Церква Святого Аполінарія (чес. Kostel svatého Apolináře) — римо-католицький парафіяльний храм у Новому Місті Праги, розташований на пагорбі Вітров за адресою: вулиця Аполінарська, 10. Споруда є однонавною готичною будівлею з вузьким пресбітерієм та вежею, зведеною у другій половині XIV століття за ініціативи чеського короля Карла IV. Храм внесений до державного реєстру пам'яток культури Чеської Республіки у 1958 році.

Історія Храм було закладено у 1362 році після угоди між Карлом IV та празьким архієпископом Арноштом з Пардубіц. Метою будівництва було перенесення до Праги колегіальної капітули з міста Садска. Будівельні роботи на основній наві тривали між 1360 та 1376 роками, а пресбітерій був завершений близько 1390 року.

На початку гуситських воєн капітула залишила храм, і він перейшов під контроль утраквістів, що безпосередньо посприяло збереженню готичної архітектури від руйнувань.

Барокізація Перший етап барокізації відбувся у 1671 році після сильного шторму 1670 року, який суттєво пошкодив малу вежу та дах. У цей період у храмі було встановлено вівтар Богоматері Староболеславської та повністю перебудовано сигнатурну вежу.

Реготизація

Масштабна реготизація під керівництвом архітектора Йозефа Мокера відбулася у 1893—1898 роках. Під час проведення цих робіт було замінено віконні масверки, встановлено нову систему крокв, а також детально реконструйовано західний фронтон та західні хори. Крім того, Йозеф Моккер відкрив зафарбовані готичні фрески та первісну поліхромію склепінь.

Опис будівлі Будівля є орієнтованим однонавним храмом з вузьким п'ятигранним пресбітерієм та прибудованою вежею у південно-західному куті. Зовнішні стіни споруди виконані з ламаного каменю з відкритим кам'яним муруванням на кутах та контрфорсах.

Нава

Основна нава має форму видовженого прямокутника, який розділений на п'ять травей. Фасад будівлі ритмізований десятьма масивними одноступінчастими опорними пілонами, які розміщені діагонально на кутах. У нижній третині стіни проходить профільований підвіконний карниз. Західний фасад споруди завершується стрімким трикутним фронтоном, який оздоблений трьома стрільчастими нішами.

Пресбітерій Пресбітерій є нижчим та вужчим за наву і спирається на вісім менших контрфорсів. У його стінах розташовані високі дводільні стрільчасті вікна з витонченими кам'яними масверками.

Вежа

Вежа має квадратну основу, яка у верхній частині плавно переходить у готичний восьмикутник (октагон). Ця октагональна частина розділена чотирма стрільчастими вікнами та завершується високим пірамідальним дахом, покритим сланцем. На південній та східній сторонах вежі до нашого часу збереглися прямокутні віконні отвори, а на північній стороні розташоване щілиноподібне вікно.

Портали До нави ведуть два північні портали. Головний портал профільований виразним чергуванням валів та грушоподібних елементів. Другий, менший портал, є псевдоготичним виробом кінця XIX століття. На південній стіні також зберігся замурований первісний портал.

Інтер'єр

Внутрішній простір храму є добре освітленим завдяки великим стрільчастим вікнам.

Склепіння нави Стелі нави перекриті п'ятьма полями хрестових ребрових склепінь. Ребра мають характерний грушоподібний профіль і сходяться у циліндричних замкових каменях, а спираються вони на п'ятикутні консолі з рослинним декором.

Тріумфальна арка Кам'яна стрільчаста тріумфальна арка профільована двостороннім скосом та глибоким жолобом, завдяки чому вона чітко відокремлює наву від простору пресбітерію.

Склепіння пресбітерію Це склепіння складається з двох прямокутних полів та п'ятигранного завершення. Ребра склепіння спираються на циліндричні пристінні опори, що завершуються капітелями з рослинними та фігурними мотивами.

Західні хори Західні хори представляють собою псевдоготичну кам'яну конструкцію, зведену під час реготизації Мокера як точна копія середньовічної. Вони складаються з двох стрільчастих аркад на центральному стовпі та підкріплені двома полями хрестового склепіння.

Сакристія Сакристія прибудована з північного боку до пресбітерію. Вона має квадратну форму та перекрита одним полем хрестового склепіння.

Внутрішнє оздоблення

Настінний живопис Найціннішим елементом інтер'єру є унікальний цикл готичних фресок, створений близько 1390 року. На південній стіні розташована композиція «Христос передає ключі св. Петру» в оточенні апостолів. На північній стіні зображена «Мадонна-Захисниця» (Madona Ochranitelka) з розпростертим плащем, під яким укриті постаті святих дів та жінок.

Вівтарі

Більшість меблів була перенесена у 1785 році з костелу Вознесіння Діви Марії та Святого Карла Великого. Головний вівтар Вознесіння Діви Марії, створений у 1740—1744 роках, має барокову тривісну конструкцію зі скульптурами євангелістів роботи майстерні Р. Прахнера. Вівтар Діви Марії Карловської розташований праворуч від тріумфальної арки. Вівтар Різдва Господнього знаходиться ліворуч від неї та містить скульптурну групу Розп'яття.

Інші елементи інтер'єру Кафедра датована XVIII століттям і прикрашена статуями ангелів та святого Яна Непомуцького. Олов'яна хрестильниця 1459 року має форму перевернутого дзвона, що стоїть на трьох ніжках у формі лап. Орган, виготовлений наприкінці XIX століття, розташований безпосередньо на хорах.

Цікаві факти

Геометричний хрест храмів Існує історична гіпотеза, що п'ять храмів Нового Міста, заснованих Карлом IV (Емаузи, Карлов, церква св. Катерини, храм на Слупі та церква св. Аполінарія), утворюють на плані міста правильний геометричний хрест. При цьому точка перетину осей цього хреста припадає саме на церкву Святого Аполінарія.

Вежа та сигнальний пункт Через своє стратегічне розташування на значній височині, вежа храму тривалий час використовувалася як спостережний пункт. Зокрема, під час облоги Вишеграда у 1420 році територію церкви займали війська гуситів.

Галерея

Література

Baťková, Růžena a kolektiv. Umělecké památky Prahy. Nové Město a Vyšehrad. Praha: Academia, 1998, s. 92–95. ISBN 80-200-0627-3. Benešovská, Klára. Kostel sv. Apolináře. In: Platovská, Marie. Slavné stavby Prahy 2. Praha: Foibos Books, 2011, s. 66–68. ISBN 978-80-87073-35-3. Ekert, František. Posvátná místa král. hl. m. Prahy. Svazek II. Praha: 1884, s. 142—152. Kalina, Pavel. Praha 1310—1419: kapitoly o vrcholné gotice. 1. vyd. Praha: Libri, 2004, s. 129. ISBN 80-7277-161-2. Líbal, Dobroslav. Pražské gotické kostely. Praha: Kovanda, 1946, s. 160. Skarolková, Eva. Restaurování gotických nástěnných maleb a odkryv nových nálezů v kostele sv. Apolináře v Praze na Novém Městě. Staletá Praha. Praha: NPÚ, 2010, roč. XXVI, č. 2. Wagner, Václav. Nástěnné malby v kostele sv. Apolináře v Praze. Za starou Prahu IX, 1922, s. 6–8.

Посилання

Památkový Katalog. Kostel sv. Apolináře. Národní památkový ústav (NPÚ). [online].pamatkovykatalog.cz. Encyklopedie Prahy 2. Kostel sv. Apolináře. [online]. encyklopedie.praha2.cz. Hrady.cz. Kostel sv. Apolináře na Větrově, Praha 2-Nové Město. [online]. hrady.cz.