Станіслав Пясецький, також відомий під псевдонімом Станіслав Мостовський (; 15 грудня 1900, Львів — 12 червня 1941, Пальміри) — польський національний діяч, журналіст, письменник, солдат, публіцист, літературний і театральний критик єврейського походження.

Біографія Він народився у родині Євгеніуша Пясецького та Гізели Марії Шелінської з родини Зільберфельд-Краснік.M. Białota, Piasecki Stanisław, [w:] Słownik biograficzny historii Polski, t. 2, red. J. Chodera, F. Kiryk, Wrocław-Warszawa-Kraków 2005, s. 1148.K. Kosiński, „Ekonomia krwi”. Konspiracja narodowa w walczącej Warszawie: 1939–1944–1990, Warszawa 2020, s. 115. Навчався у приватній школі у Львові. З 1912 по 1916 рік був скаутом. Під час Першої світової війни жив у Закопаному, де у 1917 році склав іспит на атестат зрілості. Він почав вивчати архітектуру у Львівській політехніці, але в 1919 році переїхав до Познані, щоб навчатися на юридичному та економічному факультеті. У 1919–1920 роках він добровольцем пішов до Польської армії та брав участь у Польсько-радянській війні. Він також брав участь у Третьому Сілезькому повстанніM. Białota, Piasecki Stanisław, [w:] Słownik biograficzny historii Polski, t. 2, red. J. Chodera, F. Kiryk, Wrocław-Warszawa-Kraków 2005, s. 1149.L. Żebrowski, Stanisław Piasecki (1900–1941), [w:] Lista strat działaczy obozu narodowego w latach 1939–1955, red. W.J. Muszyński, J. Mysiakowska-Muszyńska, t. 1, Warszawa 2010, s. 247–248. та плебісциті у Верхній Сілезії.

Після повернення до навчання він був членом Академічного союзу Всепольської молоді, Bratnia Pomoc UP, та співредактором щомісячника «Akademik». Він став автором «Dziennik Wileński». У 1925 році він отримав ступінь магістра економіки та наступного року переїхав до Варшави. Тут він співпрацював з «Gazeta Warszawska», щоденною газетою «ABC» (літературна та театральна критика) та «Wieczór Warszawski» (Варшавський вечір) (співзасновник у 1928 році). Він став активістом у Таборі Великої Польщі.L. Żebrowski, Stanisław Piasecki (1900–1941), [w:] Lista strat działaczy obozu narodowego w latach 1939–1955, red. W.J. Muszyński, J. Mysiakowska-Muszyńska, t. 1, Warszawa 2010, s. 248.

Він зблизився з Національно-радикальним табором (ONR). У 1935 році він заснував власний літературно-мистецький тижневик «Prosto z Mostu», головним редактором якого був до 1939 року. Спочатку журнал публікував авторів з різноманітними політичними поглядами. З часом журнал почав представляти ультраправу платформу. Він мав амбіції створити праву альтернативу ліволіберальному журналу «Wiadomości Literackie».

Пясецький був рішучим противником більшовизму та націонал-соціалізму. Він підтримував сіонізм та єврейську еміграцію до Палестини. З цієї причини він був об'єктом нападок з боку Санації, лібералів та комуністів. Серед іншого, його звинувачували в євреїзмі; Юліан Тувім присвятив йому глузливий вірш у журналі «Szpilki» з довгою назвою: «Поет заздрить певному письменнику на ім'я Стась, що він сармат; він, нещасний поет, паршивий єврей». Обидві сторони історії правдиво описані, а Ерік Ліпінський намалював карикатуру на П'ясецького та Войцеха Васютинського в тому ж журналі.M.J. Chodakiewicz, J. Mysiakowska-Muszyńska, W.J. Muszyński, Polska dla Polaków! Kim byli i są polscy narodowcy, Poznań 2015, s. 22–23.M. Kwiatkowski, Stanisław Piasecki (1900-1941), [w:] Słownik biograficzny polskiego obozu narodowego, red. K. Kawęcki, t. 3, Warszawa 2021, s. 292.M. Urbanowski, „Prosto z Mostu”, [w:] Encyklopedia ruchu narodowego. Organizacje, wydarzenia, pojęcia, red. K. Kawęcki, t. 2, Warszawa 2022, s. 190.

Коли почалася Друга світова війна, він добровольцем пішов до армії. Чинячи опір раптовому приходу Червоної Армії, йому вдалося уникнути радянського полону та повернутися до Варшави. Він став активним у підпільних структурах Національної партії. У грудні вийшов перший випуск підпільного журналу «Walka» (Боротьба), співзасновником і редактором якого він був. Редакція розташовувалася в квартирі Пясецького. Він отримував фінансування на друк журналу з ресторану «Аркадія», який заснував у підвалі Національної філармонії. Там зустрічалися молоді змовники, а також поети-підлітки Онуфрій Копчинський, Вацлав Боярський, Здзіслав Строїнський, Анджей Тшебінський та Тадеуш Гайци, які невдовзі заснували літературну групу «Штука і народ». Деякий час Вітольд Лютославський грав на фортепіано для гостей «Аркадії».

У грудні 1940 року Пясецького заарештувало гестапо. Після кількох місяців тортур на проспекті Шуха його відправили до в'язниці Павяк. Його дружину помістили по сусідству, в жіноче відділення. 12 червня його розстріляли в Пальмірах під час масової страти (разом з Вітольдом Гулевичем та іншими).Władysław Bartoszewski, Bogdan Brzeziński, Leszek Moczulski: Kronika wydarzeń w Warszawie 1939–1949. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1970, s. 45.

Сім'я 4 листопада 1928 року він одружився з оперною співачкою Іреною Радзішевською, уродженою Релігіоні, дочкою генерала Антонія Релігіоні, з якою у нього народилася дочка Ельжбета (нар. 1937). Він був родичем спортсменки та олімпійської медалістки Ядвіги Вайсовни.

Вшанування Константи Ільдефонс Галчинський, співробітник Пясецького з 1930-х років, присвятив йому свій вірш «Окуляри Сташки».

У 1949 році Аліція Перз, учениця другого курсу середньої школи, натхненна романом Пясецького «Союз Білого Щита», заснувала антикомуністичну незалежницьку організацію «Союз Білого Щита», лідером якої вона стала.

Бібліографія

Związek Białej Tarczy (1929) Prosto z Mostu (1934) Prawo do Twórczości (1936)

Примітки

Посилання

Publikacje Stanisława Piaseckiego w serwisie Cyfrowa Biblioteka Myśli Narodowej Publikacje Stanisława Piaseckiego w bibliotece Polona