Юкамане, Юкамані Synonyms & Subfeatures. або Юкумане — андезитовий стратовулкан у регіоні Такна на півдні Перу. Він є частиною перуанського сегмента Андійського вулканічного поясу, одного з трьох вулканічних поясів Анд, що утворилися внаслідок субдукції плити Наска під Південноамериканську плиту. Діючі вулкани Перу Убінас, Сабанкая та Ель-Місті також є частиною Центральної вулканічної зони.
Юкамане, разом з вулканами Юкамане-Чіко та Калієнтес, розташованими далі на північ, утворює плейстоценову вулканічну групу. Юкамане складений переважно потоками лави з підлеглими пірокластичними відкладеннями, і має добре збережений вершинний кратер з фумарольною активністю.
Ця вулканічна група була активною в епоху плейстоцену, причому голоцену відбулося кілька вибухових виверженнь, що одне з яких приурочене безпосередньо до Юкамане, а також ефузивним виверженням у Калієнтесі. Останнє датоване виверження Юкамане сталося у 1320 р. н. е.; чи були історичні виверження, неясно, оскільки деякі виверження, що приписуються Юкамане, ймовірно, відбулися в Тутупаці.
Географія та геоморфологія Юкамане розташоване в регіоні Такна, провінція Кандараве, округ Кандараве Перу, на захід від озера Вілакота. Місто Кандараве розташоване в 7-11 км на південний захід від вулкана та місто Такна в 90 км на південь. На його схилах розташовано низку переважно сільськогосподарських міст, таких як Арікота, Кайрані, Камілака, Кукачі, Уануара, Морджані, Паллата, Сусапая, Тарата, Тікако, Тотора та Юкамане Пампа, а також іригаційна інфраструктура та основні дороги. У минулому на вулкані видобували сірку.
До району Юкамане можна дістатися кількома дорогами, включаючи міжнародну автомагістраль Іло - Десагуадеро, а також дорогою, що веде вздовж північно-західного схилу Юкамане до точки поблизу гірського перевалу між Юкамане та Калієнтесом. Споруда вулкана та навколишній регіон є частиною заповідної зони Вілакота-Море.
Регіональний географія Анди — найдовший гірський хребет на Землі, що простягається 9 тис. км від архіпелагу Вогняна Земля на півдні Південної Америки до Венесуели на півночі. На півдні Перу Анди складаються з кількох гірських ланцюгів, включаючи Західні Кордильєри та Східні Кордильєри, з висотами до 4-5 тис. м., які розділені один від одного планінкою Альтіплано.
В Андах існує понад 2000 вулканів, переважно в таких країнах, як Аргентина, Болівія, Чилі, Колумбія, Еквадор та Перу. Сім вулканів були активними в Перу з моменту прибуття іспанців, але вулканічна активність у Перу зазвичай погано фіксується через віддаленість регіону та малу щільність населення.
Юкамане є частиною Андійського вулканічного поясу, одного з трьох основних вулканічних поясів в Андах, який охоплює Перу, Болівію, Чилі та Аргентину. У Перу близько чотирьохсот сильно еродованих вулканів утворюють вулканічно активну область разом з активними вулканами Ель-Місті, Сабанкая та Убінас ; вулкани Андагуа-Оркопампа, Касірі, Чачані, Коропуна, Фірура, Вайнапутіна, Тутупака та Юкамане, можливо, були активними в новітній історії. Найбільше історичне виверження в Перу сталося в 1600 році в Вайнапутіні та спричинило 1500 смертельних випадків та серйозні економічні збитки. Інші великі виверження сталися 2000 років тому на вулкані Ель-Місті, 1000 років тому на Убінасі та два століття тому на Тутупаці. Нарешті, три вулкани Ампато, Чачані та Коропуна мають висоту понад 6000 м.
Локальна географія Юкамане — це гора, висота якої за різними даними становить 5495 м, 5500 або 5508 м. Це високий складний вулкан з кратером на вершині шириною 800 м; ця западина, у свою чергу, має менший кратер діаметром 300 м та глибиною близько 120 м розташованих всередині. Вершинний кратер має молодий вигляд, і через молодість вулкана слідів заледеніння майже немає. Юкамане має конічну форму і утворений переважно потоками лави з деякими потоками блоків і попелу, а також пірокластичними потоками. Потоки лави мають потужність 20-50 м і часто демонструють характерні патерни потоків. Вони особливо поширені на верхніх західних та верхніх південних схилах вулкана, тоді як східний схил має більшу частку пірокластичних потоків, як і далекий південний схил. На основі кута нахилу вулкана «Юкамане I», який утворює нижню частину вулкана та має більш пологий схил, відрізняють від «Юкамане II», який розташований на вершині «Юкамане I» та має крутіші схили. Нижня частина вулкана має сліди зледеніння, ймовірно, від останнього льодовикового максимуму. Споруда височіє на пологій рівнині між річками Калласас та Калієнтес. На південно-східному схилі знаходиться вторинний вулканічний центр, 4200 м заввишки Мал-Пасо, можна знайти. Цей конус має 1,5 км завширшки та має частково зруйнований кратер.
Кілька інших вулканів розташовані на північ від Юкамане, такі як 5025 м, 5310 м або 5355 м заввишки Юкамане-Чіко та 5368 м,5358 або 4980 м високі Калієнтес, які утворюють 11 кілометровий вулканічний ланцюг, що простягається з півночі на південь, з Юкамане. Калієнтес і Юкамане вважаються парним вулканом об'ємом 20-25 км3 та площею основи 58-60 км2. Інші вулкани в цьому районі включають Сан-Педро, Лопес-Екстранья та набагато старіший Насапарко. Насапарко складається з андезитових порід, ріолітових блоків і потоків попелу, тоді як Юкамане-Чіко та Калієнтес оточені радіально простягаючимися потоками лави, як власне Юкамане , а Калієнтес став джерелом 8-12 км3 ігнімбритів на південь від Юкамане. Каліентес має кратер шириною в 1 км на вершині з комплексом лавових куполів та, ймовірно, льодовикову долину довжиною 1 км, заповнену найновішими лавовими куполами. Хоча її верхній сектор добре зберігся, нижні схили як і у старіших вулканів, розмиваються. Старіші вулкани мають ознаки обвалів секторів та заледені, що залишили морени на висоті близько 4300 м та льодовикові відкладення об'ємом близько 0,5-1 км3. Цей вулканічний комплекс є частиною гірського ланцюга Кордильєра-дель-Баррозо на півдні Перу.
Серія звичайних розломів північно-південно-східного простягання проходить вздовж Анд поблизу Юкамане. Розлом Юкамане проходить у північно-південному напрямку через вулкани, а інший розлом, що простягається у північно-західно-південному східному напрямку, називається розломом Юкамане-Чіко; вулкан Юкамане-Чіко приблизно збігається з місцем перетину цих розломів.
Гідрологія Схили вулкана спадають на захід, схід та південь до річок Калієнтес та Калласас на сході та заході Юкамане відповідно. Обидві річки течуть на південь і зрештою зливаються, утворюючи річку Локумба, яка впадає в Тихий океан. Вода в цих річках містить велику кількість арсену, що походить з вулканічних порід, включаючи вулканічні породи Юкамане; арсен у питній воді провокує пошкодження внутрішніх органів та рак.
Геологія Біля західного узбережжя Південної Америки плита Наска занурюється під Південноамериканську плиту зі швидкістю близько 4,6 см на рік. Цей процес субдукції відповідає за вулканічну активність в Андах. Плита , що субдукує, вивільняє рідини, які викликають утворення розплавів, що потім вивергаються на поверхню як вулканізм. Процес субдукції не є рівномірним вздовж межі плити; варіації падіння плити Наска, що субдукує, відбуваються вздовж її довжини, а вулканічна активність зосереджена у трьох поясах Андійської вулканічної зони, де кут субдукції досить крутий.
Вулканізм у регіоні був активним з юри, а залишки найдавнішої вулканічної дуги можна розпізнати в Перуанських прибережних Кордильєрах. Протягом міоцену вулканічна активність відбувалася вздовж усієї довжини Перу; пліоцен - плейстоценова активність, з іншого боку, обмежується південним Перу як частиною Центральної вулканічної зони, з вулканічними центрами, зосередженими в Західних Кордильєрах. Вулкани в Перу були вперше каталогізовані в 1962 та 1966 роках, а основну збірку було опубліковано в 1991 році Де Сільвою та Френсісом. Ці вулкани включають стратовулкани, ігнімбрити, лавові куполи та поля лавових потоків.
Юкамане побудований на фундаменті, утвореному палеозойською групою Такаса (лави нижньої формації Такаса), юрською групою Юра (відкладення формації Уальуані), неогеновою вулканічною формацією Уайлільяс та групою Баррозу віком 10-1 мільйон років; частини цього фундаменту виходять на південний бік Юкамане. Цей фундамент, у свою чергу, складається з 2 основних тектонічних блоків: південного терейну Арекіпа та північного масиву Паракас ; обидва утворені магматичними та метаморфічними породами, такими як гнейс, та покриті мезозойськими осадовими та кайнозойськими вулканічними породами. Під Юкамане, ймовірно, лежить велика кільцеподібна вулканічна інтрузія.
Петрологія У Юкамане вивергалися андезит, андезибазальт, трахіандезит і дацит, які утворюють багату на калій кальцієво-лужну світу. Андезити складають основну частину відслонень. Ці андезитові породи містять вкрапленики амфіболу, біотиту, рогової обманки, оксидів, плагіоклазу та кварцу. Калієнтес утворив подібну світу порід , але з домінуванням дациту замість андезиту базальту та андезиту, як у Юкамане. Магма утворилася внаслідок асиміляції матеріалу земної кори та фракціонування амфіболу. Арсен у вулканічних породах спричиняє забруднення води в річках навколо Юкамане.
Клімат та природні особливості У регіоні переважає сухий тропічний клімат , з опадами на Юкамане, що становлять близько 200-180 мм на рік. Більшість опадів випадає в літні місяці, а кількість опадів зменшується на південний захід до узбережжя та від гір. Після опадів гора іноді покривається снігом. Через дефіцит опадів вулкани відносно не еродовані. Вище 4500м температура на висоті майже завжди буває мінусовою, і хоча на 3800-4500 м денна температура може досягати нічні заморозки з температурою 5 оС є нормальним явищем.
Рослинність навколо вулкана включає вологу тундру із загальною низькою щільністю рослинності на верхніх схилах, а також парамо та гірську степову рослинність на схід/захід та південь від вулкана на його нижніх схилах відповідно. На його схилах спостерігалися ліси кеноа, які в іншому випадку вкриті пасовищами нижче на вулкані. Вулкан є частиною регіональної охоронної території Вілакота-Мауре. Вид скорпіона Brachistosternus ninapo названий на честь вулкана; термін ninapo є поєднанням слова мовою кечуа, що означає «гора, що плюється вогнем». Цього скорпіона було виявлено на схилах вулканів Юкамане та Ель-Місті.
Історія вивержень У Юкамане-Чіко знайдено породи, датовані 6,14 ± 0,11 та 5,47 ± 0,09 млн років. Назапарко має датування 6,23 ± 0,1 млн р., а також 540 000 ± 270 000, 486 000 ± 11 000, 200 000 - 150 000 (для ігнімбрита. Його виверження, ймовірно, досягло індексу вулканічної вибуховості 6 і, можливо, призвело до утворення нині похованої кальдери ), 126 000 ± 3 000, 95 600 ± 16 700, 133 400 ± 13 500, 102 000 ± 6 000 та 3 000 ± 3 000 р. Сам Юкамане має недатований перший етап , лавові потоки датуються від 380 000 ± 300 000, 23 000 ± 1 000, 7 100 ± 1 000 та 3 000 ± 2 000 років до теперішнього часу. Діяльність Калієнтес та Юкамане перетиналася в часі, і обидва спричинили лавові потоки, що лежать над моренами.