередитися на міжнародних справах.

Незважаючи на все, Дейвіс продовжував підтримувати офіційну Ліберальну партію. Він навіть став президентом Ліберальної асоціації Монтгомерширу та мав деякі непогодженості зі своїм наступником на посаді члена парламенту, Клементом Дейвісом. У 1931 році Клемент Дейвіс став лібералом-національним партійцем і в майбутньому продовжував підтримувати Національний уряд навіть після того, як офіційна Ліберальна партія перейшла в опозицію в 1933 р..

У 1932 році він заснував Товариство Нової Співдружності для «сприяння міжнародному праву та порядку», написавши кілька книг про правильне застосування сили, зокрема "Проблема двадцятого століття " (1930), яка була перекладена німецькою та іншими мовами.

Його ідеї вплинули на написання Статуту Організації Об'єднаних Націй, особливо з приводу різних санкцій та переходу національних армій до лав міжнародної поліції.

24 червня 1932 року йому надали титул барона Девіса з Лландінаму, графство Монтгомері, за внесок у державні справи.

У 1938 році, коли найближчим часом мали відбутися загальні вибори, лорд Дейвіс чинив тиск на Клемента Дейвіса, переконуючи виконавчу владу Монтгомеріширу звернутися до їхнього члена парламенту за поясненням щодо його поглядів на Національний уряд та політику умиротворення. Незабаром після цього член парламенту публічно висловив незгоду щодо політики умиротворення та вирішив піти у відставку з посади ліберального національного комітету.

Філантропія Як і його сестри, Дейвіс був активно займався благодійністю, він робив пожертви на низку добрих справ як на місцевому, так і на національному рівні. У 1910 році він зробив пожертву 150 000 фунтів стерлінгів (приблизно 15.3 мільйонів станом на 2025) до Національного меморіалу короля Едуарда VII Уельсу, який був створений для боротьби з туберкульозом в Уельсі.

Разом зі своїми сестрами Девіс вніс пропозицію створити притулок в Уельсі під час Першої світової війни для бельгійських художників Джордж Мінне, Валеріус де Саеделер, Елізабет де Саеделеру та Гюставу ван де Вестійне.

Він заснував, ймовірно, першу у світі кафедру міжнародної політики, присвячену на честь Вудро Вільсона в 1919 році в Університетському коледжі Уельсу в Аберіствіті, де також був розташований Меморіальний інститут міжнародних досліджень Девіда Девіса. Крум того він обіймав посаду президента Національної бібліотеки Уельсу.

Валлійський Храм Миру в Кардіффі був його дітищем, і його значну частину фінансував Девіс, який у 1934 році обіцяв виділити 58 000 фунтів стерлінгів (еквівалент приблизно 4.6 мільйона фунтів стерлінгів у 2024) на будівництво споруди.

Сім'я та проблема У 1910 році Дейвіс був одружений зі своєю першою дружиною Емі Пенман, яка була дочкою Ланселота Тюліпа Пенмана з Бродвуд-Парку, і згодом мав двох дітей:

Майор Девід Майкл Девіс, 2-й барон Девіс (16 січня 1915 — 25 вересня 1944) одружився з Рут Елдрід Дагдейл, дочкою майора Вільяма Маршалла Дагдейла, і мав двох синів. Маргарита Єлизавета (26 квітня 1917 — 18 грудня 1930)

Через чотири роки після смерті Емі в 1918 році він вдруге одружився з Генрієттою Маргарет Фергюссон, яка була дочкою Джеймса Гранта Фергюссона родом з Баледмунда, Пертшир, і мав ще чотирьох дітей:

Шановний Едвард Дейвіс (30 січня 1925 — 26 жовтня 1997) Шановний Ісвілн Едмунд Девіс Командор Ордена Британської імперії (10 грудня 1926 — 5 жовтня 2002) Шановний Мері Міфанві (20 листопада 1923 — 21 вересня 2001) Шановний Гвендолін Ріта Джин Девіс Кормак (1 травня 1929 — 4 червня 2011)

У 1944 році, під час запуску нового мобільного рентгенівського сканувального апарату в лікарні Саллі (який був профінансований Храмом Миру в Кардіффі), Дейвіс прийняв пропозицію пройти перше планове обстеження грудної клітини. Сканування виявило що в нього був рак на останній стадії, від якого пізніше він помер, а саме через кілька місяців, у червні 1944 року.

Його старший син і спадкоємець, майор Девід Майкл Девіс, служив у Королівських валлійських фузилерських полках і загинув у бою у вересні 1944 року, лише через кілька місяців після того як успадкував титул свого батька. Старший син став третім бароном Девісом за всього за кілька днів до свого четвертого дня народження.

Статуя, яку замовили в честь його дідуся, знаходиться у Лландінамі в Повісі уздовж траси A470. Будівлю Лландінам в Університеті Аберіствіт названо на його честь.

Додаткова інформація

Інтернет-архів (Будь ласка, зареєструйтесь, щоб переглядати виноски та довідкові джерела): Посилання Біографія Девіса К. О. Моргана, Оксфордський словник національних біографій, Оксфорд, 2004 (Томас Джонс керував Девісом та його сестрами у численних благодійних соціальних проектах, включаючи кампанію боротьби з туберкульозом) Ріддл, Джордж, «Військовий щоденник лорда Ріддла 1914—1918», Лондон: Ніколсон, 1933

Посилання

Hansard 1803—2005: внески Девіда Девіса в парламенті. Article about Davies by Dr J Graham Jones in Journal of Liberal History, Issue 29, Winter 2000-01