Прусське вторгнення до Голландії — військова кампанія, що була проведена Прусським королівством у вересні-жовтні 1787 року під керівництвом Карла Вільгельма Фердинанда з метою відновлення влади штатгальтера Вільгельма V у Голландській республіці на тлі триваючого повстання Патріотів. Спровоковане приниженням дружини Вільгельма, Вільгельміни Прусської — сестри короля Фрідріха Вільгельма II — коли вона була ненадовго затримана силами Патріотів під час спроби заручитися підтримкою свого чоловіка, втручання відображало династичні інтереси Пруссії та ширші геополітичні союзи з Великою Британією проти революційних заворушень проти піднесення демократичного руху патріотів у Голландській республіці.

Армія прусського фельдмаршала Карла Вільгельма Фердинанда, герцога Брауншвейгського, чисельністю приблизно 20 000 професійних військовослужбовців перетнула кордон Республіки 13 вересня після того, як ультиматум, що вимагав повернення Вільгельма на трон, був проігнорований провінціями, контрольованими Патріотами. Прусські війська швидко просувалися, долаючи легкоозброєні ополчення Патріотів та громадську гвардію завдяки чудовій дисципліні та маневру, захопивши ключові позиції, такі як Утрехт, та наблизившись до Амстердама протягом кількох тижнів, з мінімальними втратами через крах організованого опоруThe Dutch Patriotic Revolution: Prussians, Patriots, Orangists and Frogs.

Вторгнення завершилося реставрацією влади Оранжистів, яка відновила Вільгельма V з розширеними повноваженнями на престолі та очистила уряд та ополчення від впливу патріотів, тим самим тимчасово стабілізуючи Республіку, але загостривши внутрішні розбіжності, що сприяли пізнішій Батавській революції, на яку вплинули вигнані у Францію патріоти. Це іноземне втручання підкреслило крихкість голландської федеральної структури та роль монархічних альянсів у протидії раннім демократичним потрясінням, що ознаменувало значний військовий успіх Пруссії за часів раннього правління Фрідріха Вільгельма II.

Передумови 28 червня 1787 року голландські Патріоти затримали Вільгельміну Прусської в Бонрепасі поблизу річки Фліст, що викликало швидку дипломатичну реакцію Пруссії, оскільки її брат, король Фрідріх Вільгельм II, сприйняв цей інцидент як нестерпну образу Оранського дому та прусської честі. Прусські посланці негайно висловили протест у Генеральних штатах Нідерландів, вимагаючи не лише безумовного звільнення Вільгельміни, що відбулося після коротких переговорів 30 червня, але й повного відновлення прав штатгальтера Вільгельма V, включаючи контроль над провінційними ополченнями та звільнення посадовців, призначених патріотами.

10 липня 1787 року, у відповідь на ескалацію кризи, контрольовані патріотами штати Голландії звернулися до Франції з проханням про посередництво, посилаючись на давні союзи.18 липня уряд Людовика XVI офіційно прийняв прохання, прагнучи досягти компромісу, який би зберіг завоювання патріотів, одночасно запобігаючи військовим діям Пруссії. Французькі дипломати на чолі з міністром закордонних справ Монмореном запропонували умови, що дозволяли б обмежити повноваження штатгальтерів в обмін на розпуск радикальних патріотичних гільдій, але ці зусилля зазнали невдачі через фінансове виснаження Франції та внутрішні політичні розбіжності, що зробило виконання неможливим.

Підготовка На прусських територіях, прилеглих до Республіки, була швидко проведена мобілізація, сформовані постійні піхотні, кавалерійські та артилерійські частини королівської армії, а логістика підтримувалася британськими субсидіями для компенсації витрат, оцінених у кілька мільйонів талерів.

До початку вересня експедиційні сили чисельністю приблизно 20 000–26 000 військовослужбовців зосередилися під командуванням Карла Вільгельма Фердинанда, досвідченого прусського фельдмаршала, родича Оранських-Нассау через шлюб. Армія складалася з трьох дивізій з гусарськими полками для розвідки та інженерами для подолання голландських водних оборонних споруд.

Вторгнення 13 вересня 1787 року, після безрезультатного закінчення терміну дії останнього прусського ультиматуму, колони герцога Брауншвейгського перетнули східний кордон у провінції Оверейсел та Гелдерланд, зустрівши незначний опір з боку розосереджених ополчень Патріотів та місцевих гарнізонівThe Dutch Crisis of 1787, American Foreign Policy, and the Constitution. Це безперешкодне вторгнення дозволило основним силам пруссаків зосередитися в Неймегені до 14 вересня, зайняти позиції для подальшого просування, тоді як прихильники оранжистів у східних провінціях надавали розвідувальну та логістичну допомогу. Швидкість операції — подолання понад 100 кілометрів за кілька днів — відображала ефективність прусської військової школи[Prussian Campaign in Holland 1787 Part II: Capture of Gorkum].

В Амстердамі приблизно 9000 військо Патріотів на початку жовтня зіткнулися з 26 000 пруссаків, але ефективний опір розпався під загрозою оточення та облоги. 1 жовтня 1787 року було укладено перемир'я, що дало час для переговорів, хоча воно головним чином відображало усвідомлення патріотами свого неприйнятного становища. Остаточна капітуляція відбулася 10 жовтня після десятиденного протистояння, яке відзначилося масовою втечею, а не битвою; багато патріотів розійшлися або втекли за кордон, фактично поклавши край організованому опору. Цей швидкий крах підкреслив надмірну залежність патріотів від політичного імпульсу над військовою готовністю, що дозволило пруссакам відновити штатгальтер Вільгельм V з мінімальним кровопролиттям.

Див. також Фландрська кампанія Вторгнення в Капську колонію Брабантська революція Золота доба Нідерландів Список війн XVIII століття

Примітки Виноски

Джерела

Посилання Prussian invasion of Holland

Література Cobban, A. (1954). Ambassadors and secret agents: the diplomacy of the first Earl of Malmesbury at the Hague. Jonathan Cape. Colenbrander, H.T. (1897). «De Patriottentijd, hoofdzakelijk naar buitenlandsche bescheiden, deel III: 1786—1787». Digitale Bibliotheek voor de Nederlandse Letteren F.W. von Kleist (1787). «Tagebuch von dem Preußischen Feldzug in Holland» (PDF). Familienverband derer v. Kleist e.V. Mandach, C. de, and G. de Portes (1904). «Un gentilhomme suisse au service de la Hollande et de la France: Le comte Guillaume de Portes, 1750—1823, d'après des lettres et documents inédits». Cor de Wit (1974): De Nederlandse revolutie van de achttiende eeuw 1780—1787. Oligarchie en proletariaat, Lindebauf