Місто Страсбург у Франції є офіційним місцем розташування Європейського парламенту. Згідно з рішенням Європейської Ради в Единбурзі від 11 та 12 грудня 1992 року та статтею 341 ДФЄС, установа юридично зобов'язана проводити там сесії дванадцять разів на рік, кожна з яких зазвичай триває близько чотирьох днів. Однак більшість роботи відбувається в Брюсселі, а деяка інша робота — у Люксембурзі (див. Інституційні центри Європейського Союзу для отримання додаткової інформації). Крім того, всі голосування Європейського парламенту повинні відбуватися у Страсбурзі. «Додаткові» сесії та комітети відбуваються в Брюсселі. Хоча фактично більшість роботи Парламенту зараз зосереджена на його брюссельському місці розташування, він юридично зобов'язаний зберегти Страсбург як свою офіційну резиденцію; ситуація, яка викликає значну критику з боку самого Європейського парламенту, а також багатьох груп інтересів, адміністративного персоналу та екологічних груп, серед інших.
Шість будівель Парламенту, названих на честь видатних європейських політиків, розташовані в Європейському кварталі (Quartier Européen) міста, який Парламент спільно використовує з іншими європейськими організаціями, що діють не в рамках Європейського Союзу. Раніше Парламент використовував ту саму залу засідань, що й Рада Європи. Сьогодні головною будівлею є будівля Луїзи Вайс, відкрита в 1999 році та названа на честь активістки за права жінок та колишньої депутатки Європарламенту Луїзи Вайс.
Головна будівля
Будівля Луїзи Вайс (IPE 4) (названа на честь Луїзи Вайс, колишньої члена парламенту Франції), розташована в районі Вакен міста Страсбург, на південь від Шильтігхайма, між робітничим передмістям (Cité ouvrière) 1920-х років Cité Ungemach та будівлями Страсбурзького ярмарку 1950-х років, деякі з яких довелося знести, щоб звільнити місце для Immeuble du Parlement européen 4, його офіційна назва. Вартість будівництва становила 3,1 мільярда французьких франків (470 мільйон євро) на перетині річки Іль та каналу Марна-Рейн, тут розташований для пленарних засідань, найбільший серед усіх європейських установ (750 місць – розширено до 785 – для депутатів Європарламенту та 680 для відвідувачів), 18 інших залів засідань, а також загалом 1133 парламентські офіси. Через критий пішохідний міст через річку Іль, будівля Луїзи Вайс з'єднана з будівлями Вінстона Черчилля та Сальвадора де Мадаріага.
З площею 220 000 м² та характерною 60-метровою вежею, це одна з найбільших та найпомітніших будівель Страсбурга. Будівля Луїзи Вайс була спроєктована паризькою командою архітекторів . Архітектори черпали натхнення з римських амфітеатрів. Після того, як проєкт був схвалений на міжнародному конкурсі в 1991 році, роботи, замовлені Société d'Aménagement et d'Equipement de la Région de Strasbourg від імені , розпочалися в травні 1995 року, маючи на той час до дванадцяти баштових кранів на одному з найбільших будівельних майданчиків десятиліття в Європі. Урочисте відкриття будівлі відбулося 14 грудня 1999 року президентом Франції Жаком Шираком та головою парламенту Ніколь Фонтен. У внутрішніх документах Європейського парламенту будівля називається «LOW».
Вежа 60-метрова вежа, навмисно залишена недобудованою з одного боку, несе важку символіку, і часто кажуть, що вона була орієнтована на схід, тобто на східну Європу, оскільки на момент завершення будівництва жодна країна колишнього радянського блоку ще не вступила до ЄС. Однак відкрита сторона вежі насправді звернена на захід. У 2010 році американський консервативний коментатор Гленн Бек припустив, що дизайн вежі свідомо відображає віденську картину Вавилонської вежі Пітера Брейгеля Старшого.
Агора 14 січня 2009 року Європейський парламент вирішив присвоїти внутрішньому двору вежі ім'я Броніслава Геремека, нещодавно померлого члена парламенту від Польщі,"La cour Geremek", relatio-europe.eu, 14 January 2009 назвавши його «Аґорою Броніслава Ґеремека» (). Офіційно його відкрили 21 квітня 2009 року.
З 2004 року центр Аґори позначено скляною скульптурою «Єдина Земля» художника Томаша Урбановича, яка символізує поняття відкритості та подальшого розширення Європейського Союзу. Скляний артефакт був схвалений та офіційно переданий як подарунок від міста Вроцлав у присутності Жозепа Борреля, тодішнього президента Європейського парламенту.
Півкіль Члени зали сидять у залі засідань відповідно до своїх політичних груп, розташованих переважно зліва направо, хоча незалежні члени розташовуються ближче до задньої та правої частин зали. Усі столи обладнані мікрофонами, навушниками для перекладу та електронним обладнанням для голосування. Керівники груп сидять на передніх лавах у центрі, а в самому центрі знаходиться подіум для запрошених доповідачів. Решта сегмента круглої зали переважно складається з піднятої зони, де сидять Президент та персонал. Позаду них на стіні прикріплений прапор ЄС, а з обох боків від нього рядами розташовані національні прапори.
Кабінки для перекладачів розташовані позаду них та вздовж боків зали, тоді як публічні галереї розташовані над залою по всьому периметру. Додаткові лавки передбачені між боками підвищеної зони та депутатами Європарламенту; їх займає рада зліва, а комісія праворуч. Зала загалом має сучасний дизайн, стіни повністю оформлені в світильниках та обладнані великими синіми стільцями для депутатів Європарламенту.
Обвал стелі 7 серпня 2008 року обвалилося 10% стелі зали пленарних засідань . Ніхто не постраждав, оскільки Парламент на той час не засідав (були літні канікули), хоча низка місць була пошкоджена. Перша частина стелі обвалилася о 18:00 за центральноєвропейським часом, а друга частина – о 22:36 за центральноєвропейським часом. Про екстремальні погодні умови не повідомлялося, а конструкція була новою, тому припускали, що підвісна стеля мала дефект.Lasry, Benjamin (13 August 2008) European parliament roof in Strasbourg collapses , Cafe Babel Офіс президента заявив, що третина стелі постраждала, і що «попередні результати показали, що часткове обвалення стелі сталося внаслідок поломки частин, що утримують підвісну стелю, яка з'єднує її з фактичною конструкцією стелі».
Ремонтні роботи розпочалися негайно, але стало зрозуміло, що встигнути до наступного засідання не вдасться. Тому сесію, що мала розпочатися 1 вересня, перенесли до брюссельського пленарного залу. Очікувалося, що Парламент повернеться до Страсбурга на сесію, яка мала розпочатися 22 вересня, але йому довелося залишитися в Брюсселі й на цю сесію, оскільки перевірки безпеки затягнулися. Ця подія була з радістю сприйнята тими, хто виступає проти присутності Парламенту у Страсбурзі, і стала предметом глузувань євроскептиків, які на першому пленарному засіданні в Брюсселі після інциденту з’явилися в захисних касках (якби на той час у залі відбувалося засідання, обвалилася б стеля, яка впала б на депутатів від євроскептичних партій).
У серпні 2012 року будівля Поля-Анрі Спаака в Брюсселі, де розташований зал засідань, також була визнана дефектною. Тріщини в балках, що підтримують стелю, призвели до закриття з метою безпеки щонайменше на шість місяців, як було оголошено в оцінці, опублікованій адміністрацією Парламенту 9 жовтня 2012 року. Це своєю чергою призвело до перестановки розкладу Парламенту. На початку грудня 2012 року стало відомо, що пошкодження були серйознішими, ніж вважалося раніше, і що очікується, що закриття залу засідань триватиме «до листопада 2013 року». Усі «міні-пленарні» засідання в Брюсселі до цієї дати були скасовані, і це рішення було зустрінуте з «люттю» деякими депутатами Європарламенту. Оскільки станом на грудень 2012 року Європейський парламент «має проблеми» з пошуком компанії для проведення ремонтних робіт, ймовірно, що повторне відкриття брюссельського залу засідань може відбутися лише у 2014 році.
Критика Коли будівлю Луїзи Вайс у Страсбурзі було відкрито влітку 1999 року, її розкритикували депутати Європарламенту за те, що вона була відкрита без працюючого кондиціонера, а також за те, що телефони в офісах не працювали. Будівлю критикували за складний дизайн інтер'єру: «Вона, здається, прозора, але в ній майже неможливо орієнтуватися; між різними рівнями є мости, але ви не можете точно зрозуміти, куди вони ведуть». Коли її було відкрито, деякі засудили її за те, що вона «занедбана, темна, важка для навігації», оскільки телекомунікації та ліфти страждали від технічних проблем; Голова Парламенту Ніколь Фонтен піднялася дев'ятьма прольотами сходів до свого офісу, щоб не ризикувати опинитися в пастці в сумнозвісних ліфтах. У 2002 році водопостачання будівлі постраждало від спалаху хвороби легіонерів через відсутність використання протягом більшої частини року, а в 2008 році обвалилася стеля зали пленарних засідань.Banks, Martin (13 August 2008) Roof caves in on EU parliament building, The Parliament Magazine
Другорядні будівлі На протилежному березі річки від будівлі «Луїза Вайс» розташовані чотири допоміжні будівлі. Як і будівля «Луїза Вайс», більшість із них нумеруються за системою «Immeuble du Parlement Européen» (французька назва «Будівля Європейського парламенту») — 1, 2 та 3; найновіша будівля («Immeuble Václav Havel») станом на липень 2017 року ще не отримала офіційного номера 5. Будівлі 1 і 2 утворюють єдиний комплекс уздовж річки. Будівлі 3 і «5» розташовані далі від берега і з'єднані скляним пішохідним мостом. На місці, де був побудований комплекс, раніше стояв басейн Société des nageurs strasbourgeois (SNS), побудований у 1952 році і знесений у 1978 році, щоб звільнити місце для будівництва.Piscine de la SNS , archi-strasbourg.org
Будівля Вінстона Черчилля (IPE 1) розташована на авеню дю Президент Шуман, в районі Оранжері. У ній розташовані адміністративні та допоміжні приміщення. Будівля Сальвадора де Мадаріага (IPE 2). вздовж набережної Ке-дю-Бассен-де-л'Іль розташована поруч із будівлею Вінстона Черчилля. Обидві будівлі, спроєктовані муніципальним архітектором Франсуа Зауером за допомогою Жан-Поля Фрідмана від імені SERS, фактично утворюють єдиний комплекс площею 58 400 м². У будівлі Сальвадора де Мадаріага також розташований інший орган ЄС, офіційним місцем розташування якого є Страсбург (з 1992 року): Європейський омбудсмен.
Ці будівлі були в центрі суперечок щодо переплати орендної плати. Зрештою, їх придбав Парламент у 2006 році.
У жовтні 2007 року було виявлено, що будівлі містили більшу кількість азбесту, ніж вважалося раніше до їх придбання. Однак ця кількість досі не вважається загрозою для здоров'я населення та обмежена певними зонами. Попередній власник будівлі може бути відповідальним за виявлення та видалення азбесту всередині будівлі. Це був не перший подібний інцидент, оскільки бактерії, що викликають легіонельоз, були виявлені у водопровідній системі комплексу після того, як низка посадовців повідомили про хворобу. Бактеріям дозволили розвиватися через те, що страсбурзький комплекс використовувався лише чотири місяці на рік.
Будівля П'єра Пфлімлена (IPE 3), порівняно низька будівля у формі серця, збудована на замовлення SERS на перетині авеню дю Президент Робер Шуман та алеї Спах, була відкрита в 1991 році як прес- та медіацентр (Centre de presse et d'information) вартістю 38 мільйонів євро, було присвоєно ім'я колишнього президента Європейського парламенту 6 липня 2007 року.Press release Найменша з будівель (21 000 м²), зараз у ній, серед іншого, розміщується персонал перекладачів.
Будівлю Вацлава Гавела було відкрито 5 липня 2017 року президентом Європарламенту Антоніо Таяні та міністром Франції з європейських справ Наталі Луазо. Будівля, спочатку відкрита в 1954 році, належала Раді Європи, яка використовувала її до 2007 року. У 2012 році її придбав Європейський парламент, який повністю її демонтував та реконструював.