Андрій Іванов (позивний «Іспанець»; 25 листопада 1979, смт Золочів — 22 листопада 2025, Дніпро) — український військовослужбовець, Збройних сил України, командир міномета 92-ї окремої механізованої бригади, активний учасник російсько-української війни.
Життєпис
Андрій Іванов народився 25 листопада 1979 року у смт Золочів на Харківщині. У шкільні роки займався легкою атлетикою, захоплювався мисливством
Після строкової служби працював у Державній прикордонній службі України. Згодом працював у Полтавському центрі механізації колійних робіт, паралельно навчався у Харківській державній академії залізничного транспорту.
У 2014 році добровільно долучився до 22-го батальйону територіальної оборони Харкова. З того часу фактично понад 11 років свого життя брав участь у бойових діях на сході України.
З 2017 року перевівся та проходив службу у складі 92-ї окремої механізованої бригади, і залишився їй вірним до кінця. Обіймав посаду командира міномета. https://youtu.be/ELPX5NeFGAM?si=Ykvba03gOqXadNRw Андрій Іванов разом з побратимами, бойова робота по ворожій піхоті
З 2014 року брав участь у боях за Щастя, Бахмут, Дебальцеве, Авдіївка, Мар'їнка та Часів Яр. Під час повномасштабного вторгнення обороняв Харківщину, зокрема райони Малої Рогані та Волохового Яру. Під час Харківського контрнаступу брав участь у звільненні Балаклії та Куп'янська. Протягом 11-річного періоду звільняв низку населених пунктів, кількість яких важко перелічити. Андрій говорив: «Я роблю все, що можу, щоб ця війна не передалася нашим дітям!».
У березні 2025 року брав участь в операції на території Курської області Російської Федерації та зміг вийти з оточення разом з побратимами.
25 жовтня 2025 року дістав важке поранення внаслідок удару FPV-дрона по вогневій позиції підрозділу поблизу Покровська. Помер 22 листопада 2025 року, за три дні до свого 46-річчя в лікарні. Поховали Андрія Іванова на Алеї Слави 18 кладовища в улюбленому Харкові.
За спогадами дружини Ірини, у домашньому колі Андрій був зовсім іншою людиною-ніжним та турботливим, смачно готував, ще мав величезну мрію. Він казав: «Я не боюсь загинути. Я просто хочу дожити до Перемоги — щоб гордо пройти Хрещатиком разом зі своїми побратимами».
Нагороди
Нагрудний знак «Учасника АТО» (2015 р.); Медаль «100 років 92-й ОМБр» (2018 р.) Медаль «Івана Сірка» за доблесть, честь і славу (2019 р.); Орден «За мужність» III ступеня «Золотий Хрест» Головнокомандувача ЗСУ Медаль «Захиснику Вітчизни» (2020) Нагрудний знак Міністерства оборони України «Знак пошани» (2017) Нагрудний знак Міністерства оборони України «За зразкову службу» (2022) Відзнака Міністерства оборони України «10 років сумлінної служби» (2024) Відзнака командира 92-ї ОШБр «Честь і доблесть» II ступеня (2024)
Примітки