Да́гмар Го́хова (), у шлюбі Райнгардтова (; 10 березня 1926, Прага, Чехословаччина — 16 квітня 2012, Прага, Чехія) — чеська документальна, портретна та репортажна фотографка.

Життя і творчість Народилася 1926 року в Празі в заможній та культурній родині. Її дідусь був директором Жижковського газового заводу, а батько, доктор філософії Карел Гох (1884—1962), працював у Публічній та університетській бібліотеці, був професором Вільної школи політичних наук у Празі, головним редактором газети «Národní listy», аташе у справах преси Чехословаччини в Римі, істориком, публіцистом, а також членом кураторіуму Сучасної галереї Королівства Богемія.

У 1942—1943 роках навчалася в Державній графічній школі в Празі, де була ученицею Яромира Функе та Йозефа Ема. Після короткої перерви, пов'язаної з війною, закінчила школу в 1945/1946 навчальному році. Потім працювала в лабораторіях фірми «Illek a Paul», що орієнтувалася на рекламну фотографію, і стала однією з перших студенток професора Карела Пліцки на новоствореному кінофакультеті Академії виконавчих мистецтв (FAMU).

У 1953 році закінчила навчання за спеціальністю «кінофотографія». Ще під час навчання співпрацювала з журналами та видавництвами для дітей, насамперед з видавництвом «Albatros». Ця співпраця вплинула на її життєве спрямування до репортажної та документальної фотографії. Прославилася своїми циклами «Діти», «Сила віку», «Пари», «Свята та урочистості». Її фотоапарат фіксував життєві миті маленьких і непомітних людей, дітей, літніх людей та черниць. Як фотографку її завжди тягнуло туди, де щось відбувалося.

Наприкінці квітня 2001 року мистецтвознавиця Маріє Клімешова сказала про Гохову: «Даша Гохова розуміє дітей. Вона ні на мить не сприймає їх як об'єкт якогось сентименту; діти для неї завжди є партнерами, і вона в захваті, коли знаходить у них життєздатність, яка в майбутньому допоможе їм розвинутися в дорослу особистість. Вона часто спостерігає за ними з радісною уїдливістю, з розумінням їхньої природної невимушеності, але водночас своєю життєрадісною присутністю дає їм поштовх до особливо яскравого прояву своєї сутності».

Її творчість вирізняється з-поміж робіт того часу не лише неконформністю сюжетів і наполегливістю в пошуку та розкритті людських миттєвостей, а й програмною відмовою від усталених і перевірених творчих умовностей. Вона не дотримувалася жодних правил композиції, зневажала постановку сцен і позування людей чи об'єктів, терпіти не могла штучне освітлення, особливо спалахи, її не цікавила технічна точність. Головним для неї була сила висловлювання про людину, і цьому вона підпорядковувала все інше.

У своїй творчості вона також зверталася до теми схожості близнят. Цю ж тему досліджували такі фотографки та фотографи, як Тереза Влчкова (цикл «Two» — «Пара»), Лоретта Люкс («Sasha and Ruby»), Рінеке Дейкстра («Chen a Efrat»), Діана Арбус («Ідентичні близнюки»), Август Зандер, Мері Еллен Марк, Венді Макмердо або Шанталь Мішель.

Своєю найголовнішою роботою вона вважала знімок «Проти стіни» (1960) — портрет двох хлопчаків, які з усієї сили стрибають на облуплену стіну і б'ють по ній ногами. На ньому видно їхнє нестримне бажання подолати перешкоду, хоча вони чудово розуміють, що цим лише зіпсують собі черевики.

В останнє десятиліття свого життя вона зосередилася на підбитті підсумків своєї великої творчої спадщини. Вона отримала сатисфакцію за довгі роки, коли її найкращі фотографічні цикли лягали «в стіл». З 1994 року у співпраці з видавництвом «Kuklík» почала видавати книжкову ретроспективу своїх робіт. За власні кошти, отримані внаслідок реституції, вона самостійно, без допомоги редакторів, підготувала підсумкову трилогію: «Десять, двадцять, тридцять, я вже йду», «Час зірвав завісу» та «Сила віку».

У видавництві «Torst» у 2001 році вийшла її книга фотопортретів чеських письменників під назвою «Кінець хліба, початок каміння».

У 1990—1992 роках була депутаткою Чеської національної ради. У 2001 році за видатні мистецькі досягнення була нагороджена медаллю «За заслуги». Її чоловіком був інженер Зденек Райнгардт (1921—2014), фахівець з дослідження та розробки рейкового транспорту, який доглядав за нею на схилі літ. Подружжя мешкало у Празі 2 на Рашіновій набережній. У 2013 році він передав її великий фотографічний архів, включно з великою кількістю негативів, до Моравської галереї в Брно.

Виставки Персональні виставки (вибірково) 1959/1960 Dagmar Hochová: Fotogalerie, театр «Рококо», Прага 1964 Dagmar Hochová, Кабінет фотографії Яромира Функе, Брно 1987 Dagmar Hochová: Děti, Галерея H, Костелець-над-Черними-Леси 1989 Dagmar Hochová: Fotografie, Дім біля Кам'яного дзвону, Прага 1991/1992 Dagmar Hochová, Галерея біля Білого єдинорога, Клатови 1992 Síla věku, Мала галерея Чеської ощадкаси, Кладно 1993 Dagmar Hochová: Fotografie, Будинок мистецтв міста Брно, Брно 2000 Dagmar Hochová: Děti / Kinder, Galerie auf der Pawlatsche, Відень 2001 Děti 1948–66, Галерея Празького дому фотографії, Прага 2003 Dagmar Hochová: Fotogalerie, Галерея Magna, Острава 2006 Dagmar Hochová: Fotografie, Будинок мистецтв міста Брно, Брно 2008 Zadním východem, Монастир домініканців, Прага 2009 Dagmar Hochová: Fotografie - paměť všedního, Салон Топича, Прага 2011 Dagmar Hochová: Akrobat na glóbu života, Галерея Leica, Прага 2012 Dagmar Hochová: Akrobat na glóbu života, Будинок мистецтв, Опава 2013/2014 Dagmar Hochová: Akrobat na glóbu života, Галерея Fiducia, Острава 2014 Dagmar Hochová 1926/2012, Моравська галерея, Брно 2018 The Power of Sympathy: The Photography of Dagmar Hochova, 12 Star Gallery, Лондон 2019 Czechoslovakia Through the Lens of Dagmar Hochová, Internationaal Perscentrum Nieuwspoort, Гаага 2024 Dagmar Hochová: Retrospektiva, Моравська галерея, Брно, Палац Пражака, 19 квітня — 29 вересня 2024, куратор: Їржі Патек 2025 Dagmar Hochová, Галерея столиці Праги, Дім фотографії, 7 жовтня 2025 — 4 січня 2026, куратор: Їржі Патек

Участь у виставках (вибірково) 1966 Aktuální tendence v československém užitém umění a průmyslovém výtvarnictví, Муніципальний будинок, Прага 1971 Československá fotografie 1968/1970, Кабінет прикладного мистецтва, Моравська галерея, Брно 1972 Ženy s kamerou, Староміська ратуша, Прага 1979 Výtvarní umělci dětem, Прага 1985 27 Contemporaty Photographers from Czechoslovakia, The Bill Brandt Room, Лондон 1987 Osobnosti československé sociální dokumentární fotografie 1940–1980, Галерея Старої ратуші, Брно 1987 Aktuální fotografie 2 - Okamžik, Кабінет прикладного мистецтва, Моравська галерея, Брно (повторно Хеб, Табор) 1988/1989 Fotografie ze života Bohuslava Reynka, Совинець 1989 Proměny české dokumentární fotografie, Галерея 4, Хеб 1989 Co je fotografie: 150 let fotografie, Манес, Прага 1992/1993 What's New: Prague (Contemporary Photography from Czechoslovakia), Інститут мистецтв, Чикаго 1998 Česká fotografie 1939–1958 ze sbírek Moravské galerie, Брно 2001 Fotografie jako umění v Československu 1959–1968, Палац намісника, Моравська галерея, Брно 2005 Česká fotografie 20. století, Прага 2008 Fotogenie identity: Paměť české fotografie, Дім панів з Кунштату, Брно 2008 Třetí strana zdi: Fotografie v Československu 1969 - 1988 ze sbírky Moravské galerie v Brně, Палац Пражака, Брно 2009 Tschechische Fotografie des 20. Jahrhunderts, Kunst- und Ausstellungshalle, Бонн 2009/2010 Tenkrát na Východě: Češi očima fotografů 1948–1989, Дім біля Кам'яного дзвону, Прага 2011/2012 V plném spektru. Fotografie 1900–1950 ze sbírky Moravské galerie v Brně, Палац Пражака, Брно 2014 Grey Gold: České a slovenské umělkyně 65+, Будинок мистецтв міста Брно, Брно (повторно Нітра) 2020/2021 100 let grafické školy v Praze, Музей декоративного мистецтва, Прага 2021 Metafyzika fotografie, Галерея Fiducia, Острава

Цикли «Глобус смерті» «Особистості» «1968» «Пари» «Матейський ярмарок» «В'єтнам» «Влтава» «Порта Портезе» «Сила віку» «Десять, двадцять, тридцять, я вже йду!»

Виставка Дагмар Гохової в монастирі домініканців у Празі (2008)

Примітки

Література

Посилання Дагмар Гохова в Енциклопедії Праги 2 / Особистості Роботи Дагмар Гохової у колекції Моравської галереї в Брно Dagmar Hochová — Lidé, místa, vzpomínky Dagmar Hochové, документальний фільм Чеського телебачення, 2010