Маріана Франческа Маццукато (; нар. 16 червня 1968) — італо-американська економістка та науковиця. Професорка економіки інновацій та суспільної вартості в Університетському коледжі Лондона (UCL) та директорка-засновниця Інституту інновацій та суспільних цілей (IIPP) UCL. Найбільше вона знана завдяки праці про динаміку технологічних змін, роль державного сектору в інноваціях (зокрема сучасній «місійно-орієнтованій» політиці) та концепцію вартості в економіці. Журнал «The New Republic» назвав її однією із «найважливіших мислителів щодо інновацій».

Маццукато має численні публікації в галузі економіки інновацій, теорії вартості та політичної економії, а також нещодавні про зміну клімату та потрійну планетарну кризу. Вона є авторкою різних книжок, зокрема «Підприємницька держава. Розвінчання міфів про державний і приватний сектори», «Вартість усього. Хто створює, а хто отримує у глобальній економіці» та "Місійна економіка: як змінити капіталізм за принципом «місячної місії». Її остання книжка «Велика афера: як консалтингова індустрія послаблює наш бізнес, інфантилізує наші уряди та деформує нашу економіку» написана у співавторстві з Розі Коллінґтон, аналізує проблематичні стосунки консалтингової індустрії з бізнесом та державними адміністраціями.

У своїй кар'єрі вона зосереджувалася на втіленні економічних ідей у політику, і обіймає численні високі політичні посади. Маццукато наразі є членкинею Експертної групи високого рівня ЮНЕСКО з управління штучним інтелектом на екосистемному рівні та членкинею Консультативної ради Центру нової економіки та суспільства ВЕФ. 2019 року президент Сиріл Рамафоса також призначив її членкинею Президентської економічної консультативної ради (PEAC) Південної Африки. Раніше вона обіймала посаду співголови Групи експертів Робочої групи G20 з глобальної мобілізації проти зміни клімату разом з докторкою Верою Сонгве, співголови Глобальної комісії з економіки водних ресурсів (GCEW) разом з Генеральним директором СОТ Нгозі Оконджо-Івеалою, професором Йоханом Рокстремом та старшим міністром Сінгапуру Тарманом Шанмугаратнамом; голови Ради Всесвітньої організації охорони здоров'я з економіки здоров'я для всі, членкині Ради економічних радників уряду Шотландії та Консультативної ради високого рівня з економічних та соціальних питань Організації Об'єднаних Націй.

2021 року, на знак визнання її внеску в економічну теорію та політику, Маццукато отримала від президента Італії Великий офіційний орден «За заслуги Італійської Республіки» — найвищу цивільну нагороду Італії.

Дитинство та освіта Маццукато народилася в Римі, Італія, у родині фізика Ернесто Маццукато та Алессандри Барделла, які обидвоє італійці. Її старша сестра — аграрна економістка, африканістка та професорка Маастрихтського університету, 'Sisters doing what they love' , maastrichtuniversity.nl, 16 June 2016.. 1972 року родина переїхала до Принстона, штат Нью-Джерсі, з трьома маленькими дітьми, після того, як Ернесто прийняв посаду в Лабораторії фізики плазми Принстонського університету. Перш ніж повернутися до Європи, Маццукато провела більшу частину свого дитинства в СШАAlessandra Mazzucato obituary , Town Topics, February 16, 2011.

1986 року Маццукато закінчила Принстонську середню школу. 1990 року здобула ступінь бакалавра з історії та міжнародних відносин в Університеті Тафтса. Як студентка бакалаврату, вона пройшла програму обміну в Мехіко та навчалася в Національному автономному університеті Мексики, де провчилася рік та вперше познайомилася з вивченням політичної економії. 1994 року Маццукато здобула ступінь магістра економіки в Новій школі соціальних досліджень, а потім 1999 року — ступінь доктора філософії з економіки в Новій школі. Її дисертація мала назву «Чотири есеї про еволюційну динаміку ринкової частки: обчислювальний підхід». Керівниками дисертації були Віллі Семмлер, Ленс Тейлор, Дункан К. Фолі та Чарльз Тіллі .

Кар'єра

Академічний профіль

Маццукато була професоркою економіки інновацій та суспільної вартості в Університетському коледжі Лондона, де 2017 року заснувала Інститут інновацій та суспільних цілей (IIPP) UCL, щоб «дослідити, як державний, приватний та третій сектори можуть працювати разом новими та динамічними способами для стимулювання інновацій з метою вирішення суспільних та технологічних викликів, а також формувати та створювати нові ринки», спираючись на роботу Маццукато над книжкою «Підприємницька держава».

Її кар'єра розпочалася 1995 року як ад'юнкт-професорки економіки в Нью-Йоркському університеті, де вона працювала до 1997 року. З 1997 по 1999 рік вона викладала в Денверському університеті. Між 1998 і 1999 роками була постдокторанткою, науковою стипендіаткою Марії Кюрі в Лондонській бізнес-школі, де тісно співпрацювала з Полом Героскі. 1999 року приєдналася до Відкритого університету як викладачка і стала професоркою 2005 року, там заснувала дослідницький центр інновацій, знань та розвитку. З 2008 по 2010 рік була запрошеною професоркою в Університеті Бокконі. 2014 року була почесною запрошеною професоркою в Технологічному університеті Сіднея. З 2011 по 2017 рік була завідувачкою кафедри економіки інновацій імені Р. М. Філліпса в Університеті Сассекса, перш ніж 2017 року перейшла до Університетського коледжу Лондона. 2024 році стала співзасновницею Альянсу стратегічної економіки, глобальної мережі, яка посилює голоси жінок-економісток з країн глобального Півдня у просуванні нової економічної теорії.

Економічне консультування Маццукато активно консультувала уряди з питань інновацій, промислової стратегії та політики зростання. Між 2015 і 2019 роками вона була членкинею міжнародної консультативної групи Sitra, Фінського інноваційного фонду. 2018 року була співголовою Комісії з інновацій та промислової стратегії, орієнтованих на певні цілі, інформуючи уряд про промислову стратегію Сполученого Королівства. 2019 року президент Південної Африки Сиріл Рамафоса призначив Маццукато членкинею своєї Економічної консультативної ради, на цій посаді вона й далі активно надає рекомендації щодо побудови сталого та інклюзивного розвитку.

З 2020 року Маццукато є членкинею Експертної групи з інновацій у Міністерстві бізнесу, енергетики та промислової стратегії Великої Британії та членкинею міжнародної консультативної групи Vinnova, шведського агентства з інновацій. 2020 року прем'єр-міністр Італії Джузеппе Конте призначив Маццукато спеціальною радницею з економічної політики, а також призначив її представницею Італії з економічних питань у Групі G7 з економічної стійкості, яка консультувала лідерів G7 під час саміту 2021 року в Корнволлі, Велика Британія.

Наразі вона є членкинею Ради економічних радників уряду Шотландії, цю аосаду вона обіймає з 2015 року. Вона тісно співпрацювала з урядом Шотландії та першим міністром у створенні Шотландського національного інвестиційного банку у 2018 році. Між 2015 і 2016 роками працювала в Економічному консультативному комітеті Британської Лейбористської партії, надаючи консультації Тіньовому кабінету.

Окрім національних урядів, Маццукато також працювала економічною радницею міжнародних установ, зокрема Всесвітнього економічного форуму, Європейської комісії, Всесвітньої організації охорони здоров'я, ОЕСР та Департаменту ООН з економічних і соціальних питань. З 2017 по 2021 рік Маццукато була членкинею Ради лідерів Мережі рішень сталого розвитку Організації Об'єднаних Націй. Була членкинею Робочої групи Європейської комісії з інновацій у державному секторі та їхньої експертної групи з питань інновацій для зростання (RISE). З 2018 по 2019 рік вона була спеціальною радницею комісара Європейської комісії з досліджень, науки та інновацій Карлоса Моедаса.

2020 року Генеральний директор Всесвітньої організації охорони здоров'я Тедрос Аданом Гебреїсус призначив Маццукато головою Ради Всесвітньої організації охорони здоров'я з питань економіки здоров'я для всіх. З 2022 по 2023 рік вона працювала в Консультативній групі високого рівня Європейського космічного агентства з питань дослідження космосу людиною та роботами для Європи. Між 2022 і 2024 роками була співголовою Глобальної комісії ОЕСР з питань економіки води разом з Йоханом Рокстремом, Нгозі Оконджо-Івеалою та Тарманом Шанмугаратнамом. 2024 року президент Бразилії Лула да Сілва призначив її з Вірою Сонгве співголовами Групи експертів Робочої групи G20 з питань глобальної мобілізації проти зміни клімату разом. Маццукато також була членкинею Консультативної ради високого рівня з економічних та соціальних питань Організації Об'єднаних Націй, Консультативної групи високого рівня ОЕСР з питань клімату та економіки, Ради лідерів Мережі рішень сталого розвитку Організації Об'єднаних Націй, Комітету з питань політики розвитку Організації Об'єднаних Націй та Комісії з питань загального здоров'я, скликаної організацією Chatham House.

Окрім офіційних призначень, Маццукато та Інститут інновацій та громадських цілей UCL консультували кілька урядових адміністрацій з питань інноваційної політики та зеленого зростання у Сполучених Штатах, Бразилії, Колумбії та Барбадосі. Уроки цієї роботи були викладені у звіті IIPP «Місійно-орієнтована промислова стратегія: глобальні погляди», опублікованому 2024 року.

Маццукато є авторкою низки політичних звітів, зокрема «Дослідження та інновації, орієнтовані на цілі, в Європейському Союзі», згодом звіту «Керівні місії в Європейському Союзі» , який безпосередньо використовували для програми досліджень та інновацій ЄС «Horizon Europe», та «Трансформаційні зміни в Латинській Америці та Карибському басейні для ECLAC». Серед інших звітів: Завершальний звіт Глобальної комісії з економіки водних ресурсів про оцінку гідрологічного циклу як глобального спільного блага та звіт «Зелена та справедлива планета», авторами якого є група експертів G20 TF‑CLIMA, обидва опубліковані 2024 року.

Дослідження

Інновації Дослідження Маццукато присвячені взаємозв'язку між інноваціями, державною політикою, фінансовими ринками та економічним зростанням, на рівнях компанії, галузі та країни. Значна частина її роботи була натхненна шумпетеріанською концепцією еволюційної економіки. Її ранні дослідження були присвячені походженню та еволюції стійких відмінностей між фірмами та наслідкам цього для життєвих циклів галузі та відмінностей у структурі секторів. Її емпіричні дослідження були зосереджені на автомобільній, персональних комп'ютерах, біотехнологічній та фармацевтичній промисловості.

2013 року Маццукато опублікувала свою найвідомішу працю «Підприємницька держава». У книжці вказувалося на ключову роль, яку, на її думку, відіграли державні структури у просуванні радикальних інновацій на ранніх стадіях, особливо у США. У ній було викладено низку тематичних досліджень у різних секторах, зокрема біотехнологіях, фармацевтиці та чистих технологіях, щоб показати, що високоризикові інвестиції були зроблені державою перш, ніж туди втрутився приватний сектор. У відомому розділі, присвяченому iPhone, вона описує, як технології, які роблять його «розумним» — інтернет, GPS, його сенсорний дисплей та голосова Siri — фінансувалисяв уряд. У книжці вона стверджує, що державні кошти закладають основу для зеленої революції подібно до біотехнологій та нанотехнологій.

Важливою сферою внеску стала взаємодія між фінансовими ринками в технологічних змінах, що враховує як позитивний, так і негативний вплив фінансових учасників на інновації. Попередні дослідження показали, що волатильність цін на акції, як правило, є найвищою на рівні фірми та галузі, коли технологічні інновації є найрадикальнішими. З 2009 по 2012 рік вона була директоркою дослідницького проєкту FINNOV: Фінанси, інновації та зростання, який фінансує Європейська Комісія. Нещодавнє дослідження Маццукато висвітлило неоднорідність типів корпоративного фінансування, які пропонують різні інституційні учасники, та нездатність приватних учасників забезпечити достатнє «терпляче фінансування», яке бере на себе довгостроковий ризик у таких сферах, як-от відновлювана енергетика.

Створення вартості та формування ринку