Момо (Momo, , , mog mog, momo-cha) — тип тибетських, ладакхських і непальських пельменів, подібних до монгольських buuz, китайських jiaozi та центральноазійських manti. Момо готуються з простого (з води і борошна), часто дріжджевого тіста. Наповнення може бути різноманітних типів.

Походження Можливо, це тибетське слово запозичене з китайської мови Тибетське слово «момо» походить від китайського «мóмо» (馍馍). Саме слово «мо» (馍) означає харчові продукти з пшеничного борошна або «мантоу» (馒头) — парові булочки.

Легенда свідчить, що непальська принцеса Бхрікуті, яка запровадила буддизм у Тибеті у VII столітті, також сприяла поширенню і момо. Незважаючи на це, вважається, що концепція пельменів була принесена з Китаю монголами у XIII столітті. Що стосується гімалайських момо, подібно до історії корейських манду, історія момо в Непалі сягає своїм корінням ще чотирнадцятого століття. До кінця невідомо, чи поширилися вони з долини Катманду в Непалі до Тибету, чи навпаки. Оскільки ця страва спочатку була популярною серед неварської громади долини Катманду в Непалі, одне з поширених переконань полягає в тому, що мандрівні непальські купці-невари запозичили рецепт з Тибету, де вони торгували, і привезли його додому в Непал. У Тибеті начинкою зазвичай було м’ясо, таке як м’ясо яка, а іноді й картопля з сиром. Традиційні тибетські момо досить сильно відрізняються від непальських, оскільки перші готувалися з густішого тіста та майже без спецій, окрім солі.

Після розповсюдження на Індо-Гангській рівнині м'ясна начинка момо трансформувалася в овочеву, що більше підходило для харчування великої кількості індусів-вегетаріанців. Велика кількість тибетців емігрувала до Індії після Тибетського повстання 1959 року, привезши з собою свої рецепти момо. Недоведено, але підтверджено датами та згадками момо у розмовній мові, громадянська війна в Непалі витіснила непальську діаспору в пошуках засобів для існування до Індії, що ще більше збільшило популярність момо в гімалайському стилі в південній частині Індії, особливо в містах Ченнаї та Бангалор.

Опис приготування Тісто для момо готують з борошна та води. Іноді до нього додають дріжджі та соду. Фарш готують здебільшого з м'яса (в основному курки, яка, буйвола, свинини, козлятини, баранини), цибулі, часнику, коріандру, солі, перцю та кмину, але інколи з овочів, сиру (в Бутані). Окрім вегетаріанських начинок, особливо популярні в Непалі, Тибеті та північно-східній Індії м’ясні начинки з козячого, курячого або свинячого м’яса. Момо готують на пару та зазвичай подають з томатним супом або бульйоном.

Тісто розкатують у невеликі круглі плоскі шматочки. Начинка кладеться на середену шматочка тіста, краї тіста защипуються і формуються у вигляді круглої кишені чи півмісяця. Віддається перевага м’ясу з великою кількістю жиру, оскільки воно дає смачні та соковиті момо. Іноді до нежирного фаршу/м’яса додають трохи олії, щоб начинка залишалася вологою та соковитою. Потім пельмені готують на пару із супу (бульйону на основі кісток або овочів) у посуді для приготування момо, яка називається муктоо. Момо також можна смажити на сковороді або у фритюрі після приготування на пару.

Галерея

Див. також

Баоцзи Вареники Долма Кропкакор Манти

Пельмені Равіолі Хінкалі Чучвара

Примітки

Посилання

Рецепт момо