Імпе́рія Ахемені́дів ( ) — стародавня держава VI — IV ст. до н. е. в Азії, створена перською династією Ахеменідів, перша з перських імперій.
Початок, експансія та загибель імперії Ахеменідів Династія Ахеменідів веде початок від Ахемена, вождя союзу перських племен, син якого Теісп 643 року до н. е. заснував Перське царство. Нащадок Теіспа Кір Великий, що правив (558—530) в Парсі і Аншані (Півн. Елам), заснував величезну Перську імперію, що об'єднала більшість країн Близького і Середнього Сходу. 550—549 до н. е. була захоплена Мідія, протягом подальших трьох років були завойовані країни, що входили до складу колишньої Мідійської держави. 549/548 до н. е. захоплено Елам, повалено останнього царя Халкаташа. 547 до н. е. Кілікія без спротиву підкорилася. Її правитель Сіеннесіс II отримав фактично автономний статус. 546 до н. е. — захоплення Лідії, Лікії і грецьких міст Малої Азії. Між 545 і 539 до н. е. — захоплення значної частини Середньої Азії. Було підкорено Бактрійське кавійство, що володіло власне Бактрією, Маргіаною і частиною Согдіани. 12 жовтня 539 до н. е. — захоплений Вавилон, Кір Великий коронований як вавилонський цар. 530—529 до н. е. — похід проти сакско-массагетських скіфських племен Середньої Азії. 525 до н. е. — перський цар Камбіз захоплює Стародавній Єгипет після битви при Пелусії. 522 до н. е. — невдала змова магів на чолі зі Смердісом (Гауматою). Придушення змови Дарієм I, сином Гістаспа (Віштаспа), що убив Гаумату 29 вересня 522 до н. е. Початок панування Дарія I. Перенесення столиці в новозбудоване місто Персеполіс. 521 до н. е. — придушення Дарієм і його воєначальником Інтіферном вавилонського заколоту, на чолі якого є самозванці, що видають себе за Навуходоносорів, — спочатку Нідінту-Бел (відомий як Навуходоносор III), потім вірменин Арахі (Навуходоносор IV). Після цього було пригнічено декілька повстань в провінції, які підняли інші претенденти на трон. Дарій I остаточно приходить до влади і на згадку про ці події встановлює Бехістунський напис. 521—486 до н. е. — правління в Персії Дарія I. Для зміцнення своєї влади, Дарій I будує нову столицю Парсу, відому грекам як Персеполіс («Місто Персів»), що стала четвертою резиденцією поряд з Пасаргадами, Екбатанами і Сузами, і збільшує число своєї особистої варти, «Безсмертних», що перетворилися на 10-тисячну гвардію. Хоча Дарій підсилив і розширив завоювання своїх предків, але залишив слід в перській історії саме як адміністратор. між 519 і 512 до н. е. — захоплені острови Егейського моря, Фракія, Македонія і північно-західна частина Індії. 512 до н. е. — адміністративна реформа: разділ імперії на сатрапії на чолі з сатрапами, кількість яких в різні часи коливалося в межах 20-24 сатрапій. 511 до н. е. — підкорення Фракії. 500—494 до н. е. — заколот грецьких колоністів в Іонії на чолі з Арістагором Мілетським проти перського панування, підтримане двома полісами материкової Греції — Афінами і Еретрією водночас використане персами як привід для війни з еллінами. Спочатку повсталим мешканцям Мілета вдається розгорнути наступ на Сарди, проте незабаром вони втрачають ініціативу і відходять до Ефеса, а вже в 497 до н. е. перси приступають до розгрому повстання в Іонії, в 496 до н. е. Дарій I знищує повсталий Мілет, а його населення виселяє в Месопотамію, а в 494—493 роках до н. е. він остаточно розправляється з повстанням грецьких колоній в Іонії. 490 до н. е. — Марафонська битва. Поразка персів від грецької армії Мільтіада. 484 і 482 до н. е. — повстання проти перської влади в Вавилоні. Царем Вавилону проголошений Шамаш-Ерібу, проте незабаром повстання придушене перською армією, перси вивозять з Вавилону ідол Бела-Мардука, ліквідують автономію Вавилонії і вавилонське громадянство. 480 до н. е. — вторгнення в Грецію армій Ксеркса. Ця кампанія відома, перш за все, битвами при Фермопілах, при Саламіні та при Платеях, що показали перевагу грецької демократії і героїзм воїнів Еллади. 404 до н. е. — відокремлення Єгипту від Перської імперії і відновлення незалежності з корінними фараонами XXIX династії (404—343 до н. е.). 401—400 до н. е. — династична боротьба в Перській імперії між царем Артаксерксом II Мнемоном і претендентом на перський трон — братом Артаксеркса, вихованим у грецьких традиціях Кіром Молодшим, що мав у розпорядженні грецьких найманців на чолі з Клеархом. Поразка Кіра Молодшого в битві при Кунаксі ще сильніше поглибили кризу. В 334 до н. е. македонський цар Александр Великий вторгся на територію держави Ахеменідів. Цар Дарій III став зазнавати поразок. В 331 до н. е. відбулася вирішальна битва при Гавгамелах, невдовзі після якої Перська держава припинила своє існування, а провінції та народи колишньої імперії були підкорені Александром Великим.
Управління Столицями були Персеполіс (осіння столиця), Пасаргади (церемоніальний і релігійний центр), Вавилон (весняна столиця), Сузи (зимова столиця) та Екбатана (літня столиця). Площа імперії на піку свого розвитку становила близько 8 млн км²Aedeen Cremin. Archaeologica: The World's Most Significant Sites and Cultural Treasures. Global Book Publishing Pty Ltd, p. 224 (2007). ISBN 9780711228221 і поширювалася на три континенти.
В основі державного управління знаходилися принципи універсализму царської влади, просторова протяжність (від моря до моря, від пустелі до пустелі), каталогизація імперії (кордони, орієнтація за боками світу, перелік провінцій
На чолі стояв цар царів з династії Ахеменідів. Йому належала вища політична, військова і судова влада. Йому допомагали радники і почт з представників родини та вищої перської знаті. Останніх називали бандака (послідовники). На чолі усіх чиновників (царської канцелярії) стояв хазарпат (азабарит), який водночас був очільником царської гвардії (першої тисячі «безсмертних»), займався церемоніалом і контролював царські аудієнції. У пізній період запроваджено другу посаду хазарпата, що очолював елітну кінноту, що складалася з родичів царя. З часів Дарія I призначали офіційного спадкоємця трону (пассатанум). Придворним господарством керував фарнак, що опікувався також державними крамницями уздовж царських доріг.. З часом значного впливу на політику та управління набули царські євнухи.
Цар розглядав лише найскладніші судові випадки та випадки за участю знаті й членів правлячої династії. Цар був в уявленнях сучасників захисником істини (арта) та ворогом брехні (друдж). Іншими судовими питаннями опікувався датабар (головний суддя).
Цареві допомогали «очі та вуха царя» (на кшталт інспекторів, греки їх називали офтальмоямиXenoph. Cyrop., VIII, 6; ), що подорожували імперією та повідомляли про стан справ на місцях. При цьому місцеві чиновники на місцях щорічно відправляли звіти. Для покращення надання інформації до столиці й від царя царів до чиновників Кір II створив інноваційну поштову систему по всій імперії, що базувалася на кількох поштових станціях, які звалися чапар-хане, де працювали бодпо (поштарі). Естафети кінних кур'єрів (ангаріїв) могли досягати найвіддаленіших районів за 15 днів.
Мовою, на яких стадалися державні та чиновниці бюрократичні тексти (у вигляді клинописів), до 458 року до н.е була переважно еламська, потім — на вавилонському діалекті аккадської мови та частково арамейською мовоюPersepolis Fortification Archive. Archived 29 September 2016 at the Wayback Machine Oriental Institute — The University of Chicago. У VI—V ст. до н. перська адміністрація користувалася еламським письмом і мовою для діловодства, у Персеполісі було знайдено багато тисяч господарських і адміністративних документів царського двору, складених еламськими переписувачами. Втім з часів Дарія I арамейська мова стала загальнодержавною мовою адміністративної системи. Давньоперська мова при складані звітів, дописів державних управлінців майже не використовуваласяStolper, Matthew W. and Tavernier, Jan (2007), From the Persepolis Fortification Archive Project, 1: An Old Persian Administrative Tablet from the Persepolis Fortification. З часів Артаксеркса II використання давньоперської мови покращилося. З правління царя Артаксерка III адміністративне листування Ахеменідів також частково велося грецькою мовою, що робило її широко використовуваною бюрократичною мовою.
Цар царів обдаровував своїх підданих подарунками як заохочення за хорошу службу чи особливі досягнення (порятунок життя царя або його родича, захист довірених територій, здійснення подвигу у присутності царяDiod. Sic. XV. 10.3). До царських подарунків належали коштовний перський одягу; коштовності (царська золота вуздечка, золоті браслети, намиста, мечі-акінакі, геми, персні, торевтика); монети (золоті дарики); землі (нагороджені земельними наділами називалися «оросангами»Hdt. VIII. 85); призначення на високі посади при дворі; право називатися «другом» або «співтрапезником» монарха; а також дозвіл на шлюб із дочкою царя царів (без прав на трон)Briant P. Op. cit. P. 309.
Адміністративний поділ
Територія Перської імперії при Ахеменідах охоплювала території від Греції і Лівії до Індії. Держава була розділена на 20 військово-адміністративних округів (сатрапій), на чолі яких стояли спеціальні чиновники (сатрапи), яких призначали з представників перської та мідійської знаті. В часи розквіту імперії скількість сатрапів сягала 30. Згідно з Бехістунським написом, за часів правління Дарія I було 23 сатрапії: Парса (Персія), Увая (Елам), Бабір (Вавилонія), Атура (Ассирія і Арам), Арабая (Аравія), Мудрая (Єгипет), Скудра (Фракія), Спарда (Лідія), Янна (Іонія), Мада (Мідія), Арміна (Вірменія Магна), Катпатука (Каппадокія), Партава (Парфія), Зрака (Дрангіана), Харайва (Арея), Уварізмій (Хорезм), Бакстріс (Бактрія), Сугунда (Согдіана), Гадара (Гандхара), Сака (Скіфія), Татаг (Саттагідія), Харауватис (Арахозія) та Мака. Потім додалася ще сатрапія —Гелеспонтська Фригія, яку було виокремлено зі Спарди.
З часом навіть утворили династії, що панували у певних сатрапіях: Кілікії (Сіеннесіс), Карії (Адусіди, Гекатомниди), Лікії (Гарпагиди), Каппадокії (Отаніди), Пафлагонії (Кориліди), Вірменії (Гідарниди, Оронтиди), Геллеспонтської Фригії (Фарнакиди), Атура (Белшуну). Протягом тривалого часу сатрапами Лідії були нащадки Артаферна, брата Дарія I.
Сатрапії в свою чергу були великими (поєднували декілько колишніх царств) й основними (в межах захопленого царства). Сатрапії поділялися на фратари (на кшталт округу), на чолі яких стояли фратараки (в іраномовних сатрапіях) і пеха (в Вавилонії, Ассирі, Арамі та інших неіранських сатрапіях). На чолі міст та великих селищ в сатрапіях були пекіди, що підпорядковувалися фратараку.
Правництво Джерелом права в імперії був цар царів. Кожен з правителів Ахеменідів ухвалював важливі закони і видавали царські накази (дикрона (dkrwnh). Кир II та Дарій I є найвідомішими законодавцями, які заборонили рабство та примусову працю серед персів та мідійців, визнали права людей на життя, власність, роботу та заробітну плату. Кир II гарантував свободу віросповідання, вільне дотримання традицій та вільне пересування. Дарій I оприлюднив божественні закони, які стосувалися зороастризму.
Разом з тим зберігалися правові традиції підкорених народів. Найвищого розвитку досягає вавилонське право, яке стає взірцем для правових систем інших регіонів імперії, хоча й зазнала певного впливу перських звичаєвих правових норм та термінології.
Суспільство Привілейованим становим були представники правлячої динатсії та персько-мідійська аристократія. Давньоперський термін кага позначав вільне чоловіче населення громад іранських народів, яке мало право носити зброю та брати участь у народних зборах, де відбувалися вибори політичного лідера. З населення цих громад (кага) у процесі становлення імперії виділилися головні перські пологи, які згодом відокремилися в перську аристократію. За ними йшла місцева аристократія сатрапій. Значний прошарок становили селяни різного статусу, торгівці, фінансисти, ремісники, раби.