Ри́нок фіна́нсових по́слуг — особлива форма організації руху фінансових ресурсів в економічній системі, яка за своїм призначенням має забезпечити юридичним, фізичним особам і державі належні умови для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних грошових засобів. За економічною сутністю ринок фінансових послуг — це економічні відносини, що виникають між фінансовими посередниками та іншими економічними агентами з приводу розподілу фінансових ресурсів, купівлі-продажу тимчасово вільних коштів і цінних паперів.

Об'єктивною передумовою функціонування ринку фінансових послуг є необхідність посередництва у взаємовідносинах між економічними агентами з приводу перерозподілу фінансових ресурсів. Кошти можуть бути в наявності в одних суб'єктів господарювання, а інвестиційні потреби виникають в інших. Ринок фінансових послуг виконує роль посередника руху коштів від їх власників до користувачів.

На ринку фінансових послуг визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові активи.

Об'єктами відносин на цьому ринку є фінансові послуги, що надаються юридичним і фізичним особам, які є власниками і користувачами фінансових активів, операції з фінансовими активами, що здійснюються в Інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством І за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Суб'єктами ринку фінансових послуг виступають власники фінансових ресурсів, їх користувачі, фінансові посередники, держава в особі спеціальних органів нагляду та контролю. Фінансовими посередниками є особи, які сприяють у налагодженні контактів і укладенні угод між власниками і користувачами фінансових ресурсів. Роль таких осіб виконують фінансові установи — юридичні особи, які надають одну чи декілька фінансових послуг та які внесені до відповідного державного реєстру у визначеному законодавством порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Перерозподіл фінансових ресурсів можливий в умовах чітко визначеної організаційної структури ринку, на якому укладаються угоди фінансового характеру.

Формування такого організаційного механізму можливе з боку держави і має ґрунтуватися на інституційній основі, що передбачає виокремлення функцій кожного учасника ринку. З організаційної точки зору ринок фінансових послуг є сукупністю фінансових інститутів, що обумовлюють перебіг коштів від власників фінансових ресурсів до їх користувачів під контролем державних органів управління.

Фіна́нсові по́слуги — це послуги фінансового посередництва або послуги з кредитування. Прикладом організацій, що надають фінансові послуги є банки, страхові, інвестиційні, лізингові, брокерські компанії та багато інших компаній.

Фінансові послуги — це найбільша за обсягом індустрія у світі, за даними на 2004 рік частина ринкової капіталізації цієї індустрії у S&P 500 становить 20 %.

Фінансові послуги складають великий і зростаючий сектор фактично у всіх розвинених економіках і таких, що розвиваються. Темпи зростання цього сектора особливо високі в тих економіках, які зазнають стрімкої модернізації. Торгівля фінансовими послугами також зростає швидкими темпами внаслідок комбінації нових і зростаючих ринків у країнах, що розвиваються та з перехідною економікою, лібералізації фінансів і торгівлі, використання нових фінансових інструментів і стрімких технологічних змін. Проте, сектор фінансових послуг набагато важливіший, ніж його прямий вплив на економіку.

Фінансові послуги є основою сучасної економіки. Будь-яка господарська діяльність так чи інакше залежить від послуг, які забезпечуються фінансовим сектором. Об'єктивною передумовою функціонування ринку фінансових послуг є необхідність посередництва у взаємовідносинах між економічними агентами з приводу перерозподілу фінансових ресурсів. Кошти можуть бути в наявності в одних суб'єктів господарювання, а інвестиційні потреби виникають в інших. Ринок фінансових послуг виконує роль посередника руху коштів від їх власників до користувачів.

Походження терміну Термін «фінансові послуги» набув ширшого вжитку у Сполучених Штатах Америки частково внаслідок ухвалення наприкінці 1990-х років Закону Гремма—Ліча—Блайлі, який дозволив злиття різних типів компаній, що на той час надавали послуги у сфері фінансів у США. Компанії зазвичай застосовують два різні підходи до ведення такого виду бізнесу. Перший підхід передбачає, що банк набуває страхову компанію або інвестиційний банк, зберігає бренди придбаних структур і включає їх до складу своєї холдингової компанії з метою диверсифікації доходів. За межами США (зокрема в Японії) до складу холдингових структур можуть входити також компанії, не пов’язані безпосередньо з фінансовими послугами. У такій моделі кожна компанія продовжує функціонувати відносно самостійно та зберігає власну клієнтську базу. Другий підхід полягає у створенні банком власного страхового або брокерського підрозділу з подальшим продажем відповідних продуктів наявним клієнтам банку, часто із заохоченням до використання кількох фінансових послуг в межах однієї установи.

Термін «індустрія фінансових послуг» у найпоширенішому значенні стосується насамперед комерційних банків, які забезпечують ліквідність ринку, інструменти управління ризиками та брокерські послуги для великих публічних компаній і багатонаціональних корпорацій. Діяльність таких установ здійснюється на макроекономічному рівні та може впливати на внутрішню політику й міжнародні відносини держав.

Банківські послуги

Як правило, у всіх країнах особливим чином регулюються ряд фінансових послуг право здійснення яких належить тільки банкам. До цих послуг відносяться:

залучення коштів на депозити; розрахунково-касове обслуговування; інкасація коштів, векселів, платіжних та розрахункових документів; купівля-продаж іноземної валюти в готівковій та безготівковій формах; видача банківських гарантій;

Існують фінансові послуги, які надаються не тільки банками: Кредитування (включаючи житлове кредитування або іпотеку); Факторинг; Форфейтинг; Грошові перекази.

Існує також поняття мікрофінансування і мікрофінансових послуг (мікрокредитування, мікрострахування тощо). Ці послуги надаються в країнах, що розвиваються і відсталих країнах людям, які через своє важке матеріальне становище не можуть претендувати на звичайні фінансові послуги.

Інвестиційно-банківські послуги

Управління активами; Довірче управління фінансовими ресурсами. Депозитарні послуги. Брокерські послуги. Фінансове консультування. Оцінка власності.

Страхові послуги

Страхові брокерські послуги. Страхування. Перестрахування.

Інше Лізингові послуги. Біржові послуги. Рейтингові послуги.

Див. також

Фондовий ринок

Примітки

Посилання Фінансові послуги //Словник фінансово-правових термінів / за заг. ред. д. ю.н., проф. Л. К. Воронової. – 2-е вид., переробл. і доповн. – К.: Алерта, 2011– 558 с. Фінансові послуги //

Онлайн-бібліотека по фінансовим послугам з управління активами .

Література Ринок фінансових послуг : навч. посібник. для студентів ден. і заоч. форм навчання спец. "Фінанси і кредит" / уклад.: С. В. Черкасова, Г. Є. Гаврилюк; Укоопспілка, Львів. комерц. акад. - Львів : Вид-во Львів. комерц. акад., 2016. - 323 c. Ринок фінансових послуг : навч. посіб. / І. Б. Хома, І. В. Алєксєєв, Л. С. Тревого, Н. І. Андрушко ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т "Львів. політехніка". – 2-ге вид. – Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2012. – 250 с. : іл. – Бібліогр.: с. 164-167 (64 назви). – ISBN 978-617-607-325-3