Ганс Міг, з 1916 року Ріттер фон Міг (; 25 травня 1865, Вюрцбург — 16 березня 1945, Вюрцбург) — німецький воєначальник, генерал-майор рейхсверу.

Біографія Ганс був сином баварського майора артилерії Малькольма Міга та його дружини Елізи, уродженої Талер. Він походив з великої родини Міг, родом зі Страсбурга.

Після закінчення кадетського корпусу в Мюнхені, 2 серпня 1884 року Міг вступив до 9-го піхотного полку «Вреде» Баварської армії у Вюрцбурзі в званні фенріха. Він навчався у Військовій школі в Мюнхені, а згодом 8 квітня 1886 року був підвищений до другого лейтенанта. До березня 1901 року Міг досяг звання гауптмана та командира 4-ї роти, а 28 жовтня 1909 року, отримавши звання майора, приєднався до штабу полку. 25 травня 1911 року його перевели до Пассау до 16-го піхотного полку «Великий герцог Фердинанд Тосканський». Там Міг служив командиром 3-го батальйону і 7 січня 1914 року був підвищений до оберстлейтенанта на цій посаді.

На початку Першої світової війни, після мобілізації, Міг та його батальйон спочатку брали участь у битві при Лотарингії. 18 вересня 1914 року йому було доручено командування 10-м піхотним полком «Король Людвіг», а 27 жовтня 1914 року його було призначено командиром. Його підрозділ згодом брав участь у бойових діях на Західному фронті, а в 1915 році вів переважно окопну війну в лісі Айї. 19 травня 1916 року Міга було підвищено до оберста. Наступного місяця у Верденській битві його полк захопив форт Тіомон, який Міг, незважаючи на важкі втрати, успішно захистив від спроб французів відвоювати його в наступні дні.

У 1917 році його полк брав участь в окопній війні у Французькій Фландрії та битвах під Аррасом та Фландрією. Під час Весняного наступу Німеччини Міг був тяжко поранений і згодом звільнений з посади командира полку. Після одужання 25 вересня 1918 року його було призначено командиром 1-ї резервної піхотної бригади, дислокованої у Вогеських горах.

Після Комп'єнського перемир'я Міг повів свої війська назад до Німеччини, де після демобілізації 17 грудня 1918 року отримав командування 16-м піхотним полком «Великий герцог Фердинанд Тосканський». Підрозділи цього полку після демобілізації утворили фрайкор «Пассау», з яким Міг брав участь у придушенні Баварської Радянської Республіки в Розенгаймі. 10 травня 1919 року його було переведено до Тимчасового рейхсверу, спочатку призначено комендантом Мюльдорфа-на-Інні, а через кілька днів — командиром 21-ї бригади рейхсверу. Однак, Міга невдовзі звільнили з цієї посади, оскільки під час наступу на Мюнхен він виступав за переговори з керівництвом Червоної Армії, що його солдати та члени воєнізованих груп відхилили.

Згодом 10 липня 1919 року його було звільнено з військової служби з виплатою встановленої законом пенсії та правом носити форму 10-го піхотного полку «Король Людвіг». 11 серпня 1919 року Мігу було присвоєно звання генерал-майора запасу.

Після звільнення Міг брав активну участь у різних організаціях, зокрема обіймав посаду районного керівника Союзу Баварії та Імперії в Нижній Франконії, а пізніше в Сталевому шоломі.

Сім'я У 1899 році Міґ одружився з Елізабет Зайссер у своєму рідному місті Вюрцбурзі. Вона була сестрою Ганса фон Зайссера (1874–1973), який згодом став начальником Баварської земельної поліції. Шлюб залишився бездітним. Він та його дружина загинули під час англійського бомбардування Вюрцбурга 16 березня 1945 року під час Другої світової війни.

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Орден «За військові заслуги» (Баварія), офіцерський хрест з мечами Військовий орден Максиміліана Йозефа, лицарський хрест (23 червня 1916) Почесний хрест ветерана війни з мечами

Примітки

Література

Rudolf von Kramer, Otto Freiherr von Waldenfels: VIRTUTI PRO PATRIA. Der königlich bayerische Militär-Max-Joseph-Orden. Selbstverlag des k. b. Militär-Max-Joseph-Ordens, München 1966, 140f.,359f.

Посилання

Фотографія Міга.