Друга комісія Делора — європейська комісія під головуванням Жака Делора, що перебувала на посаді з 1989 по 1992 рік. Її наступницею стала Третя комісія Делора.

Історія Головні події 1989: Рішення Суду Європейських Спільнот щодо недискримінації за національною ознакою. Презентація «Доповіді Делора». Європейський парламент ухвалив Декларацію основних прав і свобод. Треті прямі вибори до Європарламенту. Іспанія та Португалія приєдналися до Європейської валютної системи. Падіння Берлінської стіни, що призвело до укладення угод та подальшого вступу країн Східної Європи. Підписання Ломеської конвенції. 1990: Комісія зібралася на своє 1000-не засідання. Заснування Європейського банку реконструкції та розвитку. Підписання Шенгенської угоди. Об'єднання Німеччини. 1991: Рішення Суду Європейських Спільнот щодо недискримінації за гендерною ознакою. Створення Генерального директорату з питань гуманітарної допомоги (ECHO). Підписання Європейської енергетичної хартії. Розпад Союзу Радянських Соціалістичних Республік. 1992: Підписання Маастрихтського договору (Данія його не ратифікувала). Підписання угоди про створення Європейської економічної зони (ЄЕЗ); Швейцарія відмовилася від вступу.

Колегія комісарів Посада та компетенції Комісар Країна Національна партія Президент Комісії Європейських Спільнот Жак Делор Франція Соціалістична партія ВіцепрезидентЗовнішні відносини та торгівля Франс Андріссен Нідерланди Християнсько-демократичний заклик ВіцепрезидентВнутрішній ринок та промисловість Мартін Бангеманн ФРНзгодом Німеччина Вільна демократична партія ViceпрезидентКонкуренція та фінансові інституції Леон Бріттан Велика Британія Консервативна партія ВіцепрезидентЕкономічні та монетарні питання та координація структурних фондів Геннінг Крістоферсен Данія Венстре ВіцепрезидентСпівпраця, розвиток та рибальство Мануель Марін Іспанія Іспанська соціалістична робітнича партія ВіцепрезидентНаука, дослідження, розвиток, телекомунікації та інновації Філіппо Марія Пандольфі Італія Християнська демократія Енергетика, Євроатом, малі та середні підприємства, персонал та переклад Антоніу Кардозу Португалія Соціал-демократична партія Культурні справи та аудіовізуальна політика Жан Донделінгер Люксембург Безпартійний Сільське господарство та розвиток сільських територій Рей Макшеррі Ірландія Фіанна Файл Середземноморська та латиноамериканська політика Абель Матутес Іспанія Народний альянсзгодом Народна партія Транспорт та захист споживачів Карел ван Мірт Бельгія Соціалістична партія Регіональна політика Брюс Міллан Велика Британія Лейбористська партія Зайнятість та соціальні справи Вассо Папандреу Греція ПАСОК Довкілля, енергетика та цивільний захист Карло Ріпа ді Меана Італія Італійська соціалістична партія Бюджет Петер Шмідгубер ФРНзгодом Німеччина Християнсько-демократичний союз Оподаткування та митний союз Крістіан Скрівенер Франція СДФ — Республіканська партія

Генеральний секретар Генеральним секретарем Європейської комісії під час роботи цього складу був Девід Вільямсон.

Див. також Єдиний європейський акт Маастрихтський договір Економічний і монетарний союз Європейського Союзу

Примітки

Посилання Архів Європейської комісії: "Delors I." EU Press (1992). "Composition de la nouvelle Commission". Процитовано 22 травня 2009. Фотографії Другої Комісії Делора ec.europa.eu