Слове́нія (), офіційна назва — Респу́бліка Слове́нія () — країна на півдні Центральної Європи, розташована на перехресті важливих культурних та торговельних шляхів. Межує з Італією на заході, Австрією на півночі, Угорщиною на північному сході, Хорватією на південному сході та омивається Адріатичним морем на південному заході. Займає територію площею 20 271 км² (38-ме місце в Європі) і має 2,116 млн населення. Будучи однією з держав-наступниць колишньої Югославії, нині Словенія — парламентська республіка та країна-член Євросоюзу, ООН і НАТО. Столиця і найбільше за населенням місто країни — Любляна.

Країна має переважно гірську місцевість з континентальним кліматом за винятком Словенського Примор'я з середземноморським кліматом і північного заходу з Альпійським кліматом . Крім того, на території частково розташовані Динарське нагір'я і Середньодунайська низовина. Країна характеризується значним біологічним різноманіттям і дуже багата на водні ресурси, маючи щільну річкову мережу, водоносну систему і значні карстові підземні водотоки. Більше половини території покриті лісами. Населення країни розсіяне і нерівномірне.

Історично нинішня територія Словенії була частиною різних держав, включаючи Римську імперію, Візантійську імперію, Каролінгську імперію і Священну Римську імперію, Габсбурзьку монархію, Венеційську республіку, Іллірійські провінції Наполеона І під французьким керівництвом, Австрійську імперію і пізніше Австро-Угорщину. У жовтні 1918 році словенці вперше реалізували своє право на самовизначення, ставши одними із засновників Держави Словенців, Хорватів і Сербів. У грудні 1918 року вони обʼєдналися з Королівством Сербія в Королівство Сербів, Хорватів і Словенців (перейменоване в 1929 році в Королівство Югославія).

Під час Другої світової війни (1939—1945) територія Словенії була окупована і анексована Німеччиною, Італією і Угорщиною, а невелика територія перейшла до Незалежної Держави Хорватії, нацистської маріонеткової держави. У 1945 році Словенія стала членом-засновником Федеративної Народної Республіки Югославії, перейменованої в 1963 році на Соціалістичну Федеративну Республіку Югославію. У перші роки після Другої світової війни держава відпочатку була союзником зі Східним блоком, але ніколи не підписувала Варшавський договір, і в 1961 році стала одним із засновників Руху неприєднання.

У червні 1991 року після введення багатопартійної представницької демократії Словенія стала першою республікою, що відділилася від Югославії й оголосила суверенітет і незалежність. Після цього в країну ввійшла Югославська Народна Армія і почалась Десятиденна війна, яка закінчилась підписанням Бріонської угоди за посередництва ЄС. 2004 року вступила до НАТО та ЄС, а 2007 року стала першим членом Єврозони з колишніх комуністичних країн. 2010 року приєдналася до Організації економічного співробітництва та розвитку — асоціації розвинених країн з високим доходом громадян.

Етимологія Назва Slovenija походить від етноніма «словени» — праслов'янської форми етноніма «слов'яни», тобто означає «земля словен». Етимологія етноніму «слов'яни», за оцінками ряду лінгвістів, нез'ясованаНидерле Л. Славянские древности. / Перевод с чешского Т. Ковалевой и М. Хазанова. Предисловие проф. П. Н. Третьякова. Редакция А. Л. Монгайта. — М.: Издательство иностранной литературы, 1956. — С. 42..

Офіційною назвою держави в 1945—1946 роках було «Федеральна Словенія» (словен. Federalna Slovenija), в той час — одна з країн СФРЮ. 20 лютого 1946 року «Федеральна Словенія» була перейменована в «Народну Республіку Словенію» (словен. Ljudska republika Slovenija), яка, зі свого боку, 9 квітня 1963 року в «Соціалістичну Республіку Словенію» (словен. Socialistična republika Slovenija). 8 березня 1990 року Словенія видалила означення «Соціалістична» зі своєї назви, ставши «Республікою Словенія», а 25 червня 1991 року здобула незалежність.

Природа

Країна розташована між Альпами, Адріатичним морем і Панонською низовиною, межує з Італією, Австрією, Угорщиною та Хорватією. Словенія розташована між 45° та 47° північної широти, а також 13° та 17° східної довготи.

Площа 20 273 км². Площа суші: 20 151 км². Площа водного простору: 122 км². Найвища точка — вершина гори Триглав (2864 м), найнижча — узбережжя Адріатичного моря — 0 м.

Словенія розташована в Альпійсько-Дунайському регіоні Центральної Європи. Виділяють чотири основні природно-географічні регіони: на північному заході знаходяться Альпи (Юлійські, Кам'янсько-Савінський хребет, хребет Караванке, що займають 42 % території), на північному сході — Паннонська (Середньодунайська) низовина (28 %), на півдні — Динарське нагір'я (21 %), що включає карстове плато Карст, що дало назву рельєфу такого типу, на заході — Середземноморське узбережжя (Адріатичне море, 9 %).

Більше половини території займають букові, дубові, хвойні ліси, в горах — альпійські луки, Примор'я — маквіс, на плато Карст — степова рослинність.

Геологія

Геологічна будова Словенії надзвичайно складна й різноманітна, що зумовлено її розташуванням у зоні контакту кількох великих тектонічних структур Європи. Територія країни лежить на межі Альпійської складчастої області, Динарської складчастої системи та Паннонської западини, що сформувало мозаїку порід різного віку й походження.

Найдавніші геологічні утворення представлені кристалічними сланцями, гнейсами та гранітами палеозойського віку, які виходять на поверхню переважно в східній частині країни (масив Похор'є). Значна частина Словенії складена осадовими породами мезозойського віку — вапняками, доломітами, мергелями, що є основою розвитку класичного карсту. Саме ці породи визначають характерний вигляд південно-західних районів країни.

Під час альпійського горотворення (кайнозой) відбулися інтенсивні складчасті та розломні процеси, які сформували сучасні гірські системи Юлійських Альп, Караванок і Камнік-Савінських Альп. У той самий час Паннонська низовина зазнала опускання й заповнення континентальними відкладами — глинами, пісками, лесами.

Словенія багата на карстові форми, які мають світове значення: численні печери, підземні річки, сифони та карстові джерела. Геологічні умови сприяли також утворенню родовищ корисних копалин — ртуті (Ідрія), свинцю й цинку, будівельного каменю.

Рельєф

Рельєф Словенії є одним із найрізноманітніших у Європі, незважаючи на відносно невелику площу держави. Тут поєднуються високі гірські масиви, карстові плато, пагорбкуваті рівнини та вузька приморська смуга. Така строкатість зумовлена складною геологічною історією та активними тектонічними процесами.

Рельєф країни переважно гористий. Північ і північний захід країни займають Альпійські гори, серед яких найвищими є Юлійські Альпи , які переходять у мальовничий куполоподібний масив лісів — Похор'є. Саме тут розташована найвища точка Словенії — гора Триглав (2864 м). Герб Словенії являє собою щит з вузькою червоною облямівкою в підставі і з боків, в блакитному полі якого двічі хвилясто вирізана срібна фігура, що є символічним зображенням гори й Адріатичного моря. Для альпійського рельєфу характерні гострі гребені, глибокі льодовикові долини, карові озера та круті схили. Сліди плейстоценового зледеніння добре збереглися у вигляді морен і трогових долин.

Південно-західна частина країни належить до Динарського карсту, де домінують плато, пологі височини, карстові улоговини та провальні форми рельєфу. Поверхневі водотоки тут рідкісні, а рельєф часто має «порожнистий» вигляд через розвиток підземних порожнин.

Центральні райони представлені передгір'ями та міжгірськими котловинами, зокрема Люблянською улоговиною, яка є важливим осередком заселення. Схід країни поступово переходить у хвилясту Паннонську низовину, де переважають рівнинні та слабкохвилясті форми рельєфу, сприятливі для землеробства.

Клімат

Клімат Словенії вирізняється великою різноманітністю, що зумовлена складним рельєфом, широтним положенням та впливом різних повітряних мас. На відносно невеликій території чітко проявляються риси помірно континентального, альпійського та середземноморського кліматів.

У центральній та східній частинах країни переважає помірно континентальний клімат із теплим літом і холодною зимою. Середні температури січня коливаються від –2 до 0 °C, а липня — від +18 до +22 °C. Для цих районів характерні чітко виражені сезони та помірна кількість опадів (800—1200 мм).

У високогірних районах Альп панує альпійський клімат, який відзначається значною кількістю опадів, тривалими сніговими зимами та прохолодним літом. Тут річна сума опадів може перевищувати 3000 мм, а сніговий покрив зберігається протягом 5–6 місяців.

На узбережжі Адріатичного моря формується середземноморський клімат з м'якою вологою зимою та спекотним сухим літом. Середні зимові температури рідко опускаються нижче +5 °C, що створює сприятливі умови для вирощування теплолюбних культур.

Важливу роль у кліматі відіграють місцеві вітри, зокрема бора — холодний поривчастий вітер, характерний для карстових і приморських районів. Загалом клімат Словенії сприятливий для життя, туризму та різних видів господарської діяльності.

Внутрішні води

Словенія належить до найбагатших на водні ресурси країн Європи. Густа річкова мережа, численні джерела, озера та підземні води є наслідком значних опадів і особливостей геологічної будови, насамперед розвитку карсту.

Більша частина території країни належить до басейну Чорного моря, зокрема через річки Сава, Драва та Мура, які є притоками Дунаю. Річка Сава має ключове значення для центральних районів Словенії, проходить через Люблянську улоговину та використовується для гідроенергетики. Драва і Мура відіграють важливу роль у водозабезпеченні та зрошенні східних територій.

Менша частина країни належить до басейну Адріатичного моря, куди стікають річки Соча, Река та короткі прибережні водотоки. Річка Соча відома своєю винятково чистою бірюзовою водою та глибокими каньйонами.

Особливістю водної системи Словенії є карстові підземні води. Багато річок зникають у понорів і знову виходять на поверхню за десятки кілометрів. Яскравий приклад — озеро Церкниця, яке є періодичним і змінює свою площу залежно від сезону.

Озера Блед і Бохинь мають льодовикове походження й є важливими рекреаційними об'єктами. Внутрішні води Словенії мають велике екологічне, господарське та туристичне значення.

Ґрунти

У Альпійських районах переважають малопотужні гірсько-лісові бурі ґрунти та дерново-бурі ґрунти, які формуються на кристалічних і карбонатних породах. Вони характеризуються значною кам'янистістю, підвищеною кислотністю та обмеженою родючістю, що зумовлює переважно лісове використання територій.

У карстових районах Динарського плато поширені специфічні ґрунти — червоноземи, які утворилися внаслідок вивітрювання вапняків і доломітів. Ці ґрунти збагачені оксидами заліза, мають червоний колір і часто залягають у пониженнях рельєфу. Незважаючи на обмежену потужність, вони придатні для садівництва та виноградарства.

На Паннонській низовині та в міжгірських улоговинах сформувалися більш родючі ґрунти — алювіальні, лучно-чорноземні та лесові ґрунти. Вони активно використовуються в сільському господарстві для вирощування зернових, кукурудзи та кормових культур. На узбережжі Адріатичного моря трапляються середземноморські коричневі ґрунти, сформовані в умовах м'якого клімату.

Історія

На території Словенії відомо понад 600 різночасових городищTruhlar F. Gradišča utrjene naselbine v Sloveniji // AV. — 1981. — S. 530—538. З них понад 70 % (450) збудовано протягом ранньозалізної добиБ. Завітій. Історія досліджень городищ ранньозалізної доби в Словенії (за матеріалами словенської літератури) / Вісник Інституту археології Збірник наукових праць. — 2008, Вип.3..