Спорополенін — це біологічний полімер, який є основним компонентом міцних зовнішніх (екзинних) стінок спор рослин та пилкових зерен. Він хімічно дуже стабільний і його називають «найміцнішим матеріалом у рослинному царстві». Він добре зберігається в ґрунтах та відкладеннях, а також у спорах з середини ордовику (475 мільйонів років тому), що є найдавнішим свідченням існування рослин на суші.
Екзинний шар часто має складну скульптуру у видових візерунках, що дозволяє матеріалу, вилученому (наприклад) з озерних відкладень, надавати корисну інформацію палінологам про минулі популяції рослин та грибів. Спорополенін знайшов застосування в галузі палеокліматології, а також як маркер минулих рівнів ультрафіолетового (UVB) випромінювання сонячного світла. Спорополенін також міститься в клітинних стінках кількох таксонів зелених водоростей, включаючи Phycopeltis (ульвофіцея) та Chlorella.
Спори поширюються багатьма різними факторами навколишнього середовища, такими як вітер, вода або тварини. За відповідних умов багаті на спорополенін стінки пилкових зерен та спор можуть зберігатися у викопних рештках протягом сотень мільйонів років, оскільки спорополенін стійкий до хімічного розкладу органічними та неорганічними хімікатами.
Примітки