Жито́мирська о́бласть (Житомирщина) — область на півночі України, в межах Поліської низовини, на півдні в межах Придніпровської височини. На сході межує з Київською, на півдні з Вінницькою, на заході з Хмельницькою та Рівненською областями України. Адміністративним центром є м. Житомир. Створена 22 вересня 1937 року з західних районів Київської області.

Складається з Житомирського, Бердичівського, Коростенського та Звягельського районів. Має 12 міст (Бердичів, Житомир, Коростень, Малин, Звягель), (Андрушівка, Баранівка, Коростишів, Овруч, Олевськ, Радомишль, Чуднів), 43 селища міського типу, 1619 сільських населених пунктів.

Географія Область розташована у двох природно-кліматичних зонах, північна її частина — у зоні Полісся, південна — у межах Лісостепу.

Рельєф Житомирська область має вигляд хвилястої рівнини із загальним зниженням на північ і північний схід (від 280—220 м до 150 м і менше). Більша частина області (південна і південно-західна) лежить у межах Придніпровської та Волино-Подільської височин. Північно-східну частину займає Поліська низовина. На півночі області знаходиться Словечансько-Овруцький кряж із найвищою точкою 330 м над рівнем моря, крім того, на території області є Білокоровицько-Топильнянський та Озерянський кряжі.

Клімат Клімат Житомирської області помірно континентальний, з вологим літом та м'якою зимою. Середньорічна температура ≈10 °C, середня температура січня — 4-5 °C, а в липні — близько +20 °C. Річна кількість опадів на півночі ≈600 мм, а на півдні ≈570 мм. Вегетаційний період у середньому становить 240 днів. Немало шкоди завдають господарству області град (до шести днів за рік) і сильні літні зливи.

Гідрографія Територією області протікає 221 річка загальною довжиною 5366 км. Всі річки належать до басейну Дніпра. Найбільші за довжиною річки в межах області: Тетерів — 247 км (притока Гнилоп'ять — 99 км), Случ (притока Горині) — 194 км, Ірпінь — 174 км, Уж — 159 км, Ірша — 136 км. На Житомирщині чимало великих озер. Найбільші з них — Чорне, Озерянське, Дуже, Дідове, Прибиловецьке — розташовані в басейні річки Уборть.

Ґрунти й рослинність Ґрунти: на півночі — дерново-підзолисті; на півдні — чорноземи звичайні. Ліси займають площу 750,2 тис.га (2007).

Природно-заповідний фонд

На території області існує 290 об'єктів ПЗФ загальною площею 143256,0263 га, у тому числі 10 заказників загальнодержавного значення, 95 заказників місцевого значення, а також близько 100 пам'яток природи, 24 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва та 4 дендропаркиДовідник природних ресурсів Житомирщини / Укл. О. Я. Поліщук, О. О. Орлов //Житомир: Редакційно-видавниче державне підприємство «Льонок», 1993. — 144 с..

Великим об'єктом ПЗФ Житомирщини є Поліський природний заповідник, створений 1968 року на півночі області на території Коростенського району. Площа заповідника сягає майже 20 тис. га. Відсоток заповідності становить 4,8 %.

Історія

100 тисяч років тому на території Житомирської області вже мешкали первісні люди. До найдавніших палеолітичних стоянок належать Радомишльська на річці Тетерів та стоянки поблизу сіл Довгиничі, Клинець і Колодяжне — Коростенського району. Люди тут жили первісними родами та займалися переважно мисливством.

Пам'ятки трипільської культури виявлені на території сіл Троянова, Паволоч Житомирського, Райки Бердичівського, районів та в інших місцях. Пам'ятки епох міді та бронзи знайдені в Житомирському районі, на околицях Житомира.

У 5-7 століттях нової ери територія області була заселена древніми східнослов'янськими племенами: північ — древлянами, центральна частина і південь — полянами, які займались землеробством і скотарством. Древляни займались також мисливством, бджільництвом, виробництвом ювелірних прикрас, торгівлею. У 9 сторіччі з'являються міста, що стають центрами ремесел і торгівлі: Вручий (Овруч), Іскорость (Коростень).

У ранньофеодальний період (11 — початок 12 сторіччя) сучасна територія Житомирської області входила до складу міцної (зі столицею в Києві) давньоруської східнослов'янської держави — Київської Русі. Волинь і Полісся, за відомим істориком І. Крип'якевичем, належали до слов'янської прабатьківщини, були колискою українського народу.

У другій половині 12 сторіччя, внаслідок розпаду Київської Русі, територія краю увійшла до Київського князівства. У першій половині 13 сторіччя разом з іншими слов'янськими землями, Житомирщина потрапила під ярмо ординських завойовників. У 1350–1360 роках Східною Волинню заволоділи литовці.

У 14-16 століттях більша частина території сучасної Житомирщини входила до складу Київського воєводства, утвореного 1471 році замість Київського князівства. Після Люблінської унії (1569 рік) Литва об'єдналася з Польщею в єдину державу — Річ Посполиту. З цього часу волинські землі були загарбані польськими магнатами. Народ зазнавав гніту від польської шляхти. Тому історичний розвиток краю починається з кінця 16 століття і позначений масовими селянськими повстаннями (Северина Наливайка, Семена Палія, визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, гайдамаччина тощо).

За результатом трьох поділів Польщі (1772, 1793, 1795 роки) Волинь разом з Київщиною і Поділлям увійшли до складу Російської імперії. Територія краю увійшла до складу Волинської та частково до Київської губерній, утворених царським указом в 1797 році. Центром Волинської губернії від 1804 року став Житомир, який казна викупила у графа Ільїна.

Починаючи від 19 століття розвиток економіки Волинської губернії відбувався за умов участі її в єдиному ринку Російської імперії, йшов процес розкладу феодально-кріпосницького ладу й розвитку капіталістичних відносин. Поглиблювався суспільний поділ праці, розвивалася торгівля, зростала кількість міського населення. Однак, не зважаючи на деякий розвиток виробництва і торгівлі, Волинська губернія була однією з економічно відсталих земель.

На Житомирщині побутувала давня поліська іконописна традиція. Поліські домашні ікони впізнаються за «екологічним» тлом темно-синього або темно-зеленого кольору. Зображення святих статичні, з глибокими очима; писалися на фоні природи, особливо пейзажів (дерев, неба, лісу). На іконах нерідко зображалися квіти. Існує припущення, що ця традиція нагадує про дохристиянські часи, коли давні слов'яни прикрашали квітами зображення своїх богів і духів. Нині зібрання поліських ікон знаходиться в експозиції Музею української домашньої ікони в історико-культурному комплексі «Замок Радомисль»Богомолець. О. «Замок-музей Радомисль на Шляху Королів Via Regia». — Київ, 2013.

В 1917 році входить до складу Української Народної Республіки.

У листопаді 1921 року, під час Листопадового рейду, теренами області пролягав шлях Волинської (командувач — Юрій Тютюнник) та Подільської групи (командувачі: Михайло Палій-Сидорянський та Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань область надовго окупована більшовиками.

З жовтня 1937 року по листопад 1938 року в ході сталінських репресій на Житомирщині органами НКВС СРСР було засуджено 20 168 осіб, з яких 16 676 осіб або 82,7 % — до розстрілу, інші засуджені відбували покарання у виправно-трудових таборах.

У часи німецько-нацистської окупації територія області входила до генеральної округи Житомир. З 1943 по 1944 рік проводилася Житомирсько-Бердичівська наступальна операція.

У селі Сушки Коростенського району на вулиці Рудня відбувся останній бій бійців УПА проти військ НКВС на Житомирщині. У Сушках було встановлено спеціальний пам'ятний знак на честь загиблих повстанців «сотні Романа». Розпочавшись вночі, нерівний бій тривав майже 10 годин, хоча бійців Української повстанської армії було всього двоє проти кількох сотень бійців КДБ. Для українців цей нерівний бій завершився трагічно.

Житомирщина постраждала після аварії на Чорнобильській АЕС.

Епідемія коронавірусу

У березні 2020 року в місті Радомишль Житомирської області одна літня мешканка (71 рік) була інфікована коронавірусом. Вже 12 березня 2020 року вона померла від хвороби. Через це все місто було закрито на карантин.У Радомишлі дезінфікували церкву, яку відвідувала жінка з коронавірусом , Главком, 13 березня 2020 Під нагляд помістили 6 осіб, родичів хворої. Через це також дезінфікували церкву, яку відвідувала жінкаУ Радомишлі, де у жінки виявили коронавірус, запровадили надзвичайний стан , Главком, 12 березня 2020.

16 березня 2020 року у Києві було зафіксовано зараження студента коронавірусом, який відвідував сім'ю зараженої жінки в Житомирській областіКоронавірус дістався Києва: одразу 2 випадки , Українська правда, 16 березня 2020.

Адмінреформа 2020 року У 2020 році 23 райони області було реформовано у 4.

Адміністративно-територіальний устрій

Загальна інформація Адміністративний центр області — місто Житомир.

У складі області: районів — 4; районів у містах — 2; населених пунктів — 1668, в тому числі: міського типу — 55, в тому числі: міст — 12, в тому числі: районних центрів — 4; інших — 8; селищ міського типу — 43; сільського типу — 1613, в тому числі: сіл — 1593; селищ — 20.

У системі місцевого самоврядування: районних рад — 4; районних рад у містах — 2; міських громад — 12; селищних громад — 22; сільських громад — 32.

Райони № Назва Адм. центр 1 Бердичівський м. Бердичів 2 Житомирський м. Житомир 3 Коростенський м. Коростень 4 Звягельський м. Звягель

Райони у містах № Район Входження 1 Богунський м. Житомир 2 Корольовський м. Житомир

Ліквідовані райони

Економіка

Корисні копалини Є запаси будівельних пісків, пірофілітових сланців, керамічних глин і ряду інших видів мінеральної будівельної сировини, є великі поклади габро, гранітів, лабрадоритів. Присутні також рідкісноземельні елементи — ванадій, скандій, гафній, торій, які мають значний попит на світовому ринку. У межах Іршанського титанорудного району видобувають ільменіт (оксид титану).

Перспективним є родовище мармуру, який має малюнок надзвичайної краси, добре полірується.

В області видобувається кольоровий напівдорогоцінний камінь — берил, топаз, кварц з подальшою його обробкою та виготовленням ювелірних виробів.

В Олевському районі наявні значні поклади бурштину. Його видобуток ведеться приватними особами практично безконтрольно, що, безсумнівно, може значно впливати на рівень злочинності.

Родовища корисних копалин

Головинське родовище лабрадориту Ємельянівське родовище граніту Коростенське родовище граніту Коростишівське родовище граніту Лезниківське родовище граніту Іршанський титанорудний район Миропільське граніто-гнейсове родовище Малотокарівське родовище польового шпату Федорівське титан-апатитове родовище

Сільське господарство

Злочинність Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення складає 79,2 злочинів, з них 30,7 тяжких та особливо тяжких.

Демографія

Чисельність наявного населення станом на 1 квітня 2019 року становить 1 млн 217 тис. осіб (2,9 % від населення України), в порівнянні у 2014 — 1 млн 225 тис. осіб (міського населення — 739,7 тис. осіб, сільського — 522,8 тис. осіб).

Національний склад населення Житомирської області станом на 2001 рік.

+№НаціональністьКількість осіб% 1 Українці 1 254 855 90,32 % 2 Росіяни 68 851 4,96 % 3 Поляки 49 046 3,53 % 4 Білоруси 4 924 0,35 % 5 Євреї 2 670 0,19 % 6 Молдовани 1 425 0,10 % 7 Німці 994 0,07 % 8 Чехи 839 0,06 % 9 Вірмени 820 0,06 % 10 Цигани 785 0,06 % 11 Інші 4 084 0,29 % Разом 1 389 293 100,00 %+

Найбільші населені пункти Міські населені пункти з кількістю жителів понад 5,5 тисяч: Житомир 266,9 Андрушівка 8,6 Бердичів 76,2 Хорошів 7,6 Коростень 63,5 Романів 7,6 Звягель 56,3 Іршанськ 6,7 Малин 26,2 Ємільчине 6,6 Коростишів 25,4 Озерне 5,9 Овруч 15,8 Попільня 5,7 Радомишль 14,6 Чуднів 5,6 Баранівка 11,8 Нова Борова 5,5 Олевськ 10,5 Пулини 5,5 Черняхів 9,5

Мова Рідна мова населення області за результатами переписів, %Итоги Всесоюзной переписи населения 1970 года. Том IV — М., Статистика, 1973 1959197019892001 українська83,289,687,293,0 російська8,99,412,06,6 інша7,91,00,80,4