Сучасний джайв або модерн-джайв (Modern Jive) — танцювальний стиль, що походить від свінгу, лінді-хопу, рок-н-ролу, сальси та різних інших танцювальних стилів, головна відмінність якого полягає у спрощенні кроків шляхом видалення синкопи, наприклад, шасе.

Назва Назва «сучасний джайв» (Modern Jive) відрізняє його від бального джайву, стандарти якого затверджені у змаганнях спортивних танців. Замість цього іноді використовується термін «французький джайв», що відображає скоріше культурний вплив, аніж фактичне походження стилю (який виник у Великій Британії), або термін «плавний джайв» (Smooth Jive).

Стандартний джайв використовує набір кроків на 6 рахунків «рок-степ, потрійний степ, потрійний степ» (чим нагадує свінг Східного узбережжя) у комбінації з деякими кроками латиноамериканських танців. Натомість сучасний джайв у різних версіях часто спрощує 6-рахункові кроки до простішого набору, без потрійних кроків, чим нагадує сінгл-тайм-свінг.

Термін «сучасний джайв» був введений у 1990 році Крістін Кібл у програмі під назвою «Як танцювати джайв», розробленій для поширення цього нового стилю джайву. У той час танець був відомий під різними назвами: Серок, лерок або французький джайв. Крістін Кібл використовувала термін «сучасний джайв», щоб охопити всі ці назви.

Термін «сучасний джайв» було прийнято, попри відсутність шассе або потрійного кроку (типових для «справжніх» форм джайву). Різні клуби використовували цей загальний термін, оскільки танець поширювався з двох своїх найперших центрів — Лондона та Брістоля, і пізніше він став загальноприйнятим терміном для позначення танцю. Зараз його використовує велика кількість незалежних викладачів по всій Великій Британії та за кордоном. Його також використовують багато операторів франчайзингу, хоча ці компанії часто все ще надають перевагу використанню власного бренду.

Історія Сучасний джайв виник у Великій Британії протягом 1980-х років у трьох лондонських клубах: Ceroc, LeRoc та Cosmopolitan Jive. Стиль базувався на різновиді джайву, який розвинувся у Франції після Другої світової війни, коли американські танці, такі як джиттербаг, набули популярності завдяки присутності американських військових.

Сучасний джайв не був створений у Франції, але його походження певною мірою пов'язане з французькою версією танцю «Ле Боп», або бібоп. Танець, широко відомий як сучасний джайв, відрізняється від Ле Бопу, танцю у високому темпі. Мішель Анж Ло відіграв важливу роль в еволюції від Ле Бопу до сучасного джайву в клубі під назвою Centre Charles Peguy. Двоє британців, Джеймс Кронін та Крістін Кібл, вперше побачили Ле Боп у Франції та захотіли навчитися танцювати цей танець, коли повернулися до Лондона. Вони були серед учнів Ло. Стиль музики, який грали на дискотеках, змінювався, і танці у високому темпі, такі як рок-н-рол та «Ле Боп», втрачали популярність.

Зміна в музиці спонукала до народження сучасного джайву; у 1980 році Ло та танцюристи змінили темп Le Bop, що спричинило революцію в танці. Ця зміна темпу не лише дозволила Ло та його учням танцювати під набагато більшу різноманітність музики, але й створювати складніші рухи.

Характеристика Сучасний джайв адаптує рухи з інших танцювальних стилів, таких як вест-кост-свінг, сальса, бальні та латиноамериканські танці.

Кроки сучасного джайву спрощені порівняно зі стандартним джайвом.

Завдяки унікальному ритму сучасного джайву, його можна танцювати в широкому діапазоні темпів (екстремальні 60 ударів за хвилину — 180 ударів за хвилину, але найчастіше в діапазоні від 110 до 140 ударів за хвилину, хоча це значно залежить від географії). Танець зазвичай танцюється у розмірі 2/4. Він танцюється на наголошені долі 1, 3, 5 та 7; саме на цих долях танцюристи займають позиції (рухаючись через менш наголошені долі 2, 4, 6 та 8), наприклад, класичне йо-йо має 8 позицій, що танцюються під 16 музичних долей.

Крок назад на початку кожного руху: цей рух походить від «рок-степу» і був змінений на простий крок назад, коли змінився таймінг. Крок назад створює рух всередину та назовні або рух гармошки, який багато хто вважає невід'ємною частиною танцювального стилю; обидва танцюристи відходять один від одного на початку руху/патерну, щоб досягти напруги та стиснення/розгинання в точці з'єднання. Це розгинання допомагає техніці ведення та слідування, але, мабуть, що ще важливіше, крок назад у розгинання є послідовною частиною, яка дозволяє поєднувати нескінченну кількість рухів у будь-якому порядку, залежно від того, яку хватку чи інше з'єднання використовує ведучий.

Різновиди

Стилістичні різновиди Повільний джайв Подвійний джайв (один ведучий з двома партнерками)https://www.youtube.com/playlist?list=PLkxN07zWeMdAcn-7nOJAvPnjQ1e6Z9uZy Рокабіллі-джайв

Локальні та історичні різновиди Франція: бібоп — предок сучасного джайву Велика Британія: лерок, серок Фінляндія: фуску Швеція: бугг, подвійний бугг (варіант подвійного джайву) Норвегія: вестландссвінгhttps://vimeo.com/267536816, та https://www.youtube.com/playlist?list=PLi_lKtBAcEykrPhVgqbqPnXmzUS9rgoIS. Останній може розглядатися як різновид шведського буггу.

Примітки

Посилання Навчальний курс сучасного джайву для початківців (23 відеокліпи) Курс для середнього рівню Рухи для досвідчених танцюристів