Фрідріх Гуго Максиміліан Зенффт фон Пільзах (; 20 червня 1854, Грімма — 7 серпня 1931, Гласгютте) — німецький офіцер і політик, генерал-майор Саксонської армії.

Біографія Максиміліан походив зі старовинного дворянського роду та був сином генерала кінноти Гуго Зенффта фон Пільзаха та Генрієтти Августи фон Гелльдорфф.

Спочатку він здобував освіту вдома, а з 1 січня 1866 року — у навчальному закладі капітана Койссера в Дрездені. 1 квітня 1867 року він вступив до Королівського кадетського корпусу в Дрездені. 1 квітня 1873 року вступив в 2-й кінний полк в Гріммі (з 17 грудня 1875 року — 2-й гусарський полк «Кронпринц Фрідріх Вільгельм Прусський» №19). В 1880-83 роках навчався в прусському Військовому інституті верхової їзди в Ганновері, після чого служив інструутором з верхової їзди саксонської Військової академії верхової їзди в Дрездені. З 22 червня 1885 року — командир ескадрону свого полку. З 20 квітня 1894 року служив в штабі 2-го уланського полку № 18 в Рохліці. З 21 квітня 1897 року — флігель-ад'ютант короля Альберта. З 23 березня 1901 року — командир гвардійського кінного полку (1-го важкого полку) в Дрездені. 24 липня 1903 року звільнений у відставку з пенсією і правом носіння уніформи.

Зенффт був власником маєтку Белен і, з 1908 року, замку Райнгардтсгрімма. За королівським призначенням він був членом Першої палати Саксонського ландтагу з 1914 року до його розпуску в 1918 році.Josef Matzerath: Aspekte sächsischer Landtagsgeschichte – Präsidenten und Abgeordnete von 1833 bis 1952, Sächsischer Landtag 2001, S. 51.

Після початку Першої світової війни призваний на службу і з 2 по 6 серпня 1914 року служив військовим комісаром у вербувальному окрузі коней Ломен поблизу Пірни. 10 серпня 1914 року його було призначено до 5-ї дивізії 12-го (1-го Королівсьвого Саксонського) армійського корпусу командиром тилового ешелону, але 1 жовтня 1914 року його було переведено до Економічного комітету 3-ї армії на посаду голови. 15 березня 1915 року він став головою Управління випасу худоби 3-ї армії. Згодом, 10 червня 1915 року, його було переведено на Східний фронт командиром тилового ешелону. Там, з 9 серпня по 10 вересня 1915 року, він обіймав посаду коменданта міста та округу Люблін. 18 вересня 1915 року він прибув до Південної Угорщини як командир тилового ешелону. Його відкликали 1 листопада 1915 року та відправили до Сербії. Там, 1 березня 1916 року, він став генералом тилового ешелону Старої Сербії з базою в Ниші, але 15 січня 1917 року був відкликаний додому через хворобу й більше не отримав призначень.

Сім'я У 1893 році він одружився в Гаазі з Альфедою Луїзою Тедінг ван Беркгаут (7 травня 1863, Батавія — 21 лютого 1959, Мерано), дочкою голландського плантатора на острові Ява. Вони прожили разом багато років у Дрездені та Райнгардтсгріммі. Від цього шлюбу народилися 4 дітей:

Йоанна Августа Альфеда Луїза (1895–1969), яка вийшла заміж за графа Карла Альберта Лео фон Гогенталя унд Бергена (нар. 1889) у 1918 році. Марія Луїза Августа (нар. 1897) Отт Фрідріх Вільгельм Макс Гуго (1900–1917) Фрідріх Вільгельм Оскар Отт (нар. 1903). Він успадкував маєток і після того, як його відібрали комуністи, жив зі своєю дружиною в Італії протягом 1970-х років.

Звання

Фенріх портупеї (1 квітня 1873) Другий лейтенант (4 листопада 1874) Перший лейтенант (25 вересня 1881) Ротмістр без патенту (22 червня 1885; отримав патент 20 червня 1886) Майор (20 квітня 1894) Оберстлейтенант (26 березня 1899) Оберст (23 березня 1901) Генерал-майор (15 липня 1915)

Нагороди

Почесний хрест (Шварцбург) 3-го класу (20 грудня 1893) 1-го класу (1898) Орден Корони (Пруссія) 3-го класу (22 вересня 1897) Орден «За військові заслуги» (Баварія), командорський хрест (22 вересня 1897) Орден Корони Сіаму, командорський хрест (22 вересня 1897) Орден Франца Йосифа, командорський хрест (Австро-Угорщина; 22 вересня 1897) Медаль «За вислугу років» (Саксонія) (7 квітня 1898) Орден Червоного орла 3-го класу (1898) Орден Святих Маврикія та Лазаря, офіцерський хрест (Королівство Італія; 1898) Орден Філіппа Великодушного, командорський хрест 2-го класу (1898) Орден Фрідріха (Вюртемберг), командорський хрест 2-го класу (13 вересня 1899) Орден Заслуг (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу (20 квітня 1900) Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар (30 березня 1905) Орден Альберта (Саксонія), командорський хрест 2-го класу з мечами (14 січня 1915)

Примітки

Література

Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser 1902, Jg. 3., Justus Perthes, Gotha 1901. S. 782. Das Königlich Sächsische Garde-Reiter-Regiment von 1880 bis 1918. v. Baensch-Stiftung, Dresden 1926. S. 378f Walter von Hueck, Friedrich Wilhelm Euler: Genealogisches Handbuch der Adeligen Häuser, A, Band XV, Band 71 der Gesamtreihe GHdA, C. A. Starke, Limburg an der Lahn 1979, S. 453–455. Theodore Radtke, geb. Senfft von Pilsach: Senfft von Pilsach. Eigenverlag, Berlin 2011. Theodore Radtke, geb. Senfft von Pilsach (1924–2018)

Посилання

Зенффт фон Пільзах на сайті The Prussian Machine.