Рікардо «Ріко» Вергувен (також Верхувен або Верховен; ; 10 квітня 1989) — нідерландський професійний кікбоксер, професійний боксер і боєць змішаних бойових мистецтв. Раніше виступав у GLORY, де найдовше був чинним чемпіоном у важкій вазі, а також рекордні тринадцять разів захищав титул. Професійну кар'єру розпочав 2004 року. Крім того, виступав у K-1, та . Від вересня 2014 року, коли вперше було започатковано рейтинг, Combat Press безперервно ставить Вергувена на перше місце серед кікбоксерів-важковаговиків світу.
Вергувена вважають одним із найвидатніших кікбоксерів усіх часів. Він володів титулом чемпіона GLORY у важкій вазі протягом 4220 днів — понад 11 років — і як чемпіон здобув 26 поспіль перемог під егідою GLORY. Вергувену належать рекорди GLORY за кількістю перемог у титульних боях (14), поспіль успішних захистів титулу (13), загальною кількістю перемог (28) та найдовшою переможною серією (27). Крім того, він ділить рекорд промоушену за кількістю проведених поєдинків (29).
Ранні роки Ріко Вергувен народився в Берген-оп-Зомі (Нідерланди). Займатися бойовими мистецтвами він почав у віці одного року, а першим його видом був кіокушинкай. Його тренував батько — володар чорного пояса з карате. У сім років Вергувен перейшов до кікбоксингу, а в 16 років через свої великі габарити вже бився проти дорослих.
Переважно тренувався в Superpro Sportcenter у Зевенбергені під керівництвом Денніса Краувела разом із кікбоксерами , та .
Професійна кар'єра у кікбоксингу
Glory Після виступів у K-1, It's Showtime та SUPERKOMBAT Вергувен підписав контракт із Glory World Series.
У першому раунді турніру 2012 Glory Heavyweight Grand Slam, де змагалися шістнадцять учасників, що відбувся на Glory 4: Tokyo у Сайтамі (Японія) 31 грудня 2012 року, його звели з російським бійцем змішаних бойових мистецтв . Після перших двох двохвилинних раундів Вергувен вів на записках суддів і вийшов до чвертьфіналу, де поступився майбутньому переможцеві турніру, своєму співвітчизникові Семмі Схілту, з таким самим рішенням суддів.
20 квітня 2013 року на Glory 7: Milan у Мілані (Італія) він переміг одностайним рішенням суддів.
22 червня 2013 року на Glory 9: New York в Нью-Йорку він провів реванш із . Попри зняття одного очка за у першому раунді, він перевершив Циммермана за активністю та кількістю точних ударів упродовж трьох раундів і переміг одностайним рішенням суддів.
Суперництво з Ґіце У жовтні 2013 року Вергувен виграв Glory 11: Chicago у Гоффман-Естейтс (штат Іллінойс, США). Після перемоги більшістю голосів суддів над у півфіналі, де він ще й відправив суперника в нокдаун у першому раунді, у фіналі Вергувен здолав одностайним рішенням суддів.
Вергувен ще більше зміцнив свою репутацію, перемігши Петера Артса роздільним рішенням суддів у головному бою Glory 13: Tokyo у Токіо (Японія) 21 грудня 2013 року.
21 червня 2014 року на Glory 17: Los Angeles в Інглвуді (Каліфорнія, США) він у реванші переміг Даніела Ґіце одностайним рішенням суддів у бою за вакантний титул чемпіона GLORY у важкій вазі (+95 кг).
Трилогія із Циммерманом На Glory 19: Virginia Вергувен проводив перший захист свого титулу чемпіона Glory у важкій вазі проти . Це мав бути їхній третій бій. До того кожен із бійців мав по одній перемозі: Вергувен — рішенням суддів, а Циммерман — нокаутом.
Вергувен дотримувався своєї дистанційної манери ведення бою, намагаючись завдати шкоди ударами по корпусу та прямими ударами, водночас утримуючи суперника на відстані за допомогою фронт-кіків і тіп-кіків. За хвилину до завершення першого раунду обидва бійці втягнулися у шалений обмін ударами, наприкінці якого Еррол опинився в нокдауні. За пів хвилини до кінця раунду він ще раз побував у нокдауні після фронт-кіка. Бій завершився технічним нокаутом після того, як Циммерман травмував ліве коліно, невдало виконавши розворотний удар ногою.
Бої з Адеґбуї Другий захист титулу Вергувен проводив на Glory 22: Lille проти колишнього переможця Гран-прі SUPERKOMBAT у важкій вазі . У першому раунді Адеґбуї зумів приголомшити чемпіона, однак уже в другому Вергувен перехопив ініціативу. Він домінував до кінця поєдинку, нарощуючи темп і кількість ударів, тоді як Адеґбуї поступово сповільнювався. Ріко переміг одностайним рішенням суддів (49–47, 49–47 і 50–45).
Після цієї поразки Адеґбуї виграв турнір претендентів Glory у важкій вазі 2015 року й знову здобув право на титульний бій на Glory 26: Amsterdam — через шість місяців після їхнього першого поєдинку. Другий бій завершився нокаутом уже в першому раунді: Вергувен швидко зламав опір суперника й нокаутував його правим гуком. Після цього бою Вергувен змінив своє прізвисько з «Принца кікбоксингу» на «Короля кікбоксингу».
Уже за три місяці на Glory 28: Paris Вергувен учетверте захищав свій титул — проти новоспеченого чемпіона у важкій вазі . Як і в двох попередніх титульних боях із , Вергувен мав відчутну перевагу, попри повільний перший раунд, який один із суддів віддав Брестовацу. У підсумку він переміг одностайним рішенням суддів (49–46, 50–45, 50–45).
П'ятий поспіль захист титулу Вергувен проводив на Glory 33: New Jersey проти бразильця . Вергувен розпочав бій серією лоу-кіків і продовжував активно використовувати їх упродовж усього поєдинку — лише в першому раунді він влучив 16 разів із 22 спроб. На початку другого раунду він відправив Сілву в нокдаун внутрішнім ударом правою ногою по нозі. Через 40 секунд другого раунду Вергувен знову відправив суперника в нокдаун — цього разу хай-кіком лівою ногою. За п'ять секунд до завершення другого раунду він утретє відправив Сілву в нокдаун, після чого рефері зупинив бій.
Вергувен — Харі Наступний свій поєдинок Вергувен проводив 10 грудня 2016 року на GLORY Collision в Обергаузені (Німеччина) проти колишнього чемпіона світу Бадра Харі. Харі пообіцяв був нокаутувати Вергувена вже в першому раунді. Намагаючись дотримати слова, Харі від самого початку діяв агресивно й уже на старті бою розсік Вергувену ніс. Перший раунд залишився за Харі. У другому раунді чемпіон GLORY у важкій вазі повернувся ще агресивнішим, однак бій завершився через травму руки Харі, після якої той не зміг продовжити поєдинок. Завдяки технічному нокауту Вергувен здобув 50-ту перемогу у своїй кар'єрі кікбоксера.
Після перемоги над Харі організація Glory не змогла знайти для Вергувена відповідного суперника, тому йому організували нетитульний бій на Glory 41: Holland проти чинного чемпіона у суперважкій вазі Ісмаеля Лазаара. Вергувен домінував у поєдинку, а Лазаар, який був на шість дюймів нижчим за чемпіона, не міг скоротити дистанцію. Вергувен переміг одностайним рішенням суддів. Пізніше Лазаар провалив і був дискваліфікований на чотири роки.
Згодом Glory організувала для Вергувена нетитульний бій із , який сайт Bloody Elbow назвав «кричущо нерівним протистоянням». Шанси Сілви на перемогу оцінювали як 35 до 1. Вергувен відійшов від своєї звичної тактики дистанційного бою й почав проводити проти бійця MMA численні комбінації. Поєдинок завершився технічним нокаутом після того, як Ріко відправив Сілву в нокдаун хай-кіком на 43-й секунді другого раунду.
Вергувен — Бен Саддік 9 грудня 2017 року Вергувен захищав титул чемпіона Glory у важкій вазі в бою проти . Цей поєдинок називали найбільшим боєм в історії кікбоксингу через габарити суперників: зріст Джамала становив 6 футів 9 дюймів, вага — 280 фунтів, тоді як сам Ріко мав 6 футів 5 дюймів і важив 260 фунтів. У їхньому першому поєдинку 2011 року Бен Саддік переміг молодого Вергувена, однак відтоді мав рекорд 11 перемог і 6 поразок, тоді як Ріко піднявся в рейтингах pound-for-pound і утвердився як чемпіон світу з кікбоксингу.
На початку бою Бен Саддік діяв успішно, однак із розвитком поєдинку Вергувен перехопив ініціативу й переміг технічним нокаутом у п'ятому раунді.
Згодом Вергувен захищав свій титул на Glory 54: Birmingham — у реванші з . Після їхнього першого бою Вергувен здобув п'ять поспіль перемог, тоді як Брестовац підходив до поєдинку з серією з трьох перемог. Чемпіон дотримувався своєї фірмової дистанційної манери бою, завдаючи суперникові шкоди лоу-кіками та фронт-кіками на початку поєдинку, а згодом додаючи серії ударів руками. Вергувен здобув упевнену перемогу одностайним рішенням суддів — 50–45 на всіх п'яти суддівських записках.
Рекордний восьмий захист титулу Вергувен проводив на Glory 59: Amsterdam проти чемпіона WGP у важкій вазі . Під час бою Іносенте кілька разів застосовував заборонені прийоми, зокрема та дзюдоїстські кидки, однак Вергувен знову домінував у поєдинку, вигравши всі п'ять раундів на записках кожного із суддів.
Вергувен — Харі II Дев'ятий захист титулу Вергувен проводив у реванші з Бадром Харі на Glory 74: Arnhem. Після їхнього першого бою Харі відбув тюремне покарання і за цей час провів лише один поєдинок — переміг одностайним рішенням суддів, хоча пізніше результат було анульовано.
Сам бій відбувся на переповненому ГелреДомі в присутності 30 тисяч глядачів. Вергувен розпочав поєдинок у незвично агресивній манері й уже на позначці 1:40 першого раунду опинився в нокдауні. У другому раунді він діяв успішніше, однак у третьому знову побував у нокдауні після хай-кіка. Бій завершився в третьому раунді: Вергувен переміг технічним нокаутом після того, як Харі зламав щиколотку, невдало пробивши удар ногою.
Окрім аншлагу на арені, реванш зібрав ще й 3,5 мільйона телеглядачів — приблизно 53 % усієї телевізійної аудиторії Нідерландів у прямому ефірі. Це був другий найрейтинговіший прямий спортивний ефір в історії нідерландського телебачення.
Glory 77 У жовтні 2020 року GLORY оголосила, що на початку 2021 року Вергувен проведе третій бій із , хоча точну дату та турнір тоді ще не називали. Це мав бути вирішальний поєдинок, позаяк обидва бійці вже перемагали один одного технічним нокаутом. Згодом бій офіційно призначили на Glory 77, який відбувся 30 січня 2021 року. За 11 днів до турніру Бен Саддік знявся через травму спини. Унаслідок цього Вергувена ввели до складу мінітурніру чотирьох важковаговиків, де у півфіналі він мав зустрітися з , який сам кинув виклик чемпіонові. Вергувен переміг Ґерґеса одностайним рішенням суддів, а у фіналі здолав технічним нокаутом після того, як Хбабез відмовився продовжувати бій по завершенні першого раунду.
Вергувен — Бен Саддік III 23 серпня 2021 року було оголошено, що Вергувен проведе десятий захист титулу чемпіона Glory у важкій вазі проти переможця K-1 World Grand Prix 2010 Алістара Оверіма. Бій призначили на Glory: Collision 3, який мав відбутися 23 жовтня 2021 року. 7 жовтня стало відомо, що Оверім зазнав травми під час тренування й мусив знятися з бою. Його замінив , який погодився вийти на поєдинок менш ніж за два тижні до турніру. Вергувен переміг Бен Саддіка технічним нокаутом у четвертому раунді.
Вергувен — Ґерґес IV 12 квітня 2022 року було оголошено, що наступний бій Вергувена відбудеться на дебютному шоу «HIT IT» — спортивно-розважальному заході з живими виступами. Спочатку припускали, що це буде показовий поєдинок, однак 2 червня стало відомо, що суперником стане колишній чемпіон It's Showtime World Heavyweight , якого Вергувен уже тричі перемагав у професійній кар'єрі. Четвертий бій між ними став основною подією шоу «HIT IT», що відбулося 29 жовтня 2022 року на . Вергувен переміг технічним нокаутом у п'ятому раунді.
Вергувен — Осаро Очікувалося, що Вергувен проведе одинадцятий захист титулу чемпіона Glory у важкій вазі проти . Спочатку титульний бій планували на весну 2023 року, однак його перенесли після того, як на тренуванні Вергувен травмував коліно. Позаяк Плазібат зазнав дострокової поразки від у бою за тимчасовий титул чемпіона GLORY у важкій вазі на Glory: Collision 5 17 червня 2023 року, то новим суперником Вергувена став саме Осаро. Бій за об'єднання титулів відбувся 4 листопада 2023 року на Glory: Collision 6. Вергувен переміг одностайним рішенням суддів (49–47, 50–46 та 50–45 ×3).
GLORY Heavyweight Grand Prix