Хоннонбо (; тьином: 𡉕𡽫部), також просто нонбо — в'єтнамське традиційне мистецтво створення, компонування, мініатюризації, перенесення великих гір з природи в ландшафтний сад (штучні гори) для естетичного споглядання в повсякденному житті. Нонбо — це захоплення не лише в'єтнамців, а й багатьох народів світу. У садовому мистецтві Східної Азії японці мають свій «бонсай», у китайців є «пенцзін» (). Обидва є «бонкань» (; тьином: 盆景), подібні до способу створення нонбо у В'єтнамі, але мистецтво нонбо ставить акцент на водну складову, тоді як японці та китайці зосереджуються на елементі рослинностіPhan Văn Lít & Lew Buller. Mountains in the Sea. Portland, OR: Timber Press, 2001. trang 12.

Історія

Мистецтво мініатюрних пейзажів було вперше згадано після здобуття В'єтнамом незалежності 939 року. Люди, навіть найбідніші, складали каміння та рослини у воді, в ванночках або мисках, напочатку вирізаних з каменю (пізніше їх виготовляли зі стуко або бетону.) Окремі зразки хоннонбо могли мати висоту 30-60 см. Іноді їх також називали тьєукань () — мистецтво міні-сцен, де дерево є головним об'єктом і більше за зображені гори. Представники імператорської сім'ї будували більші зразки 6-8 м заввишки (з горами, завжди більшими за фонові дерева). Часом їх супроводжували китайською мовою — стереотипні цитати, які всі знали завдяки популярним збіркам виразів для використання в різних випадках. Пахощі та деякі мініатюрні фігурки також могли бути частиною їхньої конструкції. Це робилося навіть після того, як смерть Нго Куєна відкрила період громадянських заворушень.

За , VI місяця в рік Дерев'яного Півня (985) імператор Ле Хоан на честь своїх іменин наказав насипати штучну гору на плоту () посеред річки, щоб імператор і знать могли кататися навколо на човнах і милуватися. Книга «Фионгзань бі кхао» () згадує, що серед простого народу також були популярні «бончі» () і «зяшон» ().

1406 року китайський імператор династії Мін наказав своїй армії вторгнутися до В'єтнаму й конфіскувати все, що стосується цієї культури, як-от книги та предмети мистецтва, і привезти їх до Китаю. Наступного року тимчасового в'єтнамського правителя схопили загарбники, настала різанина, і всі твори мистецтва та архітектури було знищено — включно з хоннонбо. Пізніше династія Ле (1428—1788) відбудувала багато зруйнованих палаців, і хоннонбо часто реконструювали разом з ними. Мініатюрні пейзажі, створені в цей період, використовували Cycas revoluta (сагові пальми) та дарувались на дні народження імператорів, знаті і шанованих представників вищих класів. Кажуть, що вчений (1491—1585) використовував хоннонбо для натхнення, передбачаючи долю (ворожба).

Хоннонбо, а також мініатюрні рослини та каміння згадуються в  — тисячосторінковій книзі Нгуєн Зу (1766—1820). За династії Нгуєнів (1802—1945) процвітало мистецтво мініатюрних рослин без додаткового ландшафтного оформлення — кайк'єнг (); що його на півночі називали кайкань (). Імператори любили садити сосни та ялівець; мандарини любили вирощувати Thuja orientalis і казуарину; інтелектуали чи інші визначні особи любили фікуси; а прості люди присвячували себе вирощуванню мальви, Tamarindus indica і Melaleuca leucadendra. За винятком тих, що належали імператору, всі дерева мандаринів чи простолюдинів, мали мати верхівки, зігнуті донизу, бо вважалося нахабством перед вищими силами мати верхівки дерев, що ростуть вгору.

Нині хоннонбо розглядається як декоративний елемент у заможних господарствах та установах.

Дизайн

У В'єтнамі нонбо — це композиція зі штучних гір, розміщених посеред невеликої водойми. Розмір водойми може варіюватися від 15–20 см до 2–3 м у домашніх садах; іноді будують великі 8–9 м басейни у храмах (), пагодах () та палацах (). У водойми невеликих розмірів риб не запускають, і вони можуть знаходитись всередині будинку, але великі водойми, споруджені в садах, можуть містити декоративні види риб і водоростіToan Ánh. Các thú tiêu khiển Việt Nam. ?: Mũi Cà Mau, 1993.. Глибина водойми не має великого значення, але відстань до спокійної гладкої водної поверхні є найважливішою точкою.

Найкращим камінням для нонбо є таке пористе, що легко вбирає воду з водойми для живлення рослин, таке як корал. Тверде каміння, таке як вапняк, потребує тріщин і виступів для створення водяних каналів. При цьому якщо японці та китайці надають перевагу камінню незвичної, ексклюзивної форми, то у в'єтнамській традиції при створенні хоннонбо використовується каміння, що має більш реалістичну, подібну до гірських вершин або островів, форму. Гори зазвичай мають непарну кількість вершин, як-от 1, 3, 5…, бо все непарне вважається природнішимPhan Văn Lít & Lew Buller. Mountains in the Sea. Portland, OR: Timber Press, 2001. trang 95. У мистецтві хоннонбо основним є театр каміння, рослинність використовується лише для додання природності штучній горі, а не є центром мініатюрного пейзажу, тому вимоги до розташування та форми рослин не такі суворі, як у японському бонсаї; однак треба дотримуватися пропорційності, — дерева не можуть бути вищими за гору… бо мета мистецтва нонбо — привернути увагу глядача до гармонійної цілісності: висока гора, спокійна водна гладь; рослинність і декоративні елементи на горі, перспектива.

Традиційне мистецтво створення нонбо, хоч і має дуже суворі принципи, такі як головне та другорядне, далеке та близьке, парне й непарне, високе та низьке…, нині стало вільнішим.

В архітектурі

Хоннонбо займає важливе місце в плануванні садів і . Народні будинки () розміщують хоннонбо на передньому дворі як елемент зустрічі гостей. У дворах пагод і храмів також використовують хоннонбо як ширму для захисту від злих духів і створення атмосфери відходу від мирського. Пагода Чанкуок, , і Храм літератури — всі мають хоннонбо на дворах. у Забороненому місті в Хюе, де імператори династії Нгуєн читали книги, також має великий хоннонбо. Тільки двори общинних домів не мають хоннонбо, а залишаються порожніми, подібно до двору , тому що общинний дім є місцем прагматичних зборів і питань з врядування, а не місцем для споглядання пейзажів та насолоди.

Див. також

Бонсай Декоративні рослини Топіарі  — Китайське мистецтво вирощування мініатюрних дерев  — Бонсай-сади у лотках  — Японські ландшафти у сухих лотках  — Мистецьке та прикладне формування дерев

Примітки