Дніпропетро́вська о́бласть (Дніпропетровщина) — область в Україні. Розташована у центральній, східній та південній частинах країни.
7 лютого 2019 року Верховна рада почала розгляд змін до Конституції щодо назви області. Більшістю у 240 голосів рекомендовано нову назву Січеславська. Щоб внести зміни до Конституції, необхідно рішення двох сесій Верховної ради.
Область було утворено 27 лютого 1932 року, коли ЦВК СРСР затвердив постанову IV сесії ВУЦВК від 9 лютого 1932 року про створення на території України п'яти областей.
Площа області становить 31,9 тис. км² (з 5,3 % площі території України це друга за територією в Україні область після Одеської). Населення — 3 300 309 осіб (на 1 червня 2013 року — тут живе 7,3 % населення держави, це друга за населенням область після Донецької). Центр області та найбільше місто — Дніпро. Інші великі міста: Кривий Ріг, Кам'янське, Нікополь, Павлоград, Самар.
Історія
Заселення краю, як свідчать результати археологічних досліджень, розпочалося близько 100 тис. років тому. Уздовж берегів Дніпра і Самари (у межах Верхньодніпровського, Дніпровського, Солонянського, Павлоградського та Петропавлівського районів) існує близько 80 місць, де знайдені кременеві знаряддя праці, поселення епохи палеоліту.
Територія області густо заселяється в епоху бронзи (III — початок I тисячоліття до н. е.). У VIII столітті до н. е. в степові райони Дніпропетровщини зі сходу прийшли скіфські племена. У цей час виникають перші залізодобувні рудні Криворіжжя.
Надалі придніпровські степи бачили багато войовничих народів, серед яких: сармати готи гуни авари булгари угорці (які переселялися до Паннонії) хозари печеніги половці
У VI—VIII століттях на берегах Дніпра в межах області виникають перші оселі літописних слов'ян. У період Київської Русі (IX—XII століття н. е.) річкою Дніпро проходив один з головних торговельних маршрутів середньовічної Східної Європи «З варяг у греки», який поєднував Балтійські країни з Кримом та столицею Візантії — Константинополем. Також Дніпром йшли на візантійські прибережні міста і варязькі дружини з київськими князями на чолі. На теперішньому Монастирському острові у межах сучасного міста Дніпра згідно з легендою 880-х років існував візантійський монастир, де зупинялись правителі Русі Ольга та Володимир. Біля Дніпровських порогів печеніги вбили князя Святослава, який повертався з походу на Балкани. Також тут було місце збору загонів руських князів перед походом на схід, де згодом відбулася битва на річці Калка з полководцями Чингісхана в 1223 році.
Монгольська навала 1239–1242 років спустошила і Придніпров'я.
Нове заселення краю пов'язане з виникненням та розвитком козацтва, що сформувалося в XV–XVI століттях на цих землях, які стали кордоном між посталими Великим князівством Литовським та Кримським ханством. Територія Дніпропетровщини стала ядром земель Війська Запорозького. З восьми Запорозьких Січей п'ять були на території області. Дніпропетровці по праву пишаються тим, що саме тут виникла одна з перших у Європі демократичних республік, якою, по суті, була Запорозька Січ.
У 1775 році згідно з указом Катерини II про ліквідацію Січі землі запорізьких козаків були примусово передані до складу Новоросійської та Азовської губерній Російської імперії, а самі козаки з 1792 року (після чергової російсько-турецької війни) переселені на Кубань, де повинні були знов виконувати роль буфера між внутрішніми областями імперії та войовничими кавказцями.
Завдяки політиці різноманітних пільг населення краю почало швидко зростати та в 1793 році вже налічувало 819 тис. осіб. У жовтні 1802 року була створена Катеринославська губернія, до складу якої увійшла і територія сучасної Дніпропетровської області. У другій половині XVIII та XIX столітті поступово зростає промисловість і торгівля. У 1825 році на Катеринославщині було 38 підприємств, у 1832 році — 54, в 1854 році — 120 і в 1860 — 288. Після реформи 1861 року губернія швидко перетворилася на центр промисловості Півдня країни. Кількість населення різко зросла. Якщо в 1884 році в губернії мешкало 1400 тис. осіб, то в 1901 році — 2800 тис. осіб.
Після відкриття Олександром Полем та початком промислового видобутку залізної руди біля Кривого Рогу прискорилось будівництво залізниць, нових підприємств добувної, обробної та металургійної галузей промисловості. На початку XX століття Катеринославська губернія займала перше місце в Україні щодо концентрації промисловості. На 1 січня 1900 року тут діяло 8 металургійних заводів-велетнів, збудованих переважно іноземцями.
У роки громадянської війни територія губернії неодноразово переходила з одних рук до інших, тут діяли: більшовицькі загони (промисловий Катеринослав був одним із центрів комуністичного руху на півдні колишньої Російської імперії) загони УНР війська гетьмана Павла Скоропадського (1918) німецькі та австрійські окупаційні війська (1918) загони Нестора Махна загони армії Денікіна (1919)
Після Громадянської війни почалося відновлення краю. При цьому раніше пропонувалося перейменувати місто Дніпропетровськ у Січеслав на честь Запорозької Січі, у 1919 році цю назву запропонувало Катеринославське українське учительське товариство.
У 1923–1925 роках у зв'язку з адміністративною реформою Катеринославська губернія була поділена на 7 округ, у тому числі Катеринославську, Павлоградську, Криворізьку. У 1926 році Катеринославський округ об'єднано з Павлоградським у Дніпропетровський. 27 лютого 1932 року на базі 5 округів була утворена Дніпропетровська область. Пізніше, в 1938 та 1939 роках, частина її території увійшла до складу новостворених Запорізької, Миколаївської та Кіровоградської областей, після чого область набула сучасних меж.
Російсько-українська війна Після повномасштабного вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року місто Нікополь та Нікопольська територіальна громада зазнають обстрілів з боку окупаційних сил Росії.Нікополь обстрілюють щодня, є райони, де не працює жоден оператор зв'язку — журналістка // Громадське радіо
З 26 серпня 2025 року Росія тимчасово окупувала частину області, а саме в Синельниківському районі села Запорізьке та Новогеоргіївка.
У березні 2026 року тривав український наступ на Олександрівському напрямку, під час якого українським Силам оборони вдалося звільнити майже всю територію області.
Хронологія історичних подій
300 000 — 10 000 р. до н. е. — датування стоянок первісних мисливців на території Дніпропетровської області (переважно на берегах Дніпра) Х—IX тис. до н. е. — Осокорівська палеолітична культура в Придніпров'ї. IX тис. до н. е. — Зимовниківська і Цариксько-Рогалицька мезолітичні культури в Придніпров'ї. VIII—VII тис. до н. е. — Курецька, Гребениківська і Донецька мезолітичні культури на території майбутньої Дніпропетровської області. VI—IV тис. до н. е. — Сурська протонеолітична культура на території Придніпров'я. V тис. до н. е. — на території області співіснують Сурська, Верьовкінська, Азово-Дніпровська і Києво-черкаська неолітичні культури. IV—III тис. до н. е. — на території області виявлені пам'ятки Нижньоданилівського типу, ямково-гребінцевої кераміки та Середньостогівської культури (ймовірно, пов'язаної з пра-індоєвропейцями), а також наступних за ними Деріївської, Квітянської, Нижньомихайлівської, Репінської, Животилівсько-Волчанської енеолітичних культур. III тис. до н. е. — на території області поширюються племена бронзової доби ямної та кемі-обінської культур. XX—XVI/XIII ст. до н. е. — на території області розповсюджуються племена катакомбної культурної спільноти, у тому числі Інгульської культури. XVII—XV ст. до н. е. — на території області мешкають племена культури багатовалікової (багатопружкової) кераміки. XVI—XII ст. до н. е. — на території області поширені представники племен зрубної культури. XIV—XII ст. до н. е. — на території області мешкають представники племен сабатинівської культури. XIII—X ст. до н. е. — на території Північного Причорномор'я панують представники білозерської та бондарихінської культур. IX—VII ст. — датування пам'яток кіммерійської й чорноліської (північ області) культур. VII—III ст. до н. е. — після вигнання кіммерійців Придніпров'я — один з основних центрів скіфської культури. III ст. до н. е. — III ст. н. е. — територія області — ареал розселення різноманітних сарматських племен; на крайньому півдні — пізньоскіфські поселення. III—IV ст. — правобережжя Дніпра під владою готів (черняхівська культура), на Лівобережжі — сарматські племена аланів. IV—V ст. — після розгрому готів у степах панують гуни, їх вторгнення і вигнання готів викликало Велике переселення народів V ст. — на території сучасної Полтавщини та прилеглих землях формується і розповсюджується навколо пеньківська культура(V—VII ст.), яку пов'язують з антами. VI ст. — вторгнення у Причорноморські степи зі сходу аварів, яких тіснили тюркські загони. VII ст. — степове Лівобережжя Дніпра під владою булгар (Велика Булгарія хана Кубрата 632—655 рр.) VIII—X ст. — землі Придніпров'я під владою Хозарського каганату. Х—XI ст. — землі Придніпров'я під владою печенігів. XI—XIII ст. — у степах Придніпров'я панують половці. 1242 — після походу татаро-монголів на чолі з Бату-ханом через південну Русь у Східну Європу у степах утворено монгольську державу Золота Орда, поділену на улуси. Межиріччя Дніпра і Дністра потрапило до улуса Куремси (1242—1258 рр.), а лівобережжя Дніпра — до улуса Мауці; територія області отримує назву «Дике Поле». XIV ст. — під тиском Великого князівства Литовського кордон з кочовиками відсунувся на південний схід за Дніпро і Самар, але степові південні землі Князівства залишались майже незаселеною окраїної. XV ст. — перші татарські набіги на руські землі ВКЛ і Московії; перша згадка про козаків (бій на Поділлі у 1489 р.); перший відомий похід козаків проти татар у 1492 р. з Києва уздовж Дніпра до Газикермена. XVI ст. — перші відомості про утворення козацької фортеці — запорозької січі нижче порогів Дніпра, початок заселення території області козаками. 1500 (або 1550) — перші відомості про козацьке містечко Самар у гирлі Самари. 1564 — відомі козацькі курені у Таромському. Томаківська січ (1564—1593). Люблінська унія 1569 р., за умовами якої українські землі Великого князівства Литовського, у тому числі запорожжя, після об'єднання з Польщею переходили до польської частини новоствореної Речі Посполитої. XVII ст. — Базавлуцька січ (1593—1638), Микитинська січ (1639—1652), Чортомлицька січ (1652—1709) на території майбутньої Дніпропетровщини, яка стає ядром запорозьких земель. 1600 — відомі богородицькі Хутори (тепер м. Підгороднє). 1604 — перша згадка про Царичанку. 1635 — будівництво польською владою фортеці Кодак над порогами. 1648 — Початок з Микитинської січі антипольського повстання Богдана Хмельницького 1648—1657 рр. Захоплення козаками Кодака. 6 травня 1648 — битва при Жовтих Водах — перша перемога повсталих козацьких загонів. 1650 (або 1660) — відомий Нові Кодаки. 1667 — Після закінчення повстання і московсько-польської війни 1564—1667 за умовами Андрусівського перемир'я запорожжя залишалось під спільним управлінням Речі Посполитої та Московії. 1672 — в Орловському Куті відомий Самарський Пустинно-Миколаївський монастир. 1686 — за умовами Вічного миру землі запорожців переходили під владу Московії. 1687, 1689 — невдалі 1-й і 2-й Кримські походи московсько-козацьких військ — пролягали у тому числі уздовж Дніпра через територію запорожжя. 1688 — будівництво першої на запорозьких землях московської колонії — богородицької Фортеці з посадом на місці старовинного козацького містечка Самар. 1709 — після поразки в ході Північної війни 1700—1721 рр. шведських військ Карла XII та козацьких загонів Гетьмана Івана Мазепи від московських військ під Полтавою останні знищили Чортомлицьку січ. Козаки, яким пощастило врятуватися, спорудили нову січ у турецьких володіннях у пониззі Дніпра.