Методологічний плюралізм (епістемологічний плюралізм) — це термін, який використовується у філософії, економіці та практично в будь-якій галузі науки для позначення різних способів пізнання; різних епістемологічних методологій, що дозволяють отримати більш повний опис певної галузі.Stephen H Kellert; Helen E Longino; C Kenneth Waters (2006). «Introduction: The pluralist stance» (PDF). Scientific pluralism; volume XIX in Minnesota Studies in the Philosophy of Science. The University of Minnesota Press. p. vii. ISBN 978-0-8166-4763-7. Окремою формою епістемологічного плюралізму є дуалізм, наприклад, відокремлення методів дослідження свідомості від тих, що застосовуються до матерії (проблема свідомості та тіла). На противагу цьому, монізм — це обмеження одним підходом, наприклад, редукціонізм, який стверджує, що вивчення всіх явищ можна розглядати як пошук зв'язків з деякими кількома базовими сутностями.Jonathan Schaffer (2009). «Chapter 12: On what grounds what» (PDF). In David Chalmers; David Manley; Ryan Wasserman (eds.). Metametaphysics: New Essays on the Foundations of Ontology. Oxford University Press. pp. 57–83. ISBN 978-0199546046. Metaphysics so revived does not bother asking whether properties, meanings, and numbers exist. Of course they do! The question is whether or not they are fundamental.

Для Австрійської школи методологічний плюралізм означає визнання того, що розум та діяльність людини мають власну логіку, яка вимагає специфічного інструментарію пізнання, відмінного від інструментів вивчення «мертвої природи»Ludwig von Mises, Human Action: A Treatise on Economics, Scholar's Edition (Auburn, Ala.: Ludwig von Mises Institute, 1998).

Епістемологічний плюралізм слід відрізняти від онтологічного плюралізму — вивчення різних способів буття, наприклад, контрасту в способі існування, який демонструють «числа», з тим, що мають «люди» або «автомобілі».Martin Gardner (December 2005). «Science in the looking glass: What do scientists really know? (a book review)» (PDF). Notices of the American Mathematical Society. pp. 1344 ff. No modern realist believes for a moment that numbers and theorems «exist» in the same way that stones and stars exist. Of course mathematical concepts are mental constructs and products of human culture.Joshua Spencer (November 12, 2012). «Ways of being». Philosophy Compass. 7 (12): 910—918. doi:10.1111/j.1747-9991.2012.00527.x. There are numbers, fictional characters, impossible things, and holes. But, we don't think these things all exist in the same sense as cars and human beings.

У філософії науки епістемологічний плюралізм виник на противагу редукціонізму, щоб висловити протилежну точку зору, що принаймні деякі природні явища не можуть бути повністю пояснені однією теорією або повністю досліджені за допомогою одного підходу.E Brian Davies (2006). "Epistemological pluralism"Available through PhilSci Archiveand Edleson: «It is also contended that the theories of psychoanalysis cannot be logically derivable from the theories of neuroscience, physics, or chemistry»

У наукових дослідженнях епістемологічний плюралізм означає епістемологічний підхід, який визнає різні способи пізнання, допускаючи міждисциплінарні рамки та співпрацю. Ця перспектива цінує різноманітні теорії та погляди на те, як влаштовані речі, розглядаючи їх усі як складові реальності.Miller, T. R., T. D. Baird, C. M. Littlefield, G. Kofinas, F. Chapin, III, and C. L. Redman. 2008. Epistemological pluralism: reorganizing interdisciplinary research. Ecology and Society 13(2): 46. URL: http://www.ecologyandsociety.org/vol13/iss2/art46/

У математиці різноманіття можливих епістемологічних підходів включає платонізм («математика як об'єктивне вивчення абстрактної реальності, створеної людською думкою не більше, ніж галактики»), радикальний конструктивізм (з обмеженнями щодо логіки, забороною доведення від суперечності та іншими обмеженнями) та багато інших шкіл думки.Geoffrey Hellman; John L Bell (2006). «Chapter 4: Pluralism and the foundation of mathematics» (PDF). In Stephen H Kellert; Helen E Longino; C Kenneth Waters (eds.). Scientific pluralism; volume XIX in Minnesota Studies in the Philosophy of Science. The University of Minnesota Press. pp. 64 ff. ISBN 978-0-8166-4763-7.

В економіці існує суперечка між єдиним епістемологічним підходом до економіки та різноманітними підходами. «У середині століття неокласичний підхід досяг майже гегемонічного статусу (принаймні у Сполучених Штатах), і його прихильники прагнули підвести всі види соціальних явищ під його єдину пояснювальну парасольку. Опір деяких явищ неокласичному підходу змусив низку економістів дійти висновку, що альтернативні підходи є необхідними принаймні для деяких явищ, і, отже, також виступати за плюралізм». Докладну історію цих спроб наводить Сент (Esther-Mirjam Sent).Esther-Mirjam Sent (2006). «Chapter 5: Pluralism in economics» (PDF). In Stephen H Kellert; Helen E Longino; C Kenneth Waters (eds.). Scientific pluralism; volume XIX in Minnesota Studies in the Philosophy of Science. The University of Minnesota Press. pp. 80 ff. ISBN 978-0-8166-4763-7.

Людвіг фон Мізес також наголошує на тому, що методи однієї сфери не можуть бути перевірені або спростовані методами іншої. Наприклад:

Статистичні дані (історичний досвід) не можуть спростувати або підтвердити теореми економічної науки, оскільки вони завжди є досвідом складних явищ, де змішуються різні фактори. Математичні методи в економіці є обмеженими, бо вони описують лише стан статичної рівноваги, але не здатні пояснити сам ринковий процес і людський вибір.

Примітки