Європейська конвенція про захист тварин під час забою (), також відома як Конвенція про забій (), — це договір Ради Європи у сфері захисту (благополуччя) тварин, ухвалений 10 травня 1979 року у Страсбурзі, який набув чинності 11 червня 1982 року. Документ встановлює етичні стандарти щодо забою тварин, зокрема такі процедури, як .

Розробка Через підвищення обізнаності громадськості та дискусії щодо захисту тварин у 1960-х роках, Рада Європи почала приділяти більше уваги цій темі та ухвалила конвенцію про мінімальні вимоги до транспортування тварин у 1968 році. Наступною, у 1976 році, вона ухвалила Європейську конвенцію про захист тварин, що утримуються для сільськогосподарських цілей (або Конвенцію про фермерських тварин). Європейська конвенція про захист тварин під час забою з'явилася слідом у 1979 році і була переглянута у 1991 році. Усі ці конвенції ґрунтувалися на рекомендаціях із захисту тварин, що випливали з новітніх наукових досліджень у галузі прикладної етології. Конвенція про фермерських тварин діяла як загальний, відкритий рамковий закон, який міг бути деталізований пізніше, тоді як конвенції про транспортування та забій були набагато детальнішими, «закритими» і мали завершений характер.

Зміст Заявленою метою Конвенції про забій є «допомога в гармонізації методів забою в Європі та зроблення їх більш гуманними». Перший набір положень встановлює стандарти поводження з тваринами на бійнях: Використання відповідного обладнання для розвантаження тварин; Заборона жорстокого поводження з тваринами, зокрема нанесення ударів по чутливих частинах їхнього тіла; Загін і догляд за тваринами, які не підлягають забою одразу після прибуття; Необхідні умови та обладнання на бійнях.

Другий набір положень регулює власне процес умертвіння, стверджуючи, що «забій повинен здійснюватися таким чином, щоб позбавити тварин будь-яких непотрібних страждань». тварин є необхідним перед знекровленням до смерті, щоб зменшити їхні страждання. Великих тварин дозволяється оглушувати лише шляхом контузії за допомогою (проникної або непроникної дії), або . Використання обухів, молотів або стилетів заборонено. Великих тварин не можна підвішувати, а їхні рухи не можна обмежувати до проведення оглушення. Конвенція про забій загалом вимагає оглушення перед забоєм, але дозволяє своїм Сторонам робити винятки для : «Кожна Договірна Сторона може дозволити відступи від положень щодо попереднього оглушення в таких випадках: – забій відповідно до релігійних ритуалів...» Іншими винятками є екстрений забій, забій птиці, кроликів та інших дрібних тварин.Official Journal of the European Union L 137, 02/06/1988 p. 0027 – 0038 "European Convention for the Protection of Animals for Slaughter"

Статус Конвенція про забій є частиною основи європейського законодавства щодо захисту тварин, яке також включає Європейську конвенцію про захист тварин, що утримуються для сільськогосподарських цілей (1976 року, з Протоколом про внесення змін 1992 року), Європейську конвенцію про захист тварин під час міжнародного транспортування (переглянута у 2003 році, замінила оригінал 1968 року), Європейську конвенцію про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей (1986 року, з Протоколом про внесення змін 1998 року; див. також Директиву 2010/63/ЄС) та Європейську конвенцію про захист домашніх тварин (1987 року).

Станом на травень 2021 року 26 держав ратифікували Конвенцію про забій (або приєдналися до неї як правонаступники), і чотири держави лише підписали її; ні Європейський Союз, ні інші держави поки цього не зробили.

Див. також

Примітки

Посилання Офіційний текст