Згідно з деякими системами класифікації, розлад сексуального мазохізму — це стан, при якому людина відчуває повторюване та інтенсивне сексуальне збудження у відповідь на сильний біль, страждання або приниження. Діагностичний та статистичний посібник (DSM-5) Американської психіатричної асоціації вказує, що людина може мати мазохістський сексуальний інтерес, але діагноз розладу сексуального мазохізму ставиться лише особам повідомляючим про тривалий соціальний та/або фізичний дискомфорт.

Хоча діагноз міститься в чинній версії ДСП, чинна версія класифікаційного посібника ВООЗ, МКХ-11, повністю виключила мазохізм як класифікацію психічного розладу.

Пов'язані умови та положення

Сучасна термінологія Розлад сексуального мазохізму — це термін, що використовується в чинній версії Діагностичного та статистичного посібника (DSM-5) Американської психіатричної асоціації. Він стосується «рецидивуючого та інтенсивного сексуального збудження від акту приниження, побиття, зв'язування або інших страждань, що проявляється у фантазіях, потягах або поведінці» (с. 694). Це класифікується як одна з парафілій, яка називається альголагнічним розладом (с. 685), що є одним із «аномальні уподобання щодо дій» (с. 685). Формальний діагноз розладу сексуального мазохізму ставиться лише тоді, коли людина відчуває клінічно значущу неможливість організму до адаптації до стресу або порушення в соціальній, професійній або інших важливих сферах функціонування.

У чинній версії Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-11) Всесвітньої організації охорони здоров'я не згадується мазохізм як розлад. За даними відповідної робочої групи, моделі збудження як такі не є психічними розладами та були вилучені з класифікацій розладів.

БДСМ — це розмовний термін, що стосується осіб, які добровільно зазнають болю чи приниження за згодою, зазвичай у сексуальних цілях. Це не діагностується в системах ДСП та МКХ.

Попередня термінологія Садомазохізм згадувався в попередній версії Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10) Всесвітньої організації охорони здоров'я. Він стосувався «переваги сексуальної активності, яка передбачає зв'язування або заподіяння болю чи приниження» (с. 172), і поділив садомазохізм на «мазохізм» і «садизм» залежно від того, чи людина віддає перевагу бути одержувачем чи постачальником болю чи приниження. МКХ-10 зазначила, що легкі форми садомазохізму «зазвичай використовуються для посилення нормальної сексуальної активності» (с. 172) і що діагноз ставиться лише тоді, коли поведінка є бажаною або необхідною для сексуального задоволення. Цей стан був класифікований як один із розладів сексуальної переваги, до яких належать парафілії (с. 170).

Особливості Поширеність розладу сексуального мазохізму серед населення невідома, але ДСП показує, що 2,2 % чоловіків та 1,3 % жінок можуть бути залучені до БДСМ, незалежно від того, чи мають вони розлад сексуального мазохізму чи ні. Широке використання порнографії, що зображує приниження, іноді пов'язане з розладом сексуального мазохізму.American Psychiatric Association. (2013). Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (5th ed.). Arlington, VA: American Psychiatric Publishing.

Поведінка, пов'язана з розладом сексуального мазохізму, може проявлятися самостійно (наприклад, зв'язування, тикання шпильками, ураження електричним струмом та каліцтво) або з партнером (наприклад, фізичне обмеження; зав'язування очей; паддилінг; шльопання; побиття; ураження електричним струмом; порізи; щипання та пірсинг) та приниження (наприклад, сечовипускання або дефекація, примус повзати та гавкати, як собака, та словесні образи), а також включає примус до кросдресингу та ставлення як до немовляти.American Psychiatric Association. (2000). Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (4th ed., text rev.). Washington, DC: Author.

У крайніх випадках можуть статися випадкові смерті, наприклад, внаслідок застосування електричного струму до себе. Одним із найкрайніших випадків мазохізму був випадок Бернда Брандеса, який відповів на оголошення Арміна Майвеса про пошук людини, яка хотіла б бути зарізаною та з'їденою.

Супутні захворювання Існує обмежена кількість емпіричних досліджень діагнозів, поширених серед розладу сексуального мазохізму. Інші парафілічні розлади виявляються коморбідними з розладом сексуального мазохізму в умовах лікування. Невелике дослідження, проведене за участю 120 жінок, виявило зв'язок між розладом сексуального мазохізму та прикордонним розладом особистості (ПРО). Ті, хто мав ПРО, мали в десять разів більшу ймовірність розвитку розладу сексуального мазохізму порівняно з пацієнтами з іншими розладами особистості. Ті, хто мав ПРО та розлад сексуального мазохізму, також повідомляли про більше випадків сексуального насильства в дитячому віці.

Суперечки щодо розладу сексуального мазохізму Існують суперечки щодо того, чи слід залишати розлад сексуального мазохізму в ДСП (Діагностичному та медичному суспільстві, діагностичному та медичному суспільстві). Прихильники цього діагнозу стверджують, що ДСП розрізняє те, що вважається нормою, і те, що вважається патологією, і що збереження діагнозу може бути корисним для дослідницьких цілей, особливо в судово-медичній популяції. Також можуть бути серйозні наслідки (наприклад, випадкова смерть), якщо розлад сексуального мазохізму супроводжується асфіксіофілією, яка включає практики позбавлення мозку доступу до кисню.

Однак багато авторів стверджують, що розлад сексуального мазохізму ґрунтується на громадській думці, а не на наукових дослідженнях, і що цей діагноз сприяє постійним хибним уявленням та навішуванню соціальних ярликів.

ДСП характеризує сексуальні інтереси як нормофільні (нормальні) або парафілічні (аномальні). Парафілія включає «будь-який інтенсивний та стійкий сексуальний інтерес, крім сексуального інтересу до стимуляції геніталій або підготовчих ласк з нормальними, фізично зрілими, людьми-партнерами, які дають на це згоду». Усі інтереси, що не підходять під цей опис, вважаються парафілічними. Однак парафілічні інтереси не є рідкістю. У дослідженні, проведеному за участю 1040 дорослих, 45,6 % повідомили про бажання випробувати принаймні один парафільний прояв поведінки, 23,8 % повідомили про бажання мазохізму, а 19,2 % повідомили, що брали участь у мазохізмі щонайменше раз.

Додаткова інформація

Шелдон Бах: Мова збочень та мова кохання (Бібліотека клінічного психоаналізу), Джейсон Аронсон, 1999, ISBN 978-0765702302

Посилання