Украї́нська Наро́дна Респу́бліка (УНР; у тодішній ортографії ) — перша в XX ст. українська держава зі столицею в КиєвіБойко О. Д. Українська Народна Республіка // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — : В-во «Наукова думка», 2019. — 842 с., яка постала на місці південно-західних губерній Російської імперії і в 1917—1921 роках контролювала території нинішньої України.Чирков О. Втрачені землі: (Порівняння національної території України, визначеної Степаном Рудницьким на початку 1920-х років, з сучасними державною та етнічною українськими територіями) // Україна просторова в концепційному окресленні Степана Рудницького. Монографія. — : Українська Видавнича Спілка, 2003. — С. 131—141.

Після лютневої революції (лютий — березень 1917) Російська імперія була перетворена на республіку, а в Києві утворилася Українська Центральна Рада на чолі з Михайлом Грушевським, яка претендувала на владу на правах автономії на етнічних українських теренах колишньої імперії. Новий Тимчасовий уряд Росії визнав ці претензії лише частково і, за погодженням з УЦР, відклав вирішення найбільш принципових питань до скликання Всеросійських установчих зборів. Слабкість позицій УЦР обумовлювалася очікуваннями її очільників (М. Грушевський, В. Винниченко), що російський демократичний уряд згодом сам надасть автономні права, свідомою відмовою формувати власні збройні сили та небажанням загострювати відносини з російською владою. Невдовзі російські більшовики 25 жовтня 1917 здійснили Жовтневий переворот у Петрограді, повалили Тимчасовий уряд і невдало спробували захопити владу в Києві.

У відповідь УЦР III Універсалом року проголосила створення Української Народної Республіки як автономного державного утворення у складі вже фактично не існуючої Російської республіки. Більшовики вдруге підняли повстання у Києві проти УЦР, а, після поразки заколоту, новий російський уряд більшовиків на чолі з Володимиром Леніним, формально визнаючи УНР, висунув їй 14 грудня 1917 ультиматум з вимогами припинити опиратися місцевим більшовикам і допомагати їм. УЦР відкинула ультиматум, але коли через 6 днів російські більшовики без оголошення розпочали війну, виявилося, що української армії для протистояння вторгненню, немає.

22 січня 1918 Центральна рада IV Універсалом проголосила незалежність УНР і закликала до боротьби з агресорами. Окупанти майже без спротиву захоплювали одне місто за іншим, а нашвидкуруч сформовані українські збройні загони змогли стати до бою лише під Бахмачем і на дальніх підступах до Києва під Крутами, після чого довелося відступати через тотальну чисельну перевагу росіян і здати столицю.

УЦР звернулася до держав Четверного союзу з проханням військової допомоги і 27 січня 1918 уклала з ними Берестейський договір, згідно з яким німецькі війська пішли в наступ і вибили більшовиків з українських теренів, фактично взявши їх під контроль (квітень 1918). Після цього, з метою встановлення більш лояльної влади в Україні, німецьке військо допомогло російському генералу Павлові Скоропадському, який був етнічним українцем, роззброїти українські загони, розпустити УЦР, здійснити переворот та проголосити Українську Державу під німецьким протекторатом 29 квітня 1918, що стало скасуванням УНР. Через пів року поразка Німеччини у Першій світовій війні (листопад 1918) призвела до виведення німецьких військ з України, чим скористалися колишні лідери УЦР, які утворили Директорію, що очолила успішне повстання проти гетьмана Скоропадського.

14 грудня 1918 Директорія оголосила відновлення УНР, фактично контролюючи лише північ Правобережної України з Києвом.

22 січня 1919 у Києві було проголошено Акт Злуки УНР із Західноукраїнською Народною Республікою, яка постала в жовтні 1918 року внаслідок розпаду Австро-Угорської імперії.

У листопаді — грудні 1918 більшість колишніх гетьманських військ перейшли на бік новоутвореної російської Добровольчої армії на чолі з А. Денікіним, яка завдяки цьому дуже швидко взяла під контроль майже всю Лівобережну Україну та південь Правобережної. Дуже урізана УНР виявилася затиснутою у «Трикутнику смерті» між значно сильнішими ворожими державними утвореннями: більшість теренів ЗУНР вже була окупована польським військом, з півдня і сходу українське військо тіснили білогвардійці Добровольчої армії, деякі північні регіони продовжували утримувати більшовицькі загони. Відтак, коли восени 1919 денікінці пішли у наступ, українська армія була розгромлена, територія УНР майже вся окупована, а Директорія припинила своє існування, фактично передавши повноваження Симону Петлюрі. Повстанський рух все ще тривав у 1919—1921, але місцеві ватажки повстанців, виступаючи за відновлення УНР, змушені були діяти на власний розсуд і короткочасно контролювали лише окремі порівняно невеликі райони в тилу білогвардійців або більшовиків.

Терени колишньої УНР у 1920 стали ареною Польсько-радянської війни, в якій на польському боці брали участь рештки українського війська на чолі з політичним лідером Симоном Петлюрою. Війна завершилася у березні 1921 року Ризьким договором, згідно з яким територія республіки була розділена між Польщею, з одного боку, та Радянською Росією і маріонетковою Українською СРР з другого.

Протягом 12 листопада 1920 — 22 серпня 1992 року Уряд УНР перебував у вигнанні (екзилі), а потім передав свої повноваження владі незалежної УкраїниПрезидент УНР в екзилі Микола Плав'юк передав грамоту Державного Центру УНР Президентові України Леонідові Кравчуку, що Українська Незалежна Держава, проголошена 24 серпня 1991 року, є правонаступницею УНР.

Назва За тогочасним правописом назва держави писалася як «Українська Народня Республіка»Зозуля Я. Велика українська революція. Ст. 73-77Тарас Гунчак. Україна. Перша половина 20-го століття, Ст. 265—267.

Згідно з Українським правописом 1928 року прикметник народній вживався в м'якому і в твердому (народний) варіантах. Назва на сучасну була змінена у 1933, коли під час боротьби з «українським буржуазним націоналізмом» і з метою наблизити українську мову до російської, Український правопис 1928 року скасували; проте він вживався в Західній Україні, а значна частина української діаспори дотримується його донині..

Історія

Передумови виникнення

Перша світова війна дуже послабила Російську імперію, викликала економічну кризу в країні, призвела до розорення великих мас селянства та зубожіння багатьох робітників, поглибила соціально-економічні і політичні суперечності, що спричинило масовий страйковий рух, особливо у великих промислових центрах.

року в Петрограді, столиці Російської імперії, спалахнула Лютнева революція. року Микола II зрікся престолу, а на місці імперії виникла Російська республіка, в країні встановилося двовладдя. З одного боку, замість старого центрального уряду постав Тимчасовий уряд, який виступав за продовження Першої світової війни, примат приватної власності і демократизацію Росії за західним зразком. З іншого боку, в регіонах почали формуватися Ради робітничих і солдатських депутатів, які вимагали припинення війни, ліквідацію приватної власності, передачі землі селянам, установлення соціалістичного ладу.

Утворення Центральної Ради. Автономія у складі Росії

Революція 1917 року стала додатковим імпульсом для розвитку широкого українського національного руху (див. також Український націоналізм). року в Києві була створена Українська Центральна Рада (УЦР) — представницький орган політичних і громадських організацій міста. 1917 року було обрано її керівний склад на чолі з істориком Михайлом Грушевським. року в Києві пройшла 100-тисячна українська маніфестація, на якій було висунуто вимогу національно-територіальної автономії для України. Цю ідею підтримали з'їзди українських партій — Товариства українських поступовців ( — ; майбутньої Української партії соціалістів-федералістів), Української партії соціалістів-революціонерів ( — ), Української соціал-демократичної робітничої партії ( — ). Паралельно з цим, протягом березня — квітня, у регіонах України йшов процес формування Рад.

 — року в Києві відбувся Всеукраїнський національний конгрес, на якому Центральна рада була перетворена на головний представницький орган політичних і громадських організацій України. Конгрес постановив добиватися національно-територіальної автономії українців у складі федеративної та демократичної Росії. Центральна Рада була поповнена депутатами від різних регіонів і суспільних класів, і стала виконувати функції тимчасового українського парламенту.

У травні 1917 року була заснована Українська демократично-хліборобська партія, що стояла на позиціях негайного проголошення незалежності України.

І Універсал

У травні Центральна Рада розпочала переговори з російським Тимчасовим урядом про визнання автономії України та визначення її кордонів. Проте українські вимоги були проігноровані. Через це року Центральна рада одноосібно прийняла І Універсал, який проголошував автономію України в складі Росії:

Універсал був оприлюднений на ІІ Всеукраїнському військовому з'їзді та здобув популярність у Центральній раді. Остання сформувала року тимчасовий український уряд — Генеральний секретаріат, очолюваний Володимиром Винниченком. Він розпочав нові переговори з Тимчасовим урядом Росії щодо визнання самопроголошеної автономії.

ІІ Універсал

Влітку 1917 року голова російського Тимчасового уряду Олександр Керенський прибув до Києва, зустрівся з Михайлом Грушевським, відвідав Маріїнський палац і будівлю Центральної Ради, де промовив: «Якщо Росія зжила себе, то процес її розпаду повинен піти звідси [з Києва]», на що діяч УНР Александр Шульгин пророче відповів «Пам'ятайте, Александре Федоровичу, порятунок Росії в її децентралізації, і якщо вона не буде вчасно децентралізована, то вона загине».Бондаренко Д. Я. Взаимоотношения Временного правительства и Украинской центральной рады. — Одесса: Издательство Одесского юридического института, 2004.Нариси історії української революції 1917—1921 років. — К., 2011.

року, в результаті складних переговорів з російською владою, Українська Центральна Рада прийняла ІІ Універсал, який скасовував автономію України, відкладаючи її проголошення до скликання Всеросійських установчих зборів:

Домовленості Центральної Ради з Тимчасовим урядом були розцінені частиною українського суспільства як зрада. року, з метою проголошення незалежності України відбувся збройний виступ українізованих військових частин — 2-го українського полку імені Павла Полуботка. Акція була придушена російськими військовиками на прохання керівництва Центральної Ради.

року Тимчасовий уряд Росії видав інструкцію українському Генеральному секретаріатові, якою визначав його своїм представником в Україні. Під нагляд Генерального секретаріату передавалися Київська, Полтавська, Подільська, Волинська губернії, а також частина Чернігівської губернії без Стародубщини.

 — року за ініціативи Центральної Ради в Києві пройшов З'їзд народів Росії, який схвалив курс Центральної Ради на створення національно-територіальної автономії для українців та інших національностей у складі федеративної Росії. Одночасно з цим в українських регіонах йшов процес формування червоної гвардії і більшовизації Рад. Під впливом більшовиків вони прийняли резолюції щодо негайної передачі влади Радам.

ІІІ Універсал

року в Петрограді відбувся переворот, внаслідок чого Тимчасовий уряд Росії було повалено більшовиками на чолі з Володимиром Леніним. Вони сформували Раду народних комісарів Росії, що стала новим господарем країни. більшовики спробували захопити владу в Києві. У ході боїв між ними та прихильниками Тимчасового уряду, Українська Центральна Рада встановила свій контроль над містом. року вона з власної ініціативи прийняла ІІІ Універсал, який проголошував заснування Української Народної Республіки як автономії в складі Російської федеративної республіки: