Микола Васильович Буряк (15 січня 1918 — 27 грудня 2006) — генерал-майор Радянської армії, учасник Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1944).
Біографія Народився 15 січня 1918 року в селі Желанне (нині — Мар'їнський район Донецької області України) у селянській родині. Закінчив дев'ять класів школи та школу фабрично-заводського учнівства, після чого працював у паровозному депо Красногорівського вогнетривкого заводу. У 1937 році був призваний на службу в Робітничо-селянську Червону армію. У 1938 році він закінчив військово-авіаційну школу пілотів у Ворошиловграді.
Із січня 1942 — на фронтах Німецько-радянської війни. Літав на Як-1, Як-7 та Як-9. Бився на Кримському, Північно-Кавказькому, Південному, Закавказькому, Воронезькому, Степовому, 2-му Українському, 1-му Українському фронтах.
У 1943 році вступив до ВКП(б). До вересня 1943 року здійснив 254 бойові вильоти, взяв участь у 84 повітряних боях, у ході яких збив 11 літаків особисто і 1 — у складі групи. У вересні 1943 року будучи старшим лейтенантом командував ескадрильєю 247-го винищувального авіаполку 203-ї винищувальної авіадивізії 1-го штурмового авіакорпусу 5-ї повітряної армії Степового фронту.
Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про присвоєння звання Героя Радянського Союзу офіцерському складу військово-повітряних сил Червоної Армії» від 4 лютого 1944 року за « зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і виявлені при цьому відвагу і геройство» був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» за номером 1494.
Останній бойовий виліт здійснив 9 травня 1945 року у небі над Прагою.
Усього за роки війни здійснив 395 бойових вильотів, взяв участь у 105 повітряних боях, у ході яких збив 15 літаків особисто і 1 — у складі групи.
Після закінчення війни продовжив службу у Радянській Армії. 1947 року він закінчив вищі офіцерські льотно-тактичні курси. З 1949 року працював у системі ДТСААФ: начальник льотної частини, потім — начальник Тамбовського аероклубу. З 1953 — начальник льотної частини Коломенського аероклубу. У 1960 році вийшов у відставку у званні полковника, пізніше отримав звання генерал-майора.
Перший час проживав у місті Коломна Московської області, де працював начальником відділу кадрів місцевої автоколони. Після виходу на пенсію переїхав до Краматорська Донецької області. Був членом Соціал-демократичної партії України. Помер у ніч з 26 на 27 грудня 2006 року, похований у Краматорську.
Нагороди
Був також нагороджений трьома орденами Червоного Прапора, орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступенів, Червоної Зірки, а також рядом медалей.
Примітки
Література
Кавалеры Золотой Звезды. — Донецк: Донбас, 1976.
Посилання Буряк Микола Васильович Архивная копия