Черві́нець () — традиційна російська назва крупних золотих монет іноземного та власного карбування. Назва походить від словосполучення «червоне золото» — старовинної назви високопробного виду золота.В. В. Зварич «Нумизматический словарь» docme.su Процитовано 30 квітня 2022
Спочатку це золота монета вагою приблизно 3.3-3.5 г без номіналу, еквівалентна в різний час 2—3.5 срібним рублям. Перший відомий червінець російського карбування, угорський золотий, був виготовлений у XV столітті за Івана III. Іноді червінцями називали будь-які великі золоті монети, зокрема імперіали та півімперіали.
Червінцями з початку XX століття часто називають банкноти номіналом у десять одиниць (наприклад, рублів, також гривень, євро тощо), що пов'язано з випуском РРФСР у ході грошової реформи 1922—1924 років банкноти 1 червінець, забезпеченої тією ж кількістю золота, що містилося в монеті 10 рублів епохи правління імператора Миколи II. У невеликій кількості випускалися і золоті монети номіналом в один червінець із зображенням селянина-сіяча на лицьовій та герба РРФСР на звороті. За ваговими характеристиками (8.6 г 900 проби) та розмірами монета червінець повністю відповідала дореволюційній монеті 10 рублів.
Червінці у царській Росії
Дукати іноземного карбування
У 1252 році Флоренція випустила золоту монету вагою 3.537 г, яка незабаром отримала назву «флорин». Аналогічну монету — дженовіно — почала карбувати Генуя. У 1284 році їх приклад наслідувала Венеція, чиї монети — дукати (з XVI століття вони стали називатися цехінами) — спочатку важили трохи більше флоринів, але потім зрівнялися масою з ними. З часом назва «дукат» закріпилася по всій Європі як синонім високопробної золотої монети вагою близько 3.5 г. Наслідування ним карбували майже всі країни Європи, деякі — аж до нових часів. Основні типи цих наслідувань: угорський, німецький та голландський дукати. Перший (угорський) тип був добре відомий у Східній Європі та Росії, став прообразом польського злотого, російського золотого (червінця), а також безпосередньо угорського форинту. У Німеччині наслідування цехінам та флоринам спочатку називалися гульденами (пізніше гольдгульдеами), але через швидке зниження ваги та необхідність повернення до прообразу 1559 року було прийнято найменування «дукат» (гульденами та флоринами стали називати срібні монети). Голландські дукати почали карбувати порівняно пізно (тільки у 1586 році), але в таких кількостях, що у XVII—XVIII століттях вони стали одними з найважливіших монет світової торгівлі. Деякі країни (зокрема, Австрія) карбували дукати до Першої світової війни.
У Росії іноземні золоті монети з високоякісного металу, що мали вагу дуката (близько 3,5 г) називали червінцями. Здебільшого це були голландські й угорські дукати та цехіни.
Червінці російського карбування
Починаючи з Івана III до Петра I в Московії карбувалися свої золоті монети, які також називалися червінцями або червоними, проте вони використовувалися, в основному, як нагородні знаки. На них зображався або двоголовий орел з обох боків, або погрудний портрет царя та двоголовий орел.Фенглер Х., Гироу Г., Унгер В. Словарь нумизмата. — : Радио и связь, 1982.
У результаті монетної реформи Петра I у Росії запроваджено нову грошову систему і з'явилися перші золоті монети — червінці. За масою (3.47 г) та пробою (986) вони цілком відповідали угорському дукату (угорському золотому, угорці). Також випускалися монети номіналом у два червінці масою 6.94 г. Перші червінці викарбували 1701 року в кількості 118 екземплярів.Первая русская золотая монета продана на аукционе за . Зазвичай червінці використовувалися лише у торгівлі з іноземцями.
Червінець 1706 року (дата літерами) відомий у золоті в єдиному екземплярі. З колекції Бірона він потрапив до музею Відня. Хоча в приватних колекціях в Росії є золоті червінці 1706 року, як знятий з підвіски, так і без вад. В Ермітажі присутній екземпляр у низькопробному сріблі, що є справжнім (пробним, згідно науковцю-нумізмату В. В. Узденікову).В. В. Уздеников, «Монеты России 1700—1917», , 2004, стр. 109, 161, 171. Відомі новороби цього червінця у високопробному сріблі та у міді. Нумізмат Б. С. Юсупов зазначав у своїй книзі «Монети Російської імперії» (Казань, 1999, стор. 231), що раніше червінець 1706 року в сріблі розглядався як шостак. На сьогодні червінець 1706 року в низькопробному сріблі є невідомою монетою російської нумізматики. При підтвердженні проби срібла (близько 210) його слід визнати першим шостаком. Є два види штемпеля: без ордену на грудях та з орденом на грудях. У кожному виді є кілька варіантів штемпелів із дрібними відмінностями у деталях. Вартість новороба у високопробному сріблі у 2010 році складала близько 50 тисяч рублів у стані XF. Описаний червінець 1706 року (зразка 1707 року) з літерами гравера IL-L. На внутрішньому ринку золоті червінці мали ходіння з розрахунку 2 рублі 20 копійок — 2 рублі 30 копійок.
За Петра I червінці карбувалися з 1701 по 1716 роки, потім, для використання всередині країни, карбувалися золоті монети номіналом у два рублі з меншою пробою. На них зображувався покровитель Росії Святий Андрій Первозваний. У 1729 році Петром II було відновлене карбування червінців. За часів царювання Єлизавети Петрівни на червінцях крім року також наносилися відомості про місяць і, рідше, дату карбування. На реверсі червінців Єлизавети зображався герб — двоголовий орел, а на реверсі подвійного червінця — зображення Святого Андрія.
При Павлі I було ненадовго відновлено карбування золотих монет без номіналу з масою та пробою, звичайною для червінця, проте від них швидко відмовилися, налагодивши випуск 5- та 10-рублевих монет з високою 986 пробою, яка згодом була знижена до 916 (88/96). Надалі монети без номіналу не випускалися.
Розподіл карбування монет за рокамиУздеников В. В. Монеты России: 1700—1917. — : ДатаСтром, 1992. — ISBN 5-7130-0026-5.ІмператорЧервінецьПодвійний червінецьПетро I1701—1703, 1706—1707, 1710—1714, 17161701—1702, 1714Петро II1729Анна Іоаннівна1730, 1738, 1739Єлизавета1742—1744, 1746—1749, 1751—1753, 1755—17591749, 1751, 1755Петро III1762Катерина II1762—1783, 1785—1786, 1795—1796Павло I1796, 1797Олександр I1802, 1804—1805
Платинові червінці
У середині ХІХ століття у Росії карбувалися монети з платини, які іноді називали білими або уральськими червінцями. До 1827 року у російській скарбниці накопичилися великі запаси платини, видобутої з уральських розсипів. Кількість платини була настільки велика, що її продаж обвалив би ринок металу, тому було вирішено пустити ці запаси в монетний обіг. Ініціатором карбування платинових монет був граф Канкрін. Монети з неочищеної платини (97 %) карбувалися з 1828 по 1845 роки номіналами у 3, 6 і 12 рублів. Подібні рідкісні для Росії номінали з'явилися внаслідок того, що для зручності карбування розмір їх обраний як у 25 копійок, полтини і рубля, відповідно, в такому обсязі й було металу на цю суму.
Це був перший випадок у монетній справі, коли монети, що карбувалися, майже повністю складалися з платини. До цього платина використовувалася для монет лише як лігатура до золота чи міді (при підробці монет).Платиновые монеты: история, коллекционирование, цены — статья из журнала «Антиквариат, предметы искусства и коллекционирования» № 7—8 (9), 2003 г.
Голландські дукати російського карбування
З 1735 по 1868 роки на Петербурзькому монетному дворі таємно карбувалися точні копії голландських дукатів (червінцев), що отримали в офіційних документах назву «відома монета». Спочатку вони призначалися лише для закордонних платежів і виплати платні російським військам, що проводили військові дії у Середній Азії, на Кавказі й у Польщі, звідки вони у підсумку потрапили й у внутрішній обіг. Місцеві назви монет — лобанчик, арапчик, пучковий (через зображеного на монеті воїна з пучком стріл). У самій Голландії карбування цих червінців було припинено 1849 року (це остання дата на російських копіях), а у Росії випуск цих монет припинився 1868 року після протесту голландського уряду.
Десять рублів При Миколі II в 1898—1911 роках карбувалися золоті 5-, 7.5-, 10- і 15-рублеві монети зі сплаву 900 проби. Вміст чистого золота в 10-рублевій монеті — 1 золотник 78.24 долі (7.74235 г). Загальна вага монети — 8.6 г. Згодом, після грошової реформи 1922—1924 років, цю монету також стали іноді називати «червінцем», хоча насправді вона такою не була. Ця назва закріпилася за нею тому, що червінцем стали називати базову грошову одиницю спочатку РРФСР, а потім СРСР, до якої було прирівняно 10 радянських карбованців і яка, як і царський десятирублевик, містила 7.74235 г золота.
Червінець в Радянській Росії
Паперовий червінець Перші роки радянської влади були відзначені деградаційною тенденцією системи грошового обігу та високим темпом зростання інфляції. У сфері обігу перебували царські кредитні білети, думські гроші, «керенки», цінні папери і «радзнаки», котрі не користувалися довірою населення. Перша деномінація 1922 року (обмін був проведений у співвідношенні 1:10 000) впорядкувала грошову систему, але не змогла зупинити інфляцію. На XI з'їзді РКП(б) було ухвалено рішення про створення стійкої радянської валюти, у резолюції з'їзду вказувалося:
Була дискусія щодо того, як назвати нові гроші. Висувалися пропозиції відмовитися від старих найменувань та запровадити нові, «революційні». Наприклад, працівники Наркомфіну пропонували називати одиницю твердої радянської валюти «федералом». Пропонувалися також і традиційні назви: «гривня», «цілковий» та «червінець». У зв'язку з тим, що гривнями називалися гроші, що мали ходіння в Україні під владою УНР, а «цілковий» асоціювався зі срібним рублем, було прийнято рішення назвати нові гроші «червінцями».Первые бумажные гривны. (электронная версия статьи )
У жовтні того ж року Державному банку надали право на випуск банківських білетів у золотому обчисленні номіналом 1/2, 1, 2, 5, 10, 25 та 50 червінців.«Конец коммунизма: 95 лет советскому червонцу», BBC, 27.11.2017 Ці гроші були повністю забезпечені державою запасами дорогоцінних металів та іноземної валюти, товарами та векселями надійних підприємств. Вже до їх випуску дореволюційний золотий рубль став основою фінансових розрахунків у РРФСР, й у 1922 року він був легалізований як платіжний засіб.
27 листопада 1922 року почалося надходження в обіг банкнот номіналом в 1, 3, 5, 10 та 25 червінців. Від купюр у 1/2, 2 та 50 червінців було вирішено відмовитися, хоча у 1928 році купюра у 2 червінці вийшла в обіг. На банкнотах було зафіксовано, що 1 червінець містить 1 золотник 78.24 долі (7.74 г) чистого золота, і навіть говорилося, що «початок розміну встановлюється спеціальним урядовим актом».
Золота десятка оцінювалася на ринку у 12 500 карбованців радзнаками 1922 року; Держбанк оцінював один червінець у 11 400 карбованців радзнаками.
Червінець був зустрінутий населенням з довірою і розглядався скоріш не як засіб обігу, а як негрошовий цінний папір. Багато хто розраховував на те, що відбудеться обмін паперових червінців на золото, хоча жодного урядового акта про вільний розмін червінців на дорогоцінний метал так і не вийшло. Проте населення міняло паперові червінці на царські золоті монети і навпаки, іноді навіть з невеликою переплатою за паперові банківські білети (через зручність ліквідності та зберігання).Золоті монети в один червінець за вагою (8.6 грама), розміром і пробою точно відповідали царським золотим десятирублевикам, що ходили з 1897 року. Завдяки цьому курс червінця залишався стабільним, що дало міцний ґрунт для розгортання НЕПу.
Існує думка, що введення «твердих» грошей означало фіаско більшовицького соціального експерименту через п'ять років після його початку.
Посилення червінця