Барон Еріх Людвіг Клаус Август фон Ольдерсгаузен (; 10 січня 1872, Гільдесгайм — 15 листопада 1945, Анклам) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант запасу вермахту. Кавалер ордена Pour le Mérite з дубовим листям.

Біографія Еріх походив із давнього нижньосаксонського дворянського роду Ольдерсхаузенів. Він був молодшим сином австро-угорського ротмістра Ернста фон Ольдерсгаузена (1827–1895) та його дружини Августи, уродженої Галлер (1837–1917). Його старший брат, Мартін, також пізніше дослужився до звання генерал-лейтенанта і отримав орден Pour le Mérite.

Ольдерсгаузен вступив до 1-го єгерського батальйону № 12 Саксонської армії у Фрайберзі як офіцер-курсант 8 березня 1889 року, після завершення навчання в кадетському корпусі. Тут його було призначено фенріхом 14 листопада 1889 року, а 22 вересня 1890 року підвищено до другого лейтенанта. Як такий, він був відряджений до Прусської військової академії в Берліні з 1 жовтня 1897 року по 21 липня 1900 року. Тим часом Ольдерсгаузен отримав підвищення до першого лейтенанта 25 жовтня 1897 року. Потім він повернувся до свого початкового підрозділу на шість місяців і отримав ще одне відрядження, цього разу з 23 березня 1901 року по 25 березня 1903 року до Генерального штабу. Одночасно підвищений до гауптмана, він був призначений командиром роти 4-го піхотного полку № 103. Ольдерсгаузен обіймав цю посаду лише три місяці, перш ніж стати ад'ютантом 6-ї піхотної бригади № 64 у Дрездені. 28 жовтня 1904 року його було переведено до Саксонського генерального штабу, а згодом відряджено до прусського Великого Генерального штабу. Після двох років служби Ольдерсгаузен став командиром роти у своєму початковому батальйоні. Потім він три роки служив першим офіцером Генштабу (начальником оперативного відділу) 1-ї дивізії № 23, 23 травня 1910 року був підвищений до майора, а 13 вересня 1912 року переведений до Центральної служби Саксонського генерального штабу. Звідти Ольдерсгаузена було відряджено до відділу мобілізації залізничного відділу Великого генерального штабу.

З початком Першої світової війни Ольдерсгаузен став начальником штабу начальника польових залізниць Вільгельма Гренера у Великому штабі. Після підвищення до оберстлейтенанта 1 грудня 1914 року Ольдерсгаузен на початку травня 1916 року став керівником новоствореного Центральної служби начальника польових залізниць. Після звільнення Гренера Ольдерсгаузена було призначено його наступником на посаді керівника системи польових залізниць. Таким чином, він відповідав за всю організацію перевезення та постачання військ, а також за подальше розширення та будівництво залізничної мережі. Ця мережа складалася приблизно з 21 000 кілометрів стандартної колії та 7 000 кілометрів вузькоколійної залізниці на окупованих територіях. Загалом Ольдерсгаузен командував приблизно 442 000 осіб особового складу. Невдовзі після вступу на посаду, 4 листопада 1916 року, його було підвищено до оберста. На цій посаді він отримав, окрім Командорського хреста другого ступеня Військового ордена Святого Генріха, Залізний хрест обох ступенів, а 26 березня 1918 року – Дубове листя ордена «За заслуги».

Після закінчення війни та демобілізації його служби Ольдерсгаузен подав заяву про відставку, а згодом 4 липня 1919 року був внесений до резервного списку. 14 серпня 1919 року йому було присвоєно звання генерал-майора запасу, а його вислуга діяла з дня внесення до резервного списку.

Після звільнення Ольдерсгаузен повернувся до свого маєтку та працював у сільському господарстві.

27 серпня 1939 року, у так званий День Танненберга, Ольдерсгаузену було присвоєно звання генерал-лейтенанта запасу.

Сім'я Ольдерсгаузен одружився з Марією фон Требра-Лінденау (нар. 1875) у Нойштедтелі 18 червня 1898 року. У подружжя було троє дітей: Марія (нар. 1899), Вернер (нар. 1900) та Ебергард (нар. 1902).

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го класу Військовий орден Святого Генріха, командорський хрест 2-го класуDer Königlich Sächsische Militär-St. Heinrichs-Orden 1736-1918. Ein Ehrenblatt der Sächsischen Armee. Wilhelm und Bertha von Baensch-Stiftung, Dresden 1937, S. 101 Pour le Mérite з дубовим листям дубове листя (26 березня 1918) Почесний хрест ветерана війни з мечами

Примітки

Література

Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweig: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs. Band 2: H–O. Biblio Verlag. Bissendorf 2003. ISBN 3-7648-2516-2. S. 525–526. Hanns Möller: Geschichte der Ritter des Ordens pour le mérite im Weltkrieg. Band II: M–Z. Verlag Bernard & Graefe. Berlin 1935, S. 89–90. Reichsarchiv (Hrsg.): Der Weltkrieg 1914–1918. Das deutsche Feldeisenbahnwesen. Band 1. E.S. Mittler & Sohn. Berlin 1928. Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Freiherrlichen Häuser. 1922. Zweiundsiebzigster Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1921, S. 586.

Посилання