Марціал Лімозький () або святий Марціал () (III століття) — перший єпископ Лімозької єпархії. Також він відомий як апостол галлів або апостол Аквітанії.

Як основоположник християнства в Аквітанії, Марціал також вважається святим покровителем багатьох міст, сіл і католицьких релігійних громад, названих на його честь. Найголовнішим вважалося абатство святого Марціала в Ліможі, яка зараз уже не існує. День вшанування святого — 30 червня.

У 994 році городяни Ліможа складали молитви святому Марціалу в ході остенсивних процесій з приводу епідемії ерготизму і згодом, за свідченням хроніста і ченця Адемара Шабанського, Марціал був удостоєний апостольського статусу рішеннями синоду в ЛІможі в 1029 та 1031 роках. Папа римський Іоан XIX зарахував святого Марціала до лику апостолів, що спричинило різке зростання кількості заможних паломників, які прямували до абатства святого Марціала в Ліможі. У літургійних службах у церквах Лімузена його вважали апостолом. У XVII столітті була підтверджена концепція апостольства Марціала, розроблена й захищена Адемаром Шабанським, прийнята Священною Конгрегацією обрядів та конфірмованою 18 травня 1845 року папою Пієм IX.

Католицька церква відмовилася від теорії його апостольства на початку XX століття, оскільки було доведено підробку паперів Адемара Шабанського. Проте поклоніння святому Марціалу залишилося широко поширеним у Лімузені.

Історичні та археологічні сліди Достовірно відомо , що в епоху консулів Деція Траяна і Веттія Грата (250—251 роки) папа римський Фабіан направив сім єпископів з Риму в Галію проповідувати Євангеліє : Гатіана – до міста Тур, Трофима до Арля, Павла до Нарбонни, Сатурніна — до Тулузи, Діонісія — до Парижа, Австремонія — до Клермона, а Марціала — до Ліможа.

Найстаріші письмові свідчення, у яких згадується Марціал Лімозький, датуються початком періоду Середньовіччя. Сидоній Аполлінарій, який був єпископом Клермона в V столітті, стверджував, що Августоритум (сучасний Лімож) зустрів Марціала як єпископа; Григорій Турський згадує Марціала у своїй Historia Francorum (Історії франків).

Відомо, що Марціал, перший єпископ, був похований на цвинтарі за стінами римського поселення, яке розташовувалося поблизу Агріппієвої дороги. У 1960-х роках у Ліможі було проведено археологічні розкопки на місці старовинного абатства святого Марціала, з нагоди спорудження підземного паркінгу на площі Республіки.

У залишках крипти була виявлена могила, що приписується святому, а також мозаїка епохи Пізньої імперії, що свідчить про значущість похованої особи.

Вшанування

На могилі Марціала Лімозького на початку періоду Середньовіччя було збудовано абатство, яке вважалося проміжною точкою на паломницькій дорозі Святого Якова. Романська церква абатства, присвячена Спасителеві, вважалася однією з найкрасивіших церков півдня Франції . Велика бібліотека ченців (друга після бібліотеки Клюні), яка здебільшого зберігається нині в Національній бібліотеці Франції, містить манускрипти з мініатюрами. В абатстві також працював скрипторій. Створені в абатстві емалеві предмети мали широку популярність у країнах Західного християнства. Поклоніння святому Марціалу продовжується і в наш час; найяскравішим свідченням такого культу є лімузенські остенсивні процесії під час Свята вшанування святих, яке проходить у Ліможі раз на сім років.

Святому Марціалу присвячено низку католицьких храмів у Франції, наприклад церкву в Ангулемі. Зображення та ініціали святого Марціала присутні на гербі Ліможа.

Апостольство Марціала

Найповніше розробленою агіографією Марціала Лімозького була Vita prolixior, складена Адемаром Шабанським , ченцем абатства святого Марціала.

Цей життєпис святого Марціала був складений для просування та захисту тези про апостольський статус Марціала. Так, Адемар Шабанський пише: "Марціал жив за часів Ісуса, за яким він і його сім'я прямували змалку. Хрещення він прийняв у водах Йордану… / … "Ісус привів маленького Марціала як приклад, сказавши: «…якщо не обернетеся і не будете як ця дитина, не увійдете до Царства Небесного» (Матвій XVIII, 3). Марціал був маленьким хлопчиком, який приніс рибу в біблійній сцені насичення народу п'ятьма хлібами в пустелі.

З тією ж метою Адемар Шабанський описував багато інших чудес Марціала.

Святий Марціал як покровитель галів Адемар Шабанський (989—1034), намагаючись звеличити євангелістичну працю Марціала і, водночас, підвищити авторитет абатства, присвяченого цьому святому, в ході двох синодів в Ліможі та в Буржі, надав дані для визнання апостольського статусу Марціала Лімозького. У XX столітті буде підтверджено факт підробки тих документів.

У XVII столітті ці зусилля відновив отець Бонавентюр де Сен-Амабль (бл. 1610—1691) , чиї праці стали підґрунтям для численних біографій святих Марціала та Валерії, виданих у XIX столітті. На основі цих досліджень дискусію щодо апостольства святого Марціала було припинено, з чим у 1850 році погодився й папа римський. Повне викриття сфальсифікованих Адемаром документів, зокрема вигаданих церковних синодів та папського листа, відбулося у 1920-х роках, проте консервативні католицькі кола обстоювали апостольський статус Марціала ще протягом кількох поколінь.

Примітки

Література

Посилання