Десна́ — річка в Україні (Сумська, Чернігівська, Київська області) та Росії (Смоленська та Брянська області). Ліва притока Дніпра (басейн Чорного моря). За площею водозбірного басейну Десна посідає друге місце серед приток Дніпра (після Прип'яті).

У XIX—XX століттях на Десні активно розвивалося судноплавство, але на початку XXI століття річка втратила транспортне значення.

Опис Довжина 1130 км (із них в Україні 591 км). Площа басейну 88,9 тис. км² (за водозбірною площею Десна посідає друге місце серед приток Дніпра). Площа водозбору річки Десна на території України становить 33820 км²Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1999 році / Міністерство екології та природних ресурсів України. — К., 2000Зуб Л. М. Малі річки України: характеристика, сучасний стан, шляхи збереження . Долина переважно трапецієподібна, у верхній та середній течії асиметрична — з низьким лівим і високим правим берегом; нижче береги пологі, піщані. Заплава заболочена, багато проток, стариць та озер. Річище звивисте, завширшки до 450 м (пересічна ширина 200 м). Глибина річки 2—4 м (максимальна 17 м). Похил річки 1 м/км.

Живлення переважно снігове, навесні часті повені, влітку (в межень) рівень води спадає на 3—4 м. Швидкість течії у межах Київської області дуже висока як для рівнинної річки.

Мінералізація води р. Десна (м. Чернігів) в середньому становить: весняна повінь — 271 мг/дм³; літньо-осіння межень — 351 мг/дм³; зимова межень — 376 мг/дм³Горєв Л. М., Пелешенко В. І., Хільчевський В. К. Гідрохімія України. К.: Вища школа, 1995. — 307 с. ISBN 5-11-004522-4.

Географія Починається Десна на Смоленській височині. Тече переважно на південь/південний захід. Впадає до Дніпра в Київській області вище Києва.

Притоки На своєму шляху приймає 17 правих та 13 лівих значних приток, серед них найбільші — Судость, Снов, Сейм, Остер.

Інші притоки: Праві — Судость, Рогізна, Смяч, Малотечка, Ласка, Головесня, Убідь, Берествиця, Пулка, Бистрик, Стрижень, Білоус, Мена, Снов, Смячка, Молохва, Мета. Ліві — Рукав Десенка, Свига, Торкна, Свірж, Івотка, Остер, Болва, Навля, Нерусса, Доч, Шостка, Єсмань, Старик, Жорновець, Сейм, Стара Десна, Береза, Вересоч, Деменка, Угор, Вздвиж, Золотинка, Смолянка, Махнія, Старуха.

Міста на Десні Україна — Новгород-Сіверський, Чернігів, Остер. Росія — Єльня, Десногорськ, Жуковка, Брянськ, Трубчевськ.

Судноплавство

Середня глибина Десни в більшій частині її протяжности в Україні — 2—4 м, максимальна — 17 м.

У другій половині ХІХ століття активно розвивалося судноплавство на Десні, якою проходив зручний шлях від Новгорода-Сіверського до Києва. У цей період в Чернігові відбудовали пристань, на Десні з'явилися перші пароплави. З північних регіонів до Києва річкою перевозили залізні, стальні та скляні вироби, ліс, а звідти хліб, цукор, спирт, сіль тощо. На початку 1870-х років по Десні перевозилось 2 830 тис. пудів вантажу щорічно, а на початку 1880-х — вже 3 121 тис. пудів.

На межі ХІХ-ХХ століть Десною організували й поштово-пасажирські рейси. Так у 1890-х роках між Новгород-Сіверським та Макошиним ходили пароплави «Суворов» та «Варвара», які перевозили по 50 чоловік за один рейс, були також пароплавні рейси між Черніговом і Новгородом-Сіверським.

Після Другої світової війни на Десні тривав розвиток пасажирського та вантажного річкового транспорту. У 1956 році на воду спустили теплохід «Олександр Довженко», який майже 70 років він виконував регулярні рейси за маршрутом Київ — Чернігів.

У 1964 році в Чернігові відкрили річковий порт, до якого приписали Новгород-Сіверську пристань і причал Путивськ. До 1985 року там працювали два пасажирські теплоходи, буксирний катер і плавучий кран, який щомісяця обробляв близько 25,5 тисяч тонн вантажів. Новгород-Сіверщина була тоді одним із головних постачальників лісу, крейди, вапна та піску на Лівобережжі. Наприклад, з Путивського крейдяного кар'єру баржами доставляли до 500 тонн крейди за раз на Чернігівський силікатний завод.

Ще в 1980-х роках закінчився термін експлуатації більшості суден, які здійснювали пасажирські перевезення Десною, і з того часу пасажирів цією річкою більше не перевозили.

А в 1990-ті роки й Чернігівський річковий порт, і Новгород-Сіверська пристань зіткнулися зі значними труднощами: підприємство зазнавало збитків, а обсяги перевезень скорочувалися. У результаті Новгород-Сіверська пристань була остаточно ліквідована в 2012 році.

Регулярне судноплавство на Десні здійснювалося до 1990-х років на 535 км від гирла. Проте з 1990-х років воно занепало, і фарватер перестали регулярно поглиблювати. Так поступово Десна втратила транспортне значення.

Десна також має велике рекреаційне значення, позаяк на її берегах розташовано велику кількість пансіонатів. У межах України по Десні проходять популярні байдаркові маршрути з великою кількістю зручних стоянок.

Флора За геоботанічним районуванням заплава річки Десни належить до Поліської підпровінції Східноєвропейської провінції широколистяних лісів, до Чернігівсько-Новгород-Сіверського геоботанічного округу.

Класифікація рослинності

Перелік основних типів: Гідрофільна або водна флора(повністю занурені у воду рослини) та прибережно- водна (гігрофіти, поширені по берегах проточних і стоячих водойм); Лучно-болотяна: волого-лучна (болотисті та сирі торф’янисті луки), справжньолучна (справжні мезофільні луки), сухо-лучна (пустищні та остепнені луки) а також рослинність ділянок оліготрофних та мезотрофних боліт. Псамофітна: алювіальна флора (види піонерних угруповань на алювіальних відкладах річок і мулистих берегах водойм) та угруповання піщаних гряд (псамофітні луки, головним чином мезоксерофіти і ксеромезофіти).

Лісова флора — це широколистяні, мішані й соснові ліси, а також болотно-лісова — вербово-осокореві ліси, вільшаники і заболочені соснові ліси. Синантропна флора: сегетальна (види поширені переважно на орних землях, у посівах).

Представники Водна рослинність представлена на руслі р. Десни та акваторії її численних стариць.На руслі у зв’язку з швидкою течією справжня водна рослинність представлена виключно вздовж берегів, її формують зарості таких видів,як глечики жовті (Nuphar lutea (L.) Smith), рдесник пронизанолистий (Potamogeton perfoliatus L.), значно рідше плавун щитолистий (Nymphoides peltata (S. G. Gmel.) О. Kuntze.). На старицях, в залежності від ступеню їх заростання, трапляються гірчак земноводний (Polygonum amphybium L.), рдесник блискучий (Potamogeton lucens L.), латаття біле (Nymphaea alba L.), латаття сніжно-біле(N. candida J. et C. Presl.), сальвінія плаваюча (Salvinia natans (L.) All.), жабурник звичайний (Hydrocharis morsus-ranae L.), різак алоєвидний (Stratiotes aloides L.). Значно рідше на старицях чи відгалуженнях Десни можна зустріти зарості водяного горіха (Trapa natans L. s.l.). Гігрофітна рослинність

Гігрофітна рослинність представлена заростями прибережно-водної рослинності, яка є одним з найпоширеніших рослинних типів, що визначають зовнішній вигляд заплави. Вздовж швидкоплинної Десни цей тип рослинності представлений угрупованнями стрілолиста звичайного(Sagittaria sagittifolia L.) та сусака зонтичного (Butomus umbellatus L.), до яких часто долучаються частуха ланцетна (Alisma lanceolatum With.) Вздовж стариць і проток розвинуті злаково-осокові угруповання лепешняку великого (Glyceria maxima), осоки гострої (Carex acuta L.), куги озерної(Schoenoplectus lacustris (L.) Pall.). Особливістю деснянськихприбережно-водних рослинних комплексів є поширення в прибережній смузі рогозу вузьколистого (Typha angustifolia L.) та очерету звичайного (Phragmites australis (Cav.) Trin. ех Steud.).

Гідрофільна рослинність включає рідкісні угруповання, що занесені до Зеленої книги України (2009) угруповання формації сальвінії плаваючої Salvinieta natantis, угруповання формації латаття білого Nymphaeeta albae, угруповання формації латаття сніжно-білого Nymphaeeta candidae, угруповання формації глечиків жовтих Nuphareta luteae, угруповання формації водяного горіху плаваючого Trapeta natantis та угруповання формації ряски горбатої Lemneta gibbae.

Лучно-болотяна рослинність

Лучна рослинність заплави Десни представлена угрупованнями костриці червоної (Festuca rubra L. s. str.), тонконогу лучного (Poa pratensis L.) та лисохвосту лучного (Alopecurus pratensis L.)); остепненими угрупованнями — мітлиці виноградникової (Agrostis vinealis Schreb.), тонконогу вузьколистого (Poa angustifolia L.), куничника наземного (Calamagrostis epigeios (L.) Roth.); торф’янистими угрупованнями щучника дернистого Deschampsia caespitosa (L.) Beauv., осоки лисячої Carex vulpina L.) та болотистими луками (угруповання лепешняку плаваючого (Glyceria fluitans . Br.), мітлиці собачої (Agrostis саnіnа L.), очеретянки звичайної (Phalaroides arundinacea (L.) Rauschert.), бекманії звичайної (Beckmannia eruciformis (L.) H ost.). Найбільші площі тут займають ценози Alopecurus pratensis, Phalaroides arundinacea, Carex acuta, Festuca rubra. Популяції роду косарики (Gladiolus) поширені на помірно зволожених луках союзу Festucon. На надзаплавних підвищеннях на схилах південної, східної та західної експозиції, а місцями також у плакорних умовах прияружних частин правого корінного берега Десни трапляються фрагменти лучно-степової рослинності. У травостої домінують осока низька (Carex humilis Leys.), тимофіївка степова (Phleum phleoides (L.) Karst.), Agrostis vinealis, пирій середній (Elytrigia intermedia (Host) Nevski), тонконіг середній (Роа media Schur) та келерія гребінчаста (Koeleria cristata (L.) Pers.). Біля с. Гірки Новгород-Сіверського р-ну Чернігівської обл. у складі флори таких угруповань виявлені залізняк бульбистий (Phlomis tuberosa L.) та астрагал нутовий (Astragalus cicer L.). Виходи крейди трапляються вздовж правого корінного берега Десни, часом на крутих схилах балок, що впадають у долину Десни. На крейді формуються трав’яні угруповання з Poa angustifolia, костриці овечої (Festuca ovina L.), Agrostis vinealis, тонконога стиснутого (Роа compressa L.). У цих рослинних угрупованнях реліктових і специфічних для крейдяних виходів видів не виявлено. Це пояснюється тим, що описувана територія зазнала зледеніння. До виходів крейди тяжіють полин Маршаллів (Artemisia marschalliana Spreng.), еспарцет донський (Onobrychis tanaitica Spreng.), Carex humilis, твердоколос стиснутий (Sclerochloa dura (L.) Beauv.) У складі цього типу рослинності угруповання формації осоки низької Cariceta humilis, охороняється Зеленою книгою України (2009). Подекуди між заплавними валами трапляються ділянки мезотрофних та оліготрофних боліт, проте в межах долини р. Десни ці типи рослинності не мають суттєвого поширення.https://www.researchgate.net/publication/303303550_Desnyanskyy_ecocorridor

Фауна У Десні та її притоках водиться понад 35 видів риб, серед яких карась китайський, судак, головень, жерех (білизна), густера, лящ, вязь, чехоня, верховодка (уклейка), плотва, карась, окунь, короп, щука, вугор, сом, в'юн, йорж, носар, лин, стерлядь. Рибне багатство в останні роки зменшується через масове браконьєрство.

Ряд видів променеперих риб і 1 вид міног занесено до списків: МСОП , Бернської конвенції, "Червоної книги України" (2009).

Охоронні категорії міног і променеперих риб Десни: Види, що мають категорію МСОП (VU — вразливі) ​Стерлядь прісноводна Короп звичайний ​Види, занесені до Додатку 3 Бернської конвенції ​ Мінога українська Стерлядь прісноводна Білизна європейська Синець звичайний Клепець європейський Підуст звичайний Верховка звичайна Чехоня звичайна Гірчак європейський Білоперий пічкур дніпровський Рибець звичайний Щипавка звичайна В'юн звичайний Сом європейський Йорж Балона Бичок пісочник Тупоносий бичок західний ​Інші види

* Бистрянка російська Марена дніпровська Карась звичайний Озерний гольян звичайний Ялець звичайний Минь річковий Йорж носар Бичок-пуголовок зірчастий

Бабки