Політика безпеки — це визначення того, що означає бути захищеним для системи, організації або іншої сутності. Для організації вона визначає обмеження щодо поведінки її членів, а також обмеження, що накладаються на супротивників за допомогою таких механізмів, як двері, замки, ключі та стіни. Для систем політика безпеки визначає обмеження щодо функцій і потоків між ними, обмеження доступу з боку зовнішніх систем і супротивників, зокрема програм, а також доступу людей до даних.
Політика верхнього рівня
Якщо важливо бути захищеним, то важливо переконатися, що вся політика безпеки забезпечується механізмами, які є надійними. Існують організовані методології та стратегії оцінювання ризиків, призначені для забезпечення повноти політик безпеки та гарантування того, що вони повністю виконуються. У складних системах, таких як інформаційні системи, політики можуть бути розкладені на підполітики, щоб полегшити розподіл механізмів безпеки для забезпечення виконання підполітик. Однак така практика має свої недоліки. Надто легко просто перейти безпосередньо до підполітик, які по суті є правилами функціонування, і відмовитися від політики верхнього рівня. Це створює хибне відчуття, що правила функціонування охоплюють певне загальне визначення безпеки, хоча насправді це не так. Оскільки дуже важко чітко й повністю осмислити питання безпеки, правила функціонування, сформульовані як «підполітики» без «надполітики», зазвичай перетворюються на безсистемний набір правил, які не забезпечують нічого повністю. Отже, політика безпеки верхнього рівня є необхідною для будь-якої серйозної схеми безпеки, а підполітики та правила функціонування без неї не мають сенсу.
Див. також
Керування доступом Політика комп'ютерної безпеки Екологічне проєктування Політика інформаційної безпеки Політика національної безпеки як складова військової стратегії Фотоідентифікація Фізична безпека Політика Політика віддаленого доступу Безпека Інженерія безпеки Політика облікового запису користувачах
Примітки