Вірус паралічу цвіркунів (; Cripavirus grylli) — вид вірусів із родини Dicistroviridae, що належить до роду Cripavirus. Вірус є збудником смертельного паралічу цвіркунів.
Історія Його вперше виявили у 1970 році в австралійських польових цвіркунів (Teleogryllus commodus та Teleogryllus oceanicus) Карлом Рейнганумом та його колегами з Вікторійського науково-дослідного інституту рослин (Мельбурн, Австралія). Хвороба швидко поширювалася як у колонії, що розмножується, так і в лабораторній популяції, спричиняючи близько 95 % смертності. Це був перший зареєстрований ізолят вірусуReinganum, C., O'Loughlin, G. T. and Hogan, T. W. (1970) «A nonoccluded virus of theoccations of dina oceanicus and T. commodus (Orthoptera: Gryllidae)» Journal of Invertebrate Pathology 16(2): 214—220., який зазвичай називають CrPVvic, щоб відрізнити його від наступних ізолятів. виявлений у низки видів комах щонайменше з п'яти різних рядів класу Insecta, як у природних, так і в лабораторних популяціях. Інфекції включають не лише австралійські види цвіркунів, але й новозеландського цвіркуна Pteronemobius nigrovus, а також європейського цвіркуна Acheta domesticus. Цей вірус часто виявляється у медоносних бджіл як інапатентна (безсимптомна) інфекція.Anderson, D. L. and Gibbs, A. J. (1988). «Inapparent virus infections and their interactions in pupae of the honey bee (Apis mellifera, Linnaeus) in Australia». Journal of General Virology. 69: 1617—1625
Штам CrPVbrk був виділений з цвіркуна A. domesticus приблизно у 1980 році після значного скорочення популяції на фермі з розведення цвіркунів у Джорджії, США. Загалом, повідомлення про виявлення та/або виділення CrPV були здійснені в Австралії, Новій Зеландії, Сполучених Штатах, Великій Британії та Індонезії.
Опис
Згідно з , цей вірус належить до групи IV, тобто це одноланцюговий РНК- вірус з позитивним сенсом. Крім того, його геном лінійний, моночастковий, має розмір від 8,5 до 10,2 тис. пар основ, не має оболонки, а його капсид має ікосаедричну симетрію.
Сфероїдальні, безоболонкові вірусні частинки CrPV мають діаметр близько 27 нм на негативно забарвлених електронних мікрофотографіях і містять один фрагмент позитивної одноланцюгової РНК (ssRNA++). Віріон складається з чотирьох капсидних білків з молекулярними масами, які зазвичай становлять 33, 31 та 30 кілодальтон, з другорядним білком VP4 масою близько 8 кДа. Частинки нагадують частинки пікорнавірусів ссавців, але віріони CrPV осідають швидше (167 S⁻¹), ніж частинки поліовірусу (158 S⁻¹) у градієнтах швидкості та зони сахарози, а в ізопікнічних нейтральних градієнтах хлориду цезію частинки CrPV щільніші, ніж частинки поліовірусу (1,368 г/см³ проти 1,340 г/см³ відповідно).Scotti, P.D. (1985). "The estimation of virus density in isopycnic cesium chloride gradients". Journal of Virological Methods 12: 149–160.
У своєму циклі реплікації вірус проникає в клітину-хазяїна, потім вивільняє вірусну геномну РНК у цитоплазму, яка згодом, завдяки синтезу та протеолітичному розщепленню реплікази RNA1, реплікується та отримує дволанцюгову геномну РНК з геному, яка потім транскрибується та реплікується для отримання матричної РНК для синтезу нової копії геному. Нарешті, поліпротеїн RNA2 експресується для отримання структурних білків.
Примітки
Посилання